МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Г.КОРОЛЕНКА

Кафедра педагогіки

плани семінарських занять

Інтегрований курс

теорії та історії педагогіки

Для студентів III курсу

(4,5, 6 модулі)

Полтава 2011-2012 н.р.

Модуль 4. Сутність, принципи, засоби виховання та самовиховання.

Семінарське ЗАНЯТТЯ № 1

ТЕМА: СУТНІСТЬ, ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ ПРОЦЕСІВ ВИХОВАННЯ І САМОВИХОВАННЯ. СОЦІАЛЬНО-ОСОБИСТІСНА ПРИРОДА ВИХОВАННЯ В ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ.

МЕТА: усвідомити сутність виховання як соціально-особистісного явища і процесу; з’ясувати відмінність між зовнішньою і внутрішньою сторонами процесу виховання; розкрити рушійні сили і закономірності виховного процесу; обґрунтувати необхідність демократизації і гуманізації, диференціації та індивідуалізації виховання.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Поняття про сутність процесу виховання як особистісно-соціального явища в історії педагогічної думки.

2. Сучасні підходи до визначення виховання і самовиховання як основних категорій педагогіки. Процес виховання, його основні компоненти.

3. Закономірності та принципи виховання. Основні суперечності виховного процесу.

4. Основні напрямки розбудови національної освіти.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ:

1. Розкрийте діалектику діяльності, відносин і спілкування у виховному процесі школи.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ І ВПРАВИ:

1. Випишіть із різних підручників з педагогіки визначення поняття „виховання”. Яке із визначень Вам видається найбільш повним і суттєвим? Відповідь аргументуйте.

2. Наведіть приклади, які підтверджують об’єктивне існування такої закономірності виховання, як його конкретно-історичний характер.

3. Використовуючи власний досвід роботи в школі під час педагогічної практики, наведіть приклади педагогічних ситуацій, у яких розкривалася б дія того чи іншого принципу виховання.

4. Розв’яжіть педагогічні задачі

ТЕМАТИКА ДОПОВІДЕЙ ТА РЕФЕРАТІВ:

1. Мета, завдання і провідні напрямки виховання в спадщині Г.С.Сковороди, О.В.Духновича, Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка.

2. Ідея гуманного ставлення до дитини в історії педагогіки.

3. Прогресивні зарубіжні концепції виховання (педагогіка діалогу, комунікативна педагогіка, персонологічний напрямок у вихованні, ідеї „антипедагогіки”).

4. Виховання як соціальний феномен.

5. Виховання як особистісне явище.

6. Значення, зміст і завдання самовиховання особистості.

7. Співвідношення процесів виховання і соціалізації в становленні особистості.

8. Єдність навчання і виховання у педагогічному процесі загальноосвітнього навчального закладу.

9. Суперечності сучасного виховного процесу. Шляхи їх подолання.

ПЕДАГОГІЧНІ СЛОВНИКИ:

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

2. Словарь-справочник по педагогике /Авт.-сост. В.А. Мижериков. – М.: ТЦ Сфера, 2004. – 448 с.

ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ:

1. Україна. Верховна Рада. Про виховання дітей та молоді: Закон України: Проект // Освіта України. – 2004. – №72. – С.4-6.

2. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні: Проект // Освіта України. – 2004. – №94. – С.6-10.

ПІДРУЧНИКИ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПОСІБНИКИ:

1. Бойко А.М. Виховання людини: нове і вічне. – Полтава: Техсервіс, 2006. – С. 25-50.

2. Вишневський О. Сучасне українське виховання: Пед. нариси / Львів. обл. наук.-метод. ін-т освіти; Львів. обл. пед. т-во ім. Г.Ващенка. – Л., 1996. – С. 382-414.

3. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Дрогобич: Коло, 2003. – С. 163-216.

4. Зайченко І.В. Педагогіка. Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл. – К.: Освіта України, 2006. – С. 27-31; 291-308.

5. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. – Харків: ОВС, 2002. – С. 25-59.

6. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – С. 217-250.

7. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – 2003. – С. 365-401.

8. Пальчевський С.С. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2007. – С. 408-432.

9. Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: У 2 ч. / За ред. А.М. Бойко. — Ч. 2. — К.: ВІПОЛ, Полтава: АСМІ, 2004. — С. 39-87.

10. Фіцула М.М. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Академія, 2002. – С. 214-242.

11. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – С. 422-486.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бех І. Законопростір сучасного виховного процесу // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2006. – №9-10. – С.49-54.

2. Бех І.Д. Принципи сучасної освіти // Педагогіка і психологія. – 2005. – №4. – С.5-27.

3. Гликман И.З. Воспитание в школе: каким ему быть // Педагогика. – 2007. – №4. – С.53-57.

4. Степанов Є. Виховання на початку ХХI століття: тенденції розвитку // Шкільний світ. – 2007. – №14. – С.3-6.

5. Таланчук П.М. Виховання повинно стати абсолютним гегемоном, а освіта покорятись йому // Педагогіка толерантності. – 2003. – №1. – С.72-75.

6. Шевченко Т. Компетентісний підхід у формуванні особистості // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2007. – №1-2. – С.119-122.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бахтін М. Гуманізм як принцип виховання сучасної молоді // Вища освіта України. – 2007. – №1. – С.117-120.

2. Скурідіна С.А. Компетентісний підхід до управління вихованням школярів // Управління школою: Науково-методичний журнал. – 2006. – №19-21. – С.40-44.

3. Сметанський М. Змістові характеристики виховання як педагогічної категорії // Шлях освіти. – 2005. – №3. – С.5-9.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ КОНСПЕКТУВАННЯ:

1. Макаренко А.С. О воспитании: Для педагогов, родителей и студ. педвузов / Сост. Латышина Д.И. – М.: Шк. Пресса, 2003. – 192 с. (§ на вибір).

2. Сухомлинский В.А. О воспитании: Для педагогов, родителей и студ. педвузов / Сост. Латышина Д.И. – М.: Шк. Пресса, 2003. – 192 с. (§ на вибір).

3. Толстой Л.Н. Воспитание в свободе: Избранные педагогические статьи / Составители, вступ. ст. М.В. Богуславский, К.Е. Сумнительный. – М.: Изд. дом „Карапуз”, 2005. – 240 с.: ил. (§ на вибір).

Модуль 4. Сутність, принципи, засоби виховання та самовиховання.

Семінарське заняття № 2

ТЕМА: Формування і класифікація виховуючих відносин учителя й учнів у загальноосвітньому навчальному закладі.

МЕТА: з’ясувати сутність поняття „виховуючі відносини”, розкрити важливість формування виховуючих відносин у педагогічній діяльності, проаналізувати структуру і механізм формування виховуючих відносин, систематизувати їх види, типи, рівні.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Поняття виховуючих відносин в історії та сучасній теорії педагогіки.

2. Структура і механізм формування виховуючих відносин.

3. Види, типи, моделі виховуючих відносин.

4. Основні рівні виховуючих відносин:

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ:

1. Розкрийте суперечності у формуванні виховуючих відносин, їх обумовленість соціальними процесами.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ І ВПРАВИ:

1. Змоделюйте педагогічну ситуацію, в якій би виявлялась сутність однієї з типових позитивних моделей педагогічної взаємодії (А.М.Бойко): «Об’єктивіст», «Талант», «Ерудит», «Артист», «Оптиміст», «Душа-людина», «Вигадник», «Умілець».

2. Змоделюйте педагогічну ситуацію, в якій би виявлялась сутність однієї з типових негативних моделей спілкування педагогів з учнями на уроках (В.О.Кан-Калик): «Китайська стіна», «Монблан», «Робот», «Тетерев» та ін.

3. Визначте, на якому рівні взаємодії вчителя та учнів найбільш доцільне використання таких прийомів: привчання, засудження, попередження, вияв обурення, «вибух», пряма вимога.

ТЕМАТИКА ДОПОВІДЕЙ ТА РЕФЕРАТІВ:

1. Роль народної культури, традицій, ремесел, художньої творчості у гуманізації шкільних відносин.

2. Гуманізація відносин учителів і учнів у сучасній зарубіжній школі та педагогіці.

3. Співтворчість – найвищий рівень взаємодії вчителя та школярів.

4. Формування виховуючих відносин учителя й учнів на різних вікових етапах.

5. Рівні і стилі відносин учителів і учнів у досвіді прогресивних країн Європи.

6. Педагогічні основи забезпечення співробітництва і співтворчості в діяльності вчителя.

7. Структурні компоненти виховуючих відносин учителів і учнів та основні механізми їх формування.

8. Роль особистісних і професійних якостей учителя у формуванні виховуючих відносин на рівні співробітництва і співтворчості.

ПЕДАГОГІЧНІ СЛОВНИКИ:

1. Гончаренко с.У. Український педагогічний словник – к.: Либідь, 1997. – 376 с.

2. Словарь-справочник по педагогике /Авт.-сост. В.А. Мижериков. – м.: тц Сфера, 2004. – 448 с.

ПІДРУЧНИКИ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПОСІБНИКИ:

1. Бойко а.М. Виховання людини: нове і вічне. – Полтава: Техсервіс, 2006. – с. 129-189.

2. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи. –– К., 1997. –– 190 с.

3. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації. – К., ІЗМН, 1996. – 232 с.

4. Бойко А.Н. Теория и методика формирования воспитывающих отношений в общеобразовательной школе. – К.: Выща шк., 1991. – 266 с.

5. Гордин О.Ю. Формирование отношений педагогов и учащихся в советской школе. — М., 1977.

6. Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: у 2 ч. / За ред. А.М. Бойко. — ч. 2. — к.: віпол, Полтава: асмі, 2004. — с. 129-149.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Гребнева В., Щербаченко И. Как понять и принять ребенка во всей полноте // Народное образование. – 2006. – № 8. – С. 201-212.

2. Дудчик С.В. Тьюторское сопровождение: история, технология, опыт // Школьные технологии. – 2007. – № 1. – С.82-88.

3. Медведская Е.И. Отражение отношений „учитель-ученик” в сознании педагогов // Психология и школа. – 2006. – № 3. – С.87-100.

4. Мерзлякова О. Учителі й учні: мистецтво діалогу // Психолог: Додаток до газ. „Шкільн. Світ”. – 2007. – № 10. – С.14-20.

5. Ольшанська Н. Рольові позиції в педагогічному спілкуванні // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2007. – № 7. – С. 35-46.

6. Тимощук Н.С. Суб’єкт-суб’єктні взаємовідносини педагога в умовах особистісно орієнтованого виховання // Світ виховання. – 2006. – № 2. – С.11-16.

7. Хазанов П.А. От идей к технологиям взаимоотношений учителя и ученика: история и современность // Искусство и образование. – 2006. – № 4. – С.71-79.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Вачков И. Типология отношений „Учитель – ученик” // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2005. – № 7-8. – С.21-24.

2. Дейнеко С.В. Гуманістичні основи педагогічної взаємодії (методичні рекомендації) // Управління школою: Науково-методичний журнал. – 2007. – № 5. – С.25-28.

3. Долгова Н. Взаимные представления учителей и учащихся о ценностях друг друга // Прикладная психология и психоанализ. – 2004. – № 4. – С.35-49.

4. Кашеварова А. Роли Учителя: тьютор и фасилитатор // Школьный психолог: Прилож. к газ. „Первое сент.”. – 2007. – № 1. – С. 42-43.

5. Лукьянова М.И. Готовность учителя к личностно ориентированному взаимодействию: методика диагностики // Педагогическая диагностика. – 2006. – № 6. – С. 82-109.

6. Ніцак С. „Я прагну берегти Собори дитячих душ...” // Шкільний світ. – 2005. – № 17. – С.5-8.

7. Осінцева Н. Учитель-учень: етика взаємовідносин // Шкільний світ. – 2006. – № 43. – С.1-3.

8. Савусін М. Напруженість у відносинах „Педагог – обдарований учень” / М.Савусін, С.Пеняєв // Директор школи. Україна. – 2007. – № 2. – С. 47-58.

9. Точилина Т.В. Особенности отношений „ученик-учитель” у 10-12-летних школьников // Психология обучения. – 2007. – № 2. – С.44-55.

10. Управління процесом взаємин „учитель – учень” // Завуч. – 2005. – №12. – Вкладка.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ КОНСПЕКТУВАННЯ:

1. Бойко А. Суб'єкт-суб'єктні взаємини як цінності виховання // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2005. – №23-24. – С. 37-42.

2. Сухомлинский В.А. Как любить детей // Избр.произвед.:В 5 т. – К.,1976. – С.292-308.

Модуль 4. Сутність, принципи, засоби виховання та самовиховання.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3

ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ, ПРИЙОМИ ТА ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ В ЇХ ІСТОРИЧНОМУ РОЗВИТКУ

МЕТА: з’ясувати сутність методів, прийомів, засобів виховання; встановити характер зв’язків між ними; прослідкувати історію розвитку методів виховної діяльності; оволодіти практичними навичками застосування методів і прийомів виховання при розв’язанні педагогічних задач і ситуацій.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Поняття про методи, прийоми, засоби виховання. Аналіз класифікації методів виховання, які існують у сучасній педагогічній теорії.

2. Історія розвитку методів виховання.

3. Характеристика основних груп методів виховання:

а) методи формування свідомості особистості;

б) методи організації діяльності, спілкування, досвіду, поведінки;

в) методи стимулювання і мотивації діяльності і поведінки;

г) методи контролю, самоконтролю, самооцінки діяльності і поведінки.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ:

1. Чому при застосуванні одного і того ж методу бувають різні результати?

2. Чому іноді метод прямої вимоги результативніше ніж метод створення виховуючих ситуацій?

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ І ВПРАВИ:

1. Випишіть із різних навчальних посібників визначення методів виховання і групи методів. Проведіть порівняльний аналіз, як методи виховання забезпечують цілісний виховний процес від постановки мети до одержання результату.

2. Прочитайте фрагмент «Педагогічної поеми» А.С. Макаренка /Пед.соч. –Т.3. –С.43-44/. Звернувшись до змісту параграфу 2 розд. ІІІ, визначте види і форми педагогічних вимог, які зустрічаються тут. Наведіть 1-2 власних приклади з кожного виду і форми вимоги.

3. Проведіть ретроспективний аналіз застосування різних методів і прийомів виховання із свого власного досвіду роботи в школі під час педагогічної практики.

4. Уважно вивчивши класифікацію прийомів виховання, запропоновану А.М.Бойко, наведіть приклади застосування 5 виховних прийомів (за вибором) при розв’язанні конкретної педагогічної ситуації

ТЕМАТИКА ДОПОВІДЕЙ ТА РЕФЕРАТІВ:

1. Проблема методів виховання у педагогічній спадщині К.Д.Ушинського.

2. Особливості застосування народних методів виховання у сучасній школі.

3. Авторські методи виховання у педагогічній системі А.С.Макаренка.

4. Гуманізація методів виховання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

5. Умови застосування методів заохочення і покарання в сучасній школі.

ПІДРУЧНИКИ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПОСІБНИКИ:

1. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Дрогобич: Коло, 2003. – С. 414-445.

2. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Академія, 2001. – С. 127-165.

3. Зайченко І.В. Педагогіка. Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл. – К.: Освіта України, 2006. – С. 308-335.

4. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 201-222.

5. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. – Харків: ОВС, 2002. – С. 126-154.

6. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – С. 307-321.

7. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – 2003. – С. 455-483.

8. Пальчевський С.С. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2007. – С. 452-477.

9. Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: У 2 ч. / За ред. А.М. Бойко. — Ч. 2. — К.: ВІПОЛ, Полтава: АСМІ, 2004. — С. 87-108.

10. Фіцула М.М. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Академія, 2002. – С. 307-333.

11. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – С. 507-526.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бех І. Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості // Світ виховання. – 2007. – №3. – С. 6-11.

2. Корнетов Г.Б. Парадигма педагогики поддержки // Школьные технологии. – 2006. – № 2. – С. 39-47.

3. Королева Л.П. Диалог как гуманитарная практика воспитательной деятельности педагога // Педагогическое образование и наука. – 2007. – № 3. – С. 16-17.

4. Луценко О.А. Гендерна освіта й педагогіка // Основи теорії гендеру. – К.: Вид-во "К.І.С.", 2004. – С. 476-503.

5. Метелева Е.Г. О классификации методов воспитания // Методист. – 2006. – № 2. – С. 35-37.

6. Цокур О. Гендерне виховання – нагальна потреба сучасної освітньої системи / О.Цокур, І.Іванова // Директор школи. Україна. – 2006. – № 6. – С. 6-11.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Палюх З.О. Методи заохочення і покарання в історії шкільної педагогічної думки// Педагогіка і психологія. – 1998. – № 3. – С. 197-203.

2. Симонов В.П. Учет гендерных различий в образовательном процессе // Педагогика. – 2005. – № 4. – С. 40-44.

3. Чотири тактики педагогічної підтримки дитини. – К.: Вид. дім „Шкіл. Світ”: Вид. Л.Голіцина, 2006. – 112 с.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ КОНСПЕКТУВАННЯ:

1. Сухомлинський В.О. Слово вчителя в моральному вихованні / Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Хрестоматія. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 400-406.

2. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка про методи виховання / Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Хрестоматія. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 347-353.

Модуль 4. Сутність, принципи, засоби виховання та самовиховання.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №4

ТЕМА: ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В КОЛЕКТИВІ. ЄДНІСТЬ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ТА КОЛЕКТИВІСТСЬКОГО ПІДХОДІВ У ВИХОВАННІ ШКОЛЯРІВ.

МЕТА: засвоїти ключові поняття: «колектив», «етапи розвитку колектива»; дослідити історію розвитку проблеми виховання дітей у колективі; оволодіти методикою формування колектива як механізмом розвитку індивідуальності учня.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

1. Розвиток ідеї виховання особистості в колективі у вітчизняній педагогіці (С.Т.Шацький, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський).

2. Основні положення сучасної теорії дитячого колективу.

3. Основні шляхи (фактори) формування колективу.

4. Альтернативні підходи до проблеми ролі колективу у житті школяра.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ:

1. Доведіть, що самодіяльність і творчість у колективі можна вважати головними «механізмами» його розвитку.

2. Існує думка, що колективістське виховання нівелює розвиток індивідуальності. Висловите і аргументуйте свою думку з цього приводу.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ І ВПРАВИ:

1. Ми знаємо образне визначення стадій розвитку колективу, запропоноване О.М.Лутошкіним. Запропонуйте свої назви етапів розвитку дитячого колективу. Обґрунтуйте їх.

2. Проаналізуйте особливості роботи педагога на кожній із стадій розвитку колективу.

3. Розкрийте шляхи формування колективу учнів у процесі навчальної діяльності на уроці.

ТЕМАТИКА ДОПОВІДЕЙ ТА РЕФЕРАТІВ:

1. Традиції як фактор розвитку дитячого колективу.

2. Альтернативні підходи до проблеми виховання особистості у колективі.

3. Особливості у формування дитячого колективу.

4. Використання ідеї колективного виховання А.С.Макаренка у зарубіжній педагогіці та школі.

5. Порівняльна характеристика поглядів А.С.Макаренка і В.О.Сухомлинського на суть і шляхи формування дитячого колективу.

ПІДРУЧНИКИ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПОСІБНИКИ:

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Академія, 2001. – С. 180-206.

2. Зайченко І.В. Педагогіка. Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл. – К.: Освіта України, 2006. – С. 345-365.

3. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 222-238.

4. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. – Харків: ОВС, 2002. – С. 174-197.

5. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. – 2003. – С. 435-455.

6. Пальчевський С.С. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2007. – С. 508-523.

7. Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: У 2 ч. / За ред. А.М. Бойко. — Ч. 2. — К.: ВІПОЛ, Полтава: АСМІ, 2004. — С. 108-129.

8. Фіцула М.М. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Академія, 2002. – С. 347-365.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бондар О. Моніторинг та експертиза статусної структури класного колективу // Школа. – 2006. – №4. – С.78-80.

2. Бучківська В.В. Взаємини в дитячому колективі — умова особистісно-орієнтованого педагогічного процесу // Педагогіка і психологія. — 2000. — № 1. — С. 72-76.

3. Гільбух Ю.З., Киричук О.В. Шкільний клас: як пізнати і виховати його душу. – К.: НПЦ Перспектива, 1996. – 208 с.

4. Левин Я.Н. Нужно ли учиться у А.С. Макаренко созданию общешкольных коллективов? // Педагогика. – 2004. – № 1. – С. 84-88.

5. Програма розвитку і самоформування особистості в колективі // Завуч. – 2007. – №13. – Вкладка.

6. Селиванова Н. Коллектив в современной школе // Народное образование. – 2004. – №2. – С.157-161.

7. Сидоркин А. Эволюционная теория коллективного воспитания // Воспитательная работа в школе. – 2005. – №3. – С.13-16.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Кожурина Л. Педагогика большого класса // Директор школи. Україна. – 2006. – №2. – С.66-68.

2. Програма розвитку і самоформування особистості в колективі // Завуч. – 2007. – №13. – Вкладка.

3. Програма формування дитячого колективу та розвиток особистості в ньому (5-6-ті кл.) // Завуч. – 2007. – №13. – Вкладка.

4. Які методи використовувати для вивчення класного колективу // Позакласний час. – 2007. – №8. – С.32-35.

5. Яременко Н. Врахувати все. Методичні рекомендації щодо розроблення програми виховання особистості та учнівського колективу // Управління освітою. – 2006. – №21. – С.28-30.

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ КОНСПЕКТУВАННЯ:

1. Макаренко А.С. Методика шкільного виховання / Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Хрестоматія. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 406-425.

2. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу / Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Хрестоматія. – К.: Знання-Прес. – 2003. – С. 425-450.

Модуль 5. Зміст процесу виховання в історико-педагогічному розвитку