Молитва

81. Справи без молитви не важать нічого. Жертва надає цінність молитві.

82. Найперше – молитва. Потім – покута. На третьому ж місці, тільки на третьому – справи.

83. Молитва фундамент духовної будівлі. Вона всемогутня.

84. Domine, doce nos orare - «Господи, навчи нас молитися!» - І Господь відповів: «Коли молитеся, говоріть: Pater noster, qui es in coelis… - Отче наш, що є на небесах!». Як же нам не цінувати усної молитви!

85. Поволі. Зважай на те, що ти промовляєш, як говориш і кому. Тому що скоромовка не дає можливості зосередитися; це лише гамір і тарахкотіння бляшанок.

Скажу тобі словами святої Терези: рухати губами – це ще не молитися.

86. Твоя молитва повинна бути літургійною. Говори з Господом і текстами псалмів, і молитвами, що звучать під час богослужінь. Твоїй душі це дасть більше, ніж повтор приватних молитов.

87. «Не хлібом єдиним живе людина, але й кожним словом з уст Божих», – сказав Господь. Хліб і слово: святе Причастя і молитва!

Без них не житимеш духовним життям.

88. Шукаєш друзів, які своїми розмовами, прихильністю й теплотою, надійністю ліктя допомагають тобі переносити скитання на цьому світі. Але друзі можуть зрадити – таке трапляється часто.

Так що ж не шукаєш ти спілкування з Другом, Який ніколи не зрадить, не залишить?

89. «Марія ж обрала найкращу частку», говориться в Святому Євангелії. Вона сидить біля ніг Учителя, усмоктуючи всім їством своїм живу воду Його слів. Її неробство оманливе, її справа – любов і молитва. Потім вона вирушає за Христом, йде за Ним городами і селами, слухає Його проповіді.

Як же важко йти за Ним без молитви!

90. Ти не вмієш молитися? Стань перед Богом і скажи Йому: «Господи, я не вмію молитися!..»

Будь певен: ти вже молишся.

91. Ти пишеш: «Молитва – це розмова з Богом… Але про що?» - Як про що? Про Нього, про тебе. Про твої радості й турботи, про успіхи й невдачі. Про твої шляхетні поривання і щоденні клопоти… Про слабості, подяки, прохання, любов і покаяння.

Словом, розмовляючи з Богом, треба пізнати Його й себе, бути з Ним.

92. Et in meditatione mea exardescet ignis – «І в думках моїх розгориться вогонь». Ось для цього ти й молишся – щоб запалити своє серце, свідомість і душу, перетворюючи їх у полум’я живе, що дає світло й тепло.

Саме тому, коли ти більше не можеш просуватися вперед, коли відчуваєш, що загасаєш, й немає у тебе пахучого дерева, щоб підтримати вогонь, підкинь у нього хмиз і листя коротких усних молитов, молитовних вигуків, що продовжували б підтримувати багаття. І ти не втратиш свого часу.

93. Почуваєшся нікчемним та негідним й боїшся, що Він тебе не почує… Але згадай про рани Христа, про страждання Пресвятої Діви Марії. Згадай про те, що ти – син Божий.

Згадай про те ще, що молитва буде почута, quoniam bonus…, quoniam in saeculum misericordia elus – «бо Він благий…, бо навіки милість Його».

94. Для тебе Він став таким маленьким – став Немовлям! – щоб ти зміг наблизитися до Нього з довірою.

95. In te, Domine, speravi - «На Тебе, Господи, уповаю я». По-людськи я зробив все, що міг. А крім того – я молився й приносив жертви. - І не була марною надія моя! Марною вона ніколи не буде: non confundar in aeternum – «не посоромлюсь вовіки».

96. Ісус сказав:: «Просіть, і дано буде вам, шукайте, і знайдете, стукайте, і відчинять вам».

Молися. Молися ретельно. В яких інших людських справах знайдеш певнішу запоруку успіху?

97. Душа твоя спрагла спілкування з Ісусом, але під час молитви ти не знаєш, про що говорити, не можеш згадати нічого важливого. Так ось, зроби протягом дня декілька заміток про питання, які ти бажав би розглянути у присутності Бога. І потім – з цими замітками стань до молитви.

98. Після молитов Священика й черниці, молитви дитини та хворої людини Богу наймиліші.

99. Починаючи молитву, не затягуй її час, щоб знайти розраду і не скорочуй її, коли ти маєш душевну сухість.

100. В молитві не проси у Господа втіхи. Якщо Він тобі її подарує, будь вдячний. Завжди проси в молитві наполегливості та завзяття.

101. Не відступай в молитві. Навіть якщо тобі буде здаватися, що зусилля твої марні. Це не так. Молитва завжди дієва.

102. Сила твого розуму притупилася й вичерпалася. Даремно намагаєшся зібрати думки перед Господом. Це наче справжнє одуріння!

Не силкуйся й не хвилюйся. Повір мені: настала година для твого серця.

103. Слова, що вразили тебе в молитві… Запам'ятай їх, і раз у раз повторюй їх протягом дня.

104. Pernoctans in oratione Dei – «Він цілу ніч молився Богу», – свідчить Святий Лука про Господа.

А ти? Чи був ти хоч раз таким же старанним у молитві? – Отже…

105. Якщо ти не зустрічаєшся з Христом ні у молитві, ні в Причасті, то як хочеш свідчити про Нього іншим?

106. Добре розумію те, що пишеш мені: «Кожного дня присвячую хвилини молитві. Якщо б не це...»

107. Святий без молитви?.. Не вірю в таку святість.

108. Скажу тобі словами одного іноземного письменника, що твоє апостольське життя варте рівно стільки, скільки варта твоя молитва.

109. Якщо ти – не муж молитви, то я не вірю у щирість твоїх намірів, коли ти говориш, що працюєш для Христа.

110. Якось ти мені сказав, що схожий на той поламаний будильник, що дзвонить не вчасно. Ти сухий душею і холодний, коли приходить час молитви. Але несподівано для себе – на вулиці, серед буденних турбот, у міській товкотнечі, в розпал роботи, - раптом починаєш молитися… Чи вчасно? Ну й що? Не упусти і цей момент. – Дух дихає, де і коли хоче.

111. Розсмішив ти мене твоєю нетерпеливою молитвою, в якій звертаєшся до Нього: «Не хочу старіти, Ісусе... Задовго треба чекати, щоб побачити Тебе. Можливо, що серце моє не буде настільки палким, як зараз. Старість – це так далеко!.. А зараз – єднання з Тобою було би повнішим, тому що я люблю Тебе любов’ю юнака».

112. Схвалюю твій запал, твоє бажання спокутувати «всі гріхи людства». «Ну просто всі!» - сказав ти. Чудово. Але почни зі своїх близьких – по крові і по духу. Почни з співвітчизників.

113. Ти молився: «Не покладайся на мене... Але я на Тебе покладаюсь, Христе... Віддаю в Твої руки себе самого: в них покладаю все, що є моє, включно зі слабостями!» На мій погляд, це добра молитва.

114. Християнська молитва ніколи не буває монологом. У ній завжди беруть участь двоє.

115. «Хвилини мовчанки». Залиши їх тим, у кого холодна і порожня душа.

Християни, діти Божі, ми говоримо з нашим Отцем, що є на небесах.

116. Не занедбуй духовного читання. Це читання примножило сонм святих.

117. Ти пишеш: «Духовне читання дає мені запас пального. Воно здається інертним матеріалом, але саме із нього пам'ять спонтанно черпає те, що посилює мою молитву і запалює її у подяці після Причастя».