Характер

1. Хай життя твоє не буде безплідним і марним. Залиши свій знак. Освіти все навколо світлом твоєї віри і твоєї любові. Зітри апостольським служінням своїм липкі та смердючі сліди, які лишають скрізь сіячі ненависті. Запали земні шляхи Христовим полум’ям, яке ти носиш у серці своїм.

2. Дай Боже, щоб вигляд і слова твої були таким, щоби будь-хто, бачачи і чуючи тебе, міг сказати: «Це людина, що читає Євангеліє, знає життя Христа!»

3. Гідність. Суєта і дивні манери тобі не личать. Не будь подібним на збаламучену кокетку або балуване дитя. Хай твоя зовнішня постава буде віддзеркаленням спокою та впорядкованості у твоїй душі.

4. Не викручуйся: «Мене не переробиш… такий у мене характер...» Ні, це не характер, це – безхарактерність. Esto vir – «Будь мужем!»

5. Навчись говорити «ні».

6. Відвернися від лукавого, який нашіптує тобі на вухо: «Навіщо ускладнювати собі життя? Пливи по течії…»

7. Не тримай в собі духа обивательщини. Відкрий серце своє – щоб стало воно вселенським, «соборним». Не махай крилами як курка, якщо можеш піднестися у небо як орел.

8. Врівноваженість. Навіщо гніватися? Адже тим ти раниш Бога, завдаєш біль ближньому, та й сам зазнаєш гіркоти, а врешті-решт... таки мусиш пересердитися.

9. Те саме, що ти сказав, скажи іншим тоном, без гніву; від цього тільки збільшиться сила твого аргументу, а головне – не образиш Бога.

10. Не свари нікого тоді, коли тобою керує гнів. Зачекай до наступного дня. Відтак, коли твій гнів уже влігся і намір прояснів, тоді й роби догану. Одним приязним словом осягнеш більше, ніж трьома годинами сварки. Стримуйся.

11. Воля. Енергія. Приклад. Що зробити треба, те й роби. Без вагань… Безоглядно…

Без того Сіснерос не став би кардиналом і державним діячем… Тереза де Аумада – святою Терезою… Ігнатій Лойола – святим Ігнатієм…

Бог і відвага! «Ми хочемо Бога. Він – наш Батько!»

12. Хай помножаться твої сили від перешкоди. Благодать Божа – завжди з тобою. Inter medium montium pertransibunt aquae! – «Вода пройде крізь гори!» І ти також пройдеш.

Якщо тобі тимчасово доводиться обмежити діяльність, то це не має значення, бо після того ти як стиснена пружина, зробиш стрибок незрівнянно далі, ніж ти будь-коли мріяв?

13. Позбудься непотрібних думок – у кращому випадку вони тільки крадуть у тебе час.

14. Не витрачай твоїх, даних Богом, сил і часу на те, щоб камінням відбиватися від псів, які гавкають на тебе в дорозі. Не звертай на них уваги!

15. Свої справи на завтра не відкладай.

16. Ти – як всі? Як баран з отари?.. Та ти ж народився провідником!

Між нами немає місця для літеплих. Покорися – і Христос наново запалить тебе вогнем любові.

17. Страшна хвороба, ознаки якої – легкодумність у словах, легкодумність у справах, мінливість і безтурботність.

Вона наповнює кожний твій день все новими і новими планами – безплідними, «повними порожнечі». Якщо ти не прокинешся вчасно – не завтра, а сьогодні, зараз же! – вона тебе перетворить на розхлябане, нікому не потрібне опудало.

18. Віддаєшся марнотам світу, легкодумності й нерозважливості, бо ти – боягуз. Що ж, як не боягузтво заважає тобі повстати проти себе самого?

19. Воля…. Найважливіша прикмета. Не легковаж дрібницями, бо вони ніколи не бувають зовсім пустими й позбавленими будь-якого значення. Вони будуть допомагати гартувати й зміцнювати як Бог дасть, твою волю. Таким чином, по-перше, ти оволодієш собою, а пізніше станеш вождем, керівником, провідником. Своїм прикладом, своїм словом, своїми знаннями і силою своєї влади запалюй, підштовхуй і підганяй інших.

20. Твій характер рано чи пізно зіштовхнеться з характером іншого. Цього неможливо уникнути, бо ж ти – не золота монета, яка подобається всім. Втім, без тих зіткнень чи міг би ти позбутися шипів, відшліфувати грані свого характеру, недосконалості та недоліки, щоби стати стійким і врівноваженим, милосердним і досконалим? Якщо ти сам і люди з твого оточення будуть за вдачею солоденькі та м'якенькі як тістечко, ти ніколи не досягнеш святості.

21. Самовиправдання. В тебе їх завжди досхочу. Існують вони для того, щоб відмахнутися від твоїх обов'язків. Скільки їх, тих обґрунтованих необґрунтованостей!

Не витрачай часу на те, щоб їх шукати. Відкинь їх геть і берися за діло.

22. Будь сильним духом. Будь мужнім. Будь людиною. А відтак… будь подібним на ангела.

23. Як, ти справді не здатний зробити більше? А мені здається, що ти не здатний на менше.

24. Ти прагнеш мудрості... Ти бажаєш бути відважним і вести за собою інших. Слушно і правильно. Так хай це буде в ім'я Христа, заради Любові.

25. Не сперечайся. Суперечка не дає світла, бо світло в пристрастях гасне.

26. Шлюб – це одне з святих Таїнств. Як настав час тобі його прийняти, звернися до твого духовного провідника чи сповідника, хай він порадить тобі прочитати щось корисне на цю тему. За їх допомогою ти навчишся з гідністю нести тягар відповідальності за родинне гніздо.

27. Тобі смішно, коли я кажу, що маєш «подружнє покликання»? Що ж, я так і кажу – маєш покликання. Віддай себе під опіку архангелові Рафаїлу, хай він тебе береже, як Товія, в чистоті аж до останнього кроку на твоєму шляху.

28. Подружжя дається рядовим воїнам, а не «генеральному штабу» армії Христової. Отже, існує дві необхідності – харчуватися – її відчуває кожен, і розмножуватися – вона стосується продовження роду в цілому, але окремі люди її можуть зректися.

А потреба мати дітей?.. Якщо пожертвуємо егоїзмом плоті, ми залишимо по собі у цьому світі багато, дуже багато дітей духовних і незгладимий слід любові та світла

29. В житті не важко досягнути відносне і вбоге щастя самолюба, який ховається у своєму куті, замикається у вежі зі слонової кістки… Та щастя самолюба нетривке. Як швидко воно минає!

І ти бажаєш проміняти на цю підробку Вічне Блаженство – Щастя Слави, якому не буде кінця?

30. Ти розважливий. І не кажи мені, що ти юний. Юність щедро віддає все, що може віддати і саму себе приносить у дар без жалю.

31. Самолюб. Вічно гребеш під себе. Виглядає, що ти не здатний відчути братства у Христі, бо в інших вбачаєш не братів, а щаблі драбини, які допомагають лізти вгору.

Зазнаєш повної невдачі. Опинившись ж на дні провалля, ти захочеш, щоб інші виявили до тебе милосердя, якого ти тепер не виявляєш до нікого.

32. Якщо люди тобі потрібні тільки для того, щоб піднестися – ти не зможеш їх повести за собою. Але якщо ти прагнеш врятувати всі душі – за тобою піде багато хто.

Не відвертайся від людей. Твій обов’язок – зробити їх щасливими.

33. У тебе немає прагнення осягнути всю правду: Деколи – із ввічливості, частіше – заради власного спокою, рідше – ради спокою ближнього. Але першопричина завжди – боягузтво.

Цей страх докопатися до суті не дасть тобі ніколи скласти вірне судження.

34. Не бійся правди, навіть якщо б мав у її пошуках заглянути в очі й самій смерті.

35. Не терплю звички називати боягузтво розсудливістю.

Цілому ідейному багажеві ворогів Господніх ціна – зламаний гріш, але вони користуються тією вашою «розсудливістю», стають у позу вельми вчених і пролазять на посади, що для них повинні б бути недосяжними.

36. Спокусу можна подолати. Допускати, щоби все так й ішло – начебто від того нікуди не дінешся – це недолік характеру.

Виконуй свій обов'язок. Виконуй його сумлінно, хай навіть інші знехтують ним.

37. Ти вмієш говорити красиво. Ти сказав мені: «Так було визначено… така воля Божа…» але ж навіть красивими фразами не виправдати того, чому немає виправдання.

38. Чи правда це? Та ні ж бо! Я ніяк не можу повірити у те, що нашу землю населяють не люди, а черева?

39. «Моліться, щоб я ніколи не піддався спокусам легкого шляху», – звертаєшся до мене. Що ж, я вже помолився. Тепер справа за тобою – подбай, щоб твій чудовий намір став дійсністю.

40. Віра, радість, оптимізм… Але не глупе закривання очей на дійсність.

41. Що за дивна здібність: підноситися вгору без перепочинку, піднімаючись все вище і вище, підкорюючи все нові вершини виключно за рахунок своєї «невагомості» – порожнечі в голові, порожнечі у серці!

42. Для чого ті хитання? Коли нарешті зупинишся на чомусь конкретному? Облиш ту свою пристрасть вічно щось розпочинати і не завершувати. Замість цього доклади зусилля, щоб довести до кінця хоча б одне зі своїх починань.

43. Не будь таким… ображеним. Будь-яка дрібниця тебе ранить. В розмові з тобою, навіть на зовсім неважливі теми, зважати треба на кожне слово.

То ж не ображайся, коли скажу тобі, що ти... нестерпний і користі з тебе не буде ніколи, якщо не виправишся.

44. Знайди, якщо треба, гідні пояснення, яких потребує християнське милосердя і життя в суспільстві. А потім – вперед! – зі святою безсоромністю і без коливань долай підйоми і кручі, доки не зійдеш на вершину, ім’я якої – Виконання Обов’язку.

45. Чому так глибоко переживаєш ті помилкові закиди, що їх чуєш ти? Багато гірше було б, якщо б від тебе відрікся Бог. Витримай все, зберігаючи добро у серці, а на все погане не зважай.

46. Як думаєш, чи рівність, так як її інколи розуміють, не є рівнозначною несправедливості?

47. Ні позерство, ні пихатість тобі не до лиця. Здалеку видно, що вони вдавані. Спробуй скинути їх із себе принаймні перед Богом, перед старшим і перед твоїми братами – і тоді між тобою й ними стане на одну перешкоду менше.

48. Ти ще маєш недостатньо твердий характером. Згораєш від нетерпіння встрявати скрізь і в усе! Докладаєш зусиль, щоб стати сіллю для кожної їжі. При тому ж, не бажаючи розгнівити тебе, кажу, що в тебе мало задатків для того, щоб стати сіллю. Зокрема, не маєш здібності розчинятися, як ця приправа, і в розчиненій формі залишатися невидимим для ока. Тобі не вистачає духу жертовності, зате переважає у тобі дух бездіяльної цікавості та амбітності.

49. Тримай свій злий язик за зубами. Не будь дітваком, тобто не роби з себе викривленої подоби дитини, яка робить доноси, нацьковує, пліткує. Своїм базіканням ти остудив жар любові та твориш гірше зло. І якщо своїм довгим язиком ти, зрушив ретельність інших, то й твоя власна витривалість безплідна і стала зрадливою зброєю в руках ворога.

50. Нишпориш і випитуєш, підглядаєш і винюхуєш. Чи не соромно тобі, що навіть і в хибах ти не мужчина? Будь мужнім: оберни своє бажання знати про всіх у спрагу пізнати себе самого.

51. Заплутавшись у сітях пліток, твій чоловічий дух, простий і прямолінійний почувається незручно, бо він не здатний ті плітки ні збагнути, ні не мав наміру в них замотуватися. Зазнай же краще приниження від перебування свого імені на чужих язиках, але витягни зі здобутого досвіду знання про те, як поводити себе більш стримано та обачно.

52. Навіщо вкладаєш гіркоту власних невдач у твої критичні роздуми про інших?

53. Ти відверто говориш про чужі прорахунки. Я згоден , що це не плітки, що існує відмінність між критикою і лихослів’ям – і все ж… утримайся від подібної критики у спілкуванні з братами, у своєму апостольському служінні. Визнаю, що наміри твої шляхетні – але, втручаючись без причини у чужу роботу, ти не просуваєш справу вперед. Навпроти, ти інфікуєш своїм скепсисом, розповсюджуєш навколо себе дух пасивності та марнослів’я, руйнуючи загальний ритм роботи.

Неспокійно питаєш: «Що ж мені чинити з тим духом критицизму, що став істотною частиною моєї вдачі?»

Послухай, що я тобі пораджу. Візьми перо і папір. Виклади своє незадоволення просто і довірливо, так і… коротко! Потім передай це старшому. І більше не думай про це. – Той, хто волею Божою і людським вибором поставлений судити і вирішувати, дасть твоєму паперу хід, або… кине її у кошик для сміття. – Оскільки ти не донощик і піклуєшся тільки про справу, то можеш бути задоволений у будь-якому випадку.

54. «Піти на компроміс»? Ці слова можна почути тільки від тих, хто не бажає боротися і жертвувати собою – від любителів пожити у своє задоволення, від фарисеїв і боягузів, які вже перед боєм обговорюють умови капітуляції.

55. Друже! Не будь таким наївним (хоча ти дитина, саме дитина перед Богом). Не став братів твоїх у глупе становище перед чужими.