1.4. Витрата води на пожежогасіння

Розрахункова витрата на зовнішнє пожежогасіння залежить від розмірів населеного пункту, поверховості будівлі та ступеня їх вогнестійкості, розмірів виробничих будівель, категорії виробництв та інших факторів. Нормами протипожежного проектування встановлюються величини необхідних секундних витрат для гасіння пожежі у населених пунктах і на промислових підприємствах, а також кількість одночасних пожеж. Таким чином, максимальна секундна витрата води на гасіння пожежі визначається як добуток розрахункової секундної витрати, необхідної для гасіння однієї пожежі, на число пожеж

, л/с. (1.37)

де - розрахункова витрата води на гасіння однієї зовнішньої пожежі; приймають для населених пунктів за табл. 5 [1], а для промислових підприємств - за табл. 7[1], л/с;

- розрахункова витрата води на один струмінь для внутрішнього пожежогасіння, приймається за табл. 1 [2], л/с;

n - кількість струменів, приймається по табл. 1 [2].

Тривалість пожежі у населених пунктах і на підприємствах нормами встановлена t_n = 3 год. Виходячи з цього, повна витрата води на гасіння пожежі може бути визначена за формулою

, л/с, (1.38)

де m - розрахункова кількість одночасних пожеж; приймається для населеного пункту за табл. 6 [1], а для промислового підприємства - залежно від займаної ним площі: одна пожежа при площі до 150га, дві пожежі – понад 150га.

, м³. (1.39)

Повна витрата води на гасіння пожежі за 3 години

, м³, (1.40)

де – витрата води на пожежогасіння для населеного пункту, м³;

– витрата води, необхідна для гасіння пожежі на підприємстві, м³.

Витрата води на пожежогасіння за 1 годину

, м³/год. (1.41)

Секундна витрата води на пожежогасіння

, л/с. (1.42)

1.5. Вільні напори у водопровідній мережі

У будь-якому місці зовнішньої водопровідної мережі напір повинен бути достатнім для того, щоб вода під його дією могла поступати із зовнішньої по внутрішній водопровідній мережі до самого верхнього та найбільш віддаленого водозабірного прибору.

Необхідний вільний мінімальний напір (Н_в) у водопровідній мережі в точці приєднання вводу у будинку визначається як сума геометричної висоти підйому води (Н_г), запасу напору для нормальної роботи водорозбірних приборів (Н_из) та втрат напору за довжиною трубопроводу від вводу до найбільшого віддаленого водорозбірного прибору (h_дов)

Н_в = Н_г + Н_из + h_дов (1.43)

При одноповерховій забудові необхідний вільний мінімальний напір складає не менш 10 метрів. При багатоповерховій - на перший поверх приймається 10 метрів, а на кожний наступний у годину максимального водопостачання - по 4м. В інші години - по 3,5м.

Н_в = 10 + h₁ · (n - 1) (1.44)

де h₁ - напір, що приймається, на один поверх, м;

n - кількість поверхів будинку.

Під п'єзометричною відміткою у вузлу водопровідної мережі мається на увазі сума відмітки землі й вільного напору в цьому вузлі.

(1.45)

де П_i - п'єзометрична відмітка, м;

- вільний напір в і-й точці, м;

Z_i - відмітка землі в і-й точці, м.