Слава Божа

779. Достойно є віддати шану Богу, не вираховуючи собі авансів (жінка, діти, почесті) з тієї слави, яку розділимо з Ним цілковито в тому Житті. Втім, Він великодушний, платить сторицею. Це правдиво навіть у справі дітей. Багато хто відмовляється від дітей, зате набуває тисячі дітей духовних. Це такі самі діти, як ми всі у нашого Отця, що на небі.

780. «Вся слава Богу!» Це цілковите визнання нашої нікчемності. Він, Ісус, є усім. Без Нього ми не варті нічого.

Наше марнославство – це прославлення марноти, блюзнірська крадіжка; наше «я» не повинне проявлятися ні в чому.

781. «Без Мене ви не можете вдіяти нічого», – сказав Господь. Сказав для того, щоб ні ти, ні я не записували Його заслуг на свій власний рахунок.

782. Як наважуєшся вживати ту іскринку Божого розуму, розум твій, не для прославлення Бога, а для інших справ?

783. Якщо б життя не мало на меті прославити Бога, то воно було б нікчемне, і навіть мерзенне.

784. Всю славу віддай Богу. За допомогою ласки, використай свою волю, щоб витиснути з кожної із твоїх дій всю людську гордість та закоханість у власне «я».

785. «Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти; мій Боже, я буду Тебе величати». Це чудова програма для апостола твоєї величини.

786. Хай ніяке почуття не прив'язує тебе до світу цього, крім божественного прагнення прославити Христа і – через Нього, з Ним та в Ньому – Отця і Духа Святого.

787. Направляй свої наміри. Було б сумно, якби твої дії не дали наслідків, тому що ти виходив із людських міркувань.

788. Чистота наміру. Нашіптування гордості та забаганки і ти спроможний розпізнати вчасно. Їм оголошуєш війну та, з допомогою ласки, перемагаєш.

Але мотиви, які привели тебе в дію, навіть у справах дуже святих, ще не здаються тобі зовсім зрозумілими. В глибині душі ще чуєш голос, який вказує тобі на мотиви людські. Він вказує тобі і них з такою ясністю, що душа твоя наповнюється неспокоєм, підозрінням, що ти не працюєш належно – задля самої любові, тільки й виключно задля слави Божої.

Реагуй негайно й заяви: «Господи, для себе не хочу нічого. Все для Твоєї слави, для Любові».

789. Не залишиться ніякого сумніву щодо чистоти твого наміру, якщо заявиш: «Відтепер зрікаюся всілякої вдячності людської».

Здобувати душі

790. Чи не підступає тобі до горла бажання крикнути молоді, якої навколо кишить: «Божевільні! Залишіть справи світу, які серце зменшують, а часто й спідліють. Залишіть це та йдіть із нами – за Любов'ю!»?

791. У тебе нема «вібрації». Це причина того, що ведеш за собою так мало людей. Виглядає, що ти мало впевнений у винагороді, яку маєш отримати в обмін за зречення від марнот світу заради Христа.

Порівняй: один рік із сотнею, і в добавок – життя вічне! Тобі цього мало?

792. Виходь у море! Відкинь геть песимізм, який робить тебе боягузом. І закинь свої сіті по рибу.

Чи не розумієш, що ти в силі промовити як Петро: «За словом Твоїм укину невода»?

793. Прозелітизм, приєднування людей – це вірний знак справжнього горіння.

794. Сів. Вийшов сівач... Сій, апостольська душа, широким помахом руки. Якщо ґрунт, на який падає зерно, непридатний, вітер ласки віднесе твоє насіння далі... Сій та будь певний, що насіння твоє пустить корінь та дасть багатий урожай.

795. Добрий приклад – це добре насіння. Любов же ближнього на всіх накладає обов'язок сіяти.

796. Невелика твоя любов, якщо не маєш бажання спасати всі душі. Вбога твоя любов, якщо в тебе нема пристрасного прагнення заразити своїм божевіллям інших апостолів.

797. Ти свідомий того, що шлях твій неясний. Неясний же тому, що, не йдучи тісно за Христом, ти залишаєшся в темряві. Чого ж ти чекаєш, щоб прийняти рішення?

798. Причини? .. Які причини назвав би бідний Ігнатій тому Ксаверієві?

799. Те, що тебе дивує, мені видається цілком зрозумілим. Ніби Бог захотів шукати тебе в виконуванні твоєї професії? Адже так само шукав Своїх перших: Петра, Андрія, Івана та Якова – при їх рибацьких сітях, а Матвія – на стільці митника...

А Павла, уяви собі, знайшов у прагненні знищити християнство в самому зародку, в насінні.

800. Урожай великий, а женців мало. Отже просіть Господа і врожаю, і щоб Він послав женців на Свою ниву.

Молитва становить найбільш ефективний засіб прозелітизму.

801. Ще й досі відгомоном ходить по землі той оклик Господній: «Я прийшов огонь кинути на землю, – і як Я прагну, щоб він уже запалав!» От і бачиш, – майже скрізь він погас. Чи не наважишся сам стати палієм?

802. Ти хотів би приєднати до апостольського служіння і того вченого чоловіка, і цього могутнього, і ще он того розсудливого та цнотливого.

Молися, жертвуй та запалюй їх власним прикладом та словом. Вони все ще не приходять?.. Ти не турбуйся: значить вони зайві.

Чи думаєш ти, що, поза гуртом перших дванадцятьох апостолів, поміж сучасниками Петра не було ні вчених, ні могутніх, ні розсудливих і цнотливих?

803. Мені передавали, що в тебе є «позитивна риса», хист приєднувати інших та ставити на свій шлях. Дякуй Богу за дар бути приладом для пошуків приладдя.

804. Приєднуйся до мене у молитві:«Ісусе, хочемо душ, душ апостольських – для Тебе і Твоєї слави!» Ось побачиш, Він нас почує.

805. Слухай же: чи в тому гурті не знайдеться одного-двох, хто нас зрозуміє?

806. Перекажи он тому, що мені потрібно п'ятдесят чоловіків, які люблять Ісуса Христа над усе.

807. Доповідаєш мені, що друг твій ходить до Причастя, провадить життя чесне та пильно вчиться. Проте до нас «не пристає». Коли говориш йому про жертовність та апостольське служіння, він робиться сумним та відходить.

Не журися. Це не поразка твоєї запопадливості. Це слово в слово той самий випадок, що про нього розповідає Євангеліст: «Коли хочеш бути досконалим, – піди продай добра свої та убогим роздай» (жертовність)... «Потім приходь та й іди вслід за Мною» (апостольське служіння).

Юнак «відійшов, зажурившись»: не хотів відповісти на ласку.

808. «Є добра новина: знайшовся ще один божевільний для нашої божевільні». Далі йде хаос захоплення в листі «рибалки». Хай Бог пошле великий улов твоїм сітям!

809. Прозелітизм. У кого нема прагнення увічнити своє апостольське служіння?

810. Ця пристрасть приєднувати людей, що спалює тебе, це певний знак твоєї відданості.

811. Пам'ятаєш? Під час молитви смеркалося. Десь недалеко журчала вода. І ось у цій тиші кастільської місцевості ми почули стомовні голоси, які розпачливо взивали до нас, говорили, що вони ще не знають Христа.

Ти врочисто поцілував Розп'яття та попросив благословення стати апостолом апостолів.

812. Бачу й розумію, що ти, хоч і пов'язаний любов'ю до Батьківщини та родини, чуєш поклик зрілого лану та нетерпляче чекаєш тої хвилини, коли доведеться рушати в далеку дорогу, через континенти й океани.