Інші чесноти

667. Дії Віри, Надії й Любові – це клапани, які дають вихід полум'ю душ, що живуть Божим життям.

668. Роби все з повною безкорисливістю, маючи в серці тільки любов, так наче б не існували ні нагороди, ні кари. Проте сподівайся на нагороду небесну.

669. Це добре, що служиш Богу, як син – без винагороди, щедро... І не турбуйся, що інколи тебе навіщає думка про нагороду.

670. Мовить Ісус: «І кожен, хто за Ім'я Моє кине дім, чи зятів, чи сестер, або батька, чи матір, чи дітей, чи землі, – той багатократно одержить та успадкує життя вічне».

Спробуй знайти будь-кого на землі, хто платить так щедро!

671. Ісус мовчазний... «Ісус же мовчав». Для чого ж говориш ти – чи шукаєш утішання, чи виправдання?

Мовчи. Шукай радості у зневазі: і так тобі дістанеться її менше, ніж заслуговуєш.

Чи може спитаєш: «Яке ж зло я зробив»?

672. Коли з радістю та мовчки переносиш несправедливість, то це певний знак, що ти людина Божа.

673. Добре відповів один достойний чоловік одному юнаку, який нарікав на несправедливість:

"Тобі це болить?" – сказав він. – «Значить, у тебе не було бажання бути добрим».

674. Ніколи не висловлюй своєї точки зору, якщо тебе не спитають; навіть якщо вважаєш, що цей погляд зовсім слушний.

675. Маєш слушність, – цей чоловік був грішний. Та хай твоє уявлення про нього не буде надто непорушне. Поглиблюй любов ближнього й не забувай, що тоді як він ще може стати новим Августином, ти так і залишишся людиною дуже недалекою, пересічною.

676. Всі справи світу цього – це порох, і не більше. Скинь їх усі на купу, постав на них ноги, і скоротиться для тебе віддаль до неба.

677. Золото, срібло, дорогоцінності – марнота й купи гною. Розкоші, потурання помислам та апетитам – наче скотина, наче віл, наче свиня, наче півень, наче бик.

Почесті, відзначення, титули – нісенітниці, надута пиха, брехня, ніщо.

678. Своєї земної любові тут, унизу, не показуй. Себелюбна ця любов... Ті, кого ти любиш, зі страхом та огидою відсахнуться від тебе за кілька годин після того, як тебе покличе у свою присутність Бог. Збережеться тільки та – інша любов.

679. Обжерство – препоганий порок. Чи не робиться тобі трохи смішно та гидко, коли споглядаєш, як ті статечні пани засідають навколо столу – такі врочисті, як під час виконування якогось ритуалу – і напихають пельки жиром, наче б у тому полягав весь сенс їхнього життя?

680. За столом не говори про їду. Це звичай простацький. Говори про душу, свідомість, – про щось шляхетне. Таким чином цю життєву потребу піднесеш на вищий ступінь.

681. Кожен раз, як підносишся з-за столу, не вчинивши принаймні невеличкого умертвіння, ти поводишся, як поганин.

682. У тебе ввійшло у звичку їсти більше, ніж треба. От і ця перенасиченість не тільки часто спричиняє тобі погане фізичне самопочуття, але також робить тебе нездатним сприймати надприродні блага та притуплює свідомість.

Стриманість – це чудова чеснота, навіть для життя на землі.

683. Кажеш, що ти християнський лицар... Що ж, лицарю мій, мені і справді доводиться бачити, як цілуєш ікони, як шамкаєш молитву, як обурюєшся на тих, хто підносить голос проти Божої Церкви, а навіть як причащаєшся...

Проте не доводилося спостерігати, як приносиш жертву, чи як відхиляєшся від деяких розмов, що їх м'яко можна б назвати мирськими; не доводилося бачити твоєї великодушності по відношенню нижче поставленої сіроми, ні в відношенні Христової Церкви! Не бачив я у тебе терпіння та розуміння слабостей брата, не бачив, як трощиш, для загального добра, власну пиху, ні як рвеш тісні пута себелюбства. І багато дечого іншого бачити в тобі мені не доводилося...

Отож воно і є: дещо бачити доводилося, а багато дечого не доводилося. А ти ще кажеш, що ти християнський лицар. Яке ж недосконале, куце твоє уявлення про Христа!

684. Твої таланти, твоя чарівність, твої високі якості, ніби, пропадають даремно. Ніби, інші не дають тобі ними користуватися. Ти докладно обдумай те, що сказав один духовний автор: «Кадило, принесене в жертву Богу, не пропадає. Знівечення твоїх талантів Богу миліше, ніж їх даремне застосування».