Іспит сумління

235. Іспит сумління. – Необхідна практика кожного дня. – У будь-якій комерційній справі кожного дня складають баланс.

А чи є справа, яка більш важлива за життя вічне?

236. В годину іспиту сумління бережись трошки демона, що відбирає мову.

237. Іспит сумління складай тверезо і поволі. – Ти побачиш, що поганий настрій, зневіра та роздратування (начебто безпричинні), походять від того, що ти не наважуєшся порвати це хитромудре павутиння, якою оплутала тебе похіть плоті.

238. Загальний і приватний іспит сумління – це оборона і атака. Перший – це кольчуга. Другий – це толедський клинок.

239. Кинути погляд назад і… оплакувати те, що минуло? – Це безплідно. Вчитися у минулого – ось це плідно.

240. Роблячи іспит свого сумління, моли Господа, щоб просвітив Він тебе, доки не доберешся до самого коріння своїх гріхів, щоб розрубати їх клинком приватного іспиту сумління.

241. Шляхом приватного іспиту сумління намагайся знайти конкретну чесноту або викорінити свій головний недолік.

242. «Я маю неоплатний борг перед Богом! Адже завдячуючи Йому я християнин… Не в змозі розплатитися, я плачу, страждаючи, - люблячи і страждаючи. Mea culpa! Я грішний!»

– Добре, що ти починаєш визнавати свої борги. Але не забудь: щоб розплатитися, одних сліз мало – потрібні справи.

243. Qui fidelis est in minimo et in majori fidelis est – «Хто вірний в найменшому, той вірний і в великому». Ці слова Святого Луки вказують (випробуй себе!) на причину твоїх падінь.

244. Відгукуйся! – Послухай, що каже Дух Святий: Si inimicus meus maledixisset mihi, sustinuissem utique – якщо б мій недруг злословив на мене, я витримав би це. Але ти… tu vero homo unanimis, dux meus, et notus meus, qui simul mecum dulces capiebas cibos – ти, мій друг, однодумець, мій апостол, що сидить зі мною і переломлює хліб!

245. У дні усамітнення іспит сумління повинен бути повніший і глибший, ніж звичайно перед сном. – інакше ти втратиш добру нагоду виправитися.

246. Завжди завершуй свій іспит сумління спрагою Любові, спрагою любові-страждання – за твої гріхи, за гріхи всіх людей. – І пам’ятай про турботу Бога Отця, Який прибрав камені з твого шляху, щоб ти не спотикався.

Наміри

247. Хай твої наміри будуть визначеними. – Хай не будуть вони подібними до бенгальських вогнів, які миттєво спалахують і гаснуть; залишаться тільки огарки – чорні, ні для чого непотрібні, – які викидають без жалю.

248. Ти ще такий молодий! Ти – як корабель, що лише нещодавно вийшов у відкрите море. – Але... ти трохи відхилився від курсу. Якщо вчасно не вжити заходів – то, боюсь, не прийдеш до бажаної пристані.

249. Не розкидайся. Наміть собі всього лише декілька справ. – Хай вони будуть конкретними. – І з Божою допомогою виконуй їх.

250. Я промовчав, коли ти сказав мені: «Так, я хочу бути святим». Я промовчав, хоча, звичайно, подібні твердження – дуже розпливчасті та невизначені – мені видаються нісенітницею.

251. «Відкладу на завтра!»... Інколи ці слова використовують розсудливі люди. Та в більшості випадків – легкодухі: ті, хто здався.

252. Виріши для себе раз і назавжди: якщо мене хвалять і звеличують – спробую викликати у пам’яті всі свої низькості та підлості.

Мені – приниження і сором. Хвала і слава – Богу.

253. Проживи день сьогоднішній гідно, не згадуючи про вчора, що вже минуло, і не турбуючись про завтра, яке, може бути, для тебе не настане.

254. Зараз! Повернись зараз до свого справжнього життя. – Не обманюй себе! Зараз – не може бути занадто рано… або занадто пізно.

255. Ти хочеш почути, що я думаю про твій шлях? – Слухай: якщо ти відгукнешся на заклик Господа – то будеш працювати во славу Його краще багатьох. Якщо станеш мужем молитви, то, жертвуючи собою, захочеш присвятити себе найважчій роботі…

І ощасливиш себе тут, на землі. І далі, у житті вічному.

256. Ця рана ще болить – але не турбуйся, скоро вона загоїться. Лише роби те, що мав робити – як би важко це тобі не здавалося – і біль перетвориться у мир. У радісний мир.

257. Ти як мішок з піском – інертний і літеплий. Не дивуйся, що ти відчув у собі ознаки духовного умертвіння. – Так дій!