3. Зміст роботи

Підключення до секцій власних потреб енергоблоків додаткового навантаження повинно призвести до погіршення умов самозапуску відповідальних механізмів власних потреб. Для кількісної оцінки режимних параметрів при самозапуск електродвигунів були виконані розрахунки цих режимів на ПЕОМ за програмою, розробленою в пакеті MathCAD.

Рисунок 1 — Схема живлення насосної технічної води (виділено знову встановлюється обладнання)

3.1 Методика розрахунку багатовузлової схеми

Рисунок 2 — Розрахункова схема системи власних потреб 6 кВ

Для розрахунку таких схем прийнято метод вузлових напруг в матричній формі. Основне його рівняння має вид:

U_u=Y_u^-1·I_u,

де:

U_u — вектор напруг вузлів, що знаходяться;

Y_u — квадратна матриця вузлових провідностей схеми;

I_u — вектор вузлових струмів.

Квадратна матриця вузлових провідностей Y_u розрахована за формулою:

Y_u=P^T·diag(Z_V)^-1·P.

Розрахункова формула для вектора вузлових струмів I_u:

I_u=P^T·diag(Z_V)^-1·E_V.

Матриця зв'язків гілок з вузлами Р може бути сформована, виходячи з відомих векторів номерів початкових (N) та кінцевих (K) вузлів гілок. Для формування матриці Р використовується наступна функція користувача:

В процесі розрахунку режимів самозапуска асинхронних двигунів змінюються величини лише тих діагональних елементів матриці Y_u, которые отвечают секциям с двигательной нагрузкой. Диагональні елементи матриці Y_u, які відповідають секціям з двигуновим навантаженням. Діагональні елементи матриці Y_u розбиваємо на дві частини: незмінну та змінну. Незмінна формується із гілок з постійними величинами опорів (системи, трансформатори, шинопроводи та інше) один раз на початку розрахунку режимів самозапуска асинхронних двигунів. Змінна частина матриці Y_u формується на кожному кроці розрахунку режиму у вигляді вектора діагональних елементів асинхронних двигунів секцій, який потім приєднується до постійної частини матриці Y_u.

3.2 Розрахунок індивідуального вибігу механізмів власних потреб

Процесу самозапуску передує режим вибіга агрегатів. Розрізняють індивідуальний і груповий вибіг електродвигунів. Зниження частоти обертання електродвигуна при індивідуальному вибігу відбувається під дією моменту опору механізму. Для кожного асинхронного двигуна визначається нова частота обертання на основі розв`язання основного рівняння руху ротора:

где М_об=0 — для режиму індивідуального вибігу;

w_i и w_i-1 — частота обертання на і-ом і попередньому кроці розрахунку;

Δt — крок розрахунку.

M_C=M₀+(K_З - M₀)·w ⁿ,

де:

M₀ — початковий момент опору, в.о.;

K_З — коефіцієнт завантаження, в.о.;

w — частота обертання агрегату, в.о.;

n — показник ступеня, залежний від типу механізму.

Для режиму вибігу і самозапуску M₀=0.

Рисунок 3 — Зміна частот обертання асинхронних двигунів при індивідуальному вибігу в процесі їх самозапуску на секції після перерви живлення тривалістю 0,4 сек

Механічна постійна часу агрегату T_j, визначається по відомому сумарному моменту інерції агрегату і номінальним параметрам привідного асинхронного двигуна:

Рисунок 4 — Зміна напруг в вузлах розрахункової схеми в процесі самозапуску асинхронних двигунів

Рисунок 5 — Зміна струмів секцій власних потреб (кА) у процесі самозапуску асинхронних двигунів

Рисунок 6 — Зміна опорів секцій власних потреб (Ом) в процесі самозапуску асинхронних двигунів