Внутрішня боротьба

707. Не хвилюйся, коли, спостерігаючи чудеса надприродного світу, чуєш інший голос, інтимний та проникливий, голос старої людини.

Це «тлінне тіло» вимагає відновлення втрачених прав...Тобі ж вистачить: будь вірний, і переможеш.

708. Спокуса світу, нечистий і тіло – це авантюристи, які, ввійшовши у спілку із слабістю дикуна в глибинах душі твоєї, хочуть, щоб ти, в обмін на дешеве дзеркальце мізерної розкоші, віддав їм скроплені живою кров'ю Бога чисте золото, перли, діаманти та рубіни, що становлять ціну та скарб твоєї вічності.

709. Подумаєш! В іншій країні, на іншому місці й становищі, та ще з іншим ступенем ти, ніби, міг би бути більш багатим. Щоб робити те, що ти робиш, ніби, таланту не треба. Я ж тобі кажу ось що: де тебе поставлено, там ти й милий Богу. А те, що тобі думалося, це нашіптування пекла.

710. Тобі прикро й гірко, що причащання виходить у тебе якось холодно і сухо. Скажи ж мені: чи ти, йдучи до Причастя, шукаєш самого себе, чи Христа? Якщо себе самого, то маєш причину засмучуватися... Але коли, як і слід було б, шукаєш Христа, то якого ж знака тобі треба, крім Хреста, щоб упевнитися, що Його ти знайшов?

711. Ще один випадок. Та й який! Чи впадати тобі в розпач? Ні, ти повинен покоритися та, за посередництвом Діви Марії, Матері твоєї, звернутися до милосердної Любові Ісусової. Промов одне «Помилуй мене, Боже», піднеси своє серце і починай знову.

712. Твоє падіння дуже глибоке! Тож і починай закладання фундаменту з самого низу. Бог не погордує серцем розкаяним та упокореним.

713. Проти Бога ти не виступаєш. Твої падіння – це наслідок твоєї крихкості. Хай і так. Але прояви твоєї крихкості повторюються надто часто. Не вмієш їх уникати. І оскільки не бажаєш, щоб я вважав тебе за людину погану, то доводиться мені вважати тебе за людину погану і дурну.

714. Трактувати свою власну волю, не прикладаючись, ти будеш так довго, доки не усунеш причину такого трактування. Не обманюй себе посиланням на слабість. Ти не слабий, а боягуз, і це не те саме.

715. Ця душевна млосність, спокуса, що опановує тебе, накладає пов'язку на очі твоєї душі.

Не намагайся ходити навпомацки сам, бо впадеш. Ліпше піди до свого духовного провідника – до зверхника – і він тобі нагадає слова, які сказав Архангел Гавриїл Тобітові:

«Не падай духом, незабаром тебе зцілить Бог». Будь слухняний, і зійде тобі короста, спаде пов'язка з очей, і сповнить тебе Бог ласкою та спокоєм.

716. «Не вмію себе перемогти», – пишеш мені знеохочений. Ось тобі й моя відповідь: а чи пробував ти застосувати засоби?

717. Блаженні злидні земні! Убогість, сльози, ненависть, несправедливість, безчестя... Все те ти подолаєш у Тому, Хто тобі дасть силу.

718. Терпиш, проте нарікати не хотів би. Нарікання – це природна реакція слабого тіла, і то нічого, що ти нарікаєш, якщо твоя воля, тепер і завжди, згідна шанувати волю Божу.

719. Ніколи не зневірюйся. Лазар мертвий і тіло його в стані розкладу. «Уже, Господи, чути, – бо чотири вже дні у гробі», – каже Марта Ісусу.

Коли чуєш голос Бога – «Лазарю, вийди сюди!» – та йдеш за тим голосом, то й вернешся до Життя.

720. Скільки ж це коштує!.. Знаю, що коштує. Але ти йди вперед! Тільки хороброго відзначають. Ще й як відзначають.

721. Коли захиталася твоя духовна споруда й коли здається, що все висить на волосинці, з синівським довір'ям зіприся на Ісуса та Марію, – цей камінь непохитний і певний, і на ньому ти повинен був будувати свою споруду з самого початку.

722. Цього разу твоє випробування продовжилося. Можливо – та що там можливо: напевно! – досі ти не міг його пройти, бо шукав утішання людського. Твій Бог Отець відібрав у тебе його цілковито, щоб ти не покладався ні на кого, а тільки на Нього.

723. Все тобі байдуже? Не пробуй обманювати себе. Коли б я тебе зараз став випитувати про людей та заходи, що в них ти, задля Бога, вклав свою душу, то ти заговорив би запально та з зацікавленням людини, яка говорить про близьку їй справу.

Тобі байдуже далеко не все. Справа в тому, що ти не той тип людини, яка потребує більше часу для себе; часу, який послужить твоїй діяльності, бо ж в кінцевому рахунку ти уявляєш собою всього-на-всього знаряддя.

724. Кажеш, що у грудях носиш суміш вогню і води, холоду і тепла, дрібні пристрасті та Бога... ставиш свічку Богу та огарок чортові.

Заспокойся. Поки маєш волю змагатися, то не може бути мови про чортів огарок у тебе в душі, а тільки про свічку Богові.

725. До неподатливих душ нечистий майже завжди застосовує таку тактику: спершу лицемірно, лагідненько підсуне причини, до того ж і духовні, щоб не збудити підозр, а згодом, коли починає здаватися, що вороття нема (насправді ж воно завжди є), він створює ситуацію, як і в випадку з Юдою, в якій немає надії та каяття.

726. Втративши утішання з боку людей, ти залишився з почуттям самотності, наче повис на волосині над чорною прірвою. Твого крику та закликів про допомогу, здається, не чує ніхто.

Ти заслужив на відчуття такої безпомічності. Покорися, не шукай здійснення своєї власної мети, своїх власних вигод. Нести хреста – це замало; ти його люби, і Господь почує твою молитву. Тоді заспокояться твої помисли, замкнеться твоє серце знову, і знайдеш ти спокій.

727. Ти чутливий, як відкрита рана. Будь що вражає твої почуття та думки і будь що спокушає.

Кажу ж іще раз: покорися. Ось побачиш, незабаром тебе визволять із такого становища, терпіння обернеться в утіху, а спокуса – в тверду впевненість.

Поки що ж, оживляй свою віру, наповнюйся надією та постійно чини Любов, навіть якщо тобі здається, що це тільки пуста балаканина.

728. Всю нашу силу ми отримали в борг.

729. О, мій Боже! З кожним днем я все менше покладаюсь на себе, а все більше на Тебе!

730. Якщо ти не покинеш Його, то не покине й Він тебе.

731. На Ісуса поклади всю надію. Ти не маєш нічого, не вартий нічого й не можеш нічого. Він буде діяти, якщо на Нього покладешся.

732. О, Ісусе! В Тобі знаходжу я відпочинок.

733. Завжди покладайся на твого Бога. Він поразок не зазнає.