Убогість

630. Затям собі: той має більше, хто менше потребує. Не створюй собі потреб.

631. Позбудься прив'язаності до земних благ. Люби та застосовуй убогість духу. Вдовольняйся тим, чого вистачає для життя поміркованого та скромного. Без цього апостолом не станеш.

632. Справжня вбогість полягає не у відсутності матеріальних багатств, а в тому, щоб не прив'язуватися до них – в добровільному відмежуванні від володіння земними благами.

Тому бувають убогі, що насправді багаті, як і навпаки.

633. Коли ти чоловік Божий, то вклади в свою зневагу до багатства стільки серця, скільки вкладають люди мирські у його придбання.

634. Стільки пристрасті до земних благ! А їх і так невдовзі випустиш із рук, бо багач не в силі забрати своїх багатств у могилу.

635. Коли, маючи змогу вибирати, ти не вибираєш для себе найгіршого, то духу вбогості в тобі немає.

636. «Як би багатство не зростало, – не віддавай свого серця до йому». Використовуй багатство щедро, а якщо треба, то й по-геройськи.

Будь убогий духом.

637. Вбогості ти не любиш, коли не любиш усього того, що вона з собою несе.

638. Скільки святих засобів має вбогість! Чи пам'ятаєш? В годину матеріальної скрути для апостольської справи ти віддав усе, що мав, до останньої копійки.

У відповідь на це, мовив тобі ієрей Божий: «Тоді й я віддам тобі все, що маю!» І коли ти впав на коліна, він продовжував: «Благословення Всемогутнього Бога нашого – Отця і Сина, і Святого Духа – хай буде з тобою нині, і повсякчас, і на віки вічні!»

А ти ще й сьогодні переконаний, що обмін зробив зовсім не поганий?!

Обачливість

639. Мовчання ніколи не приносить горя, а балакучість – часто.

640. Як наважишся попереджувати інших, щоб берегли таємницю, коли твоє попередження – це знак, що таємниці не зберіг ти сам?

641. Обачливість – це ні загадковість, ні затаювання. Це природність.

642. Обачливість – це... тактовність. Чи почуваєшся ти незручно й погано, коли справи твоєї родини, святкові чи буденні, мандрують, з хатнього затишку на огляд людських очей байдужих і цікавих?

643. Справ, які стосуються твоєї апостольської , без потреби не розголошуй. Чи не знаєш, що світ повен себелюбного нерозуміння?

644. Мовчи. Пам'ятай, що ідеал твій – наче світильник, який тільки засвітився: навіть легенький вітерець може згасити його в твоєму серці.

645. Яка велика вага мовчання! Всі ті зусилля, які тринькаєш необачно, зменшують ефективність твоєї праці. Будь обачний!

646. Якби ти був більш обачливим, то не треба було би тоді морщитися від несмаку, який залишається в роті після багатьох балачок.

647. Не переймайся "розумінням" інших. Це нерозуміння з боку інших дане провидінням для того, щоб твоя жертва залишилася непоміченою.

648. Багато хто в теревенях вичерпує всі свої сили, Мовчанням збільшиш ефективність твоєї апостольської діяльності та вбережешся від багатьох небезпек марнославства.

649. Вічна погоня за видовищем! Просиш мене знімків, графіків, статистичних даних.

А я тобі їх не посилаю, бо, при всій моїй шані до протилежної думки, після цього я залишився б під враженням, що моя мета є земною, тоді як мета моя в небесах.

650. Багато людей, навіть святих, не розуміють твого шляху. Не наполягай на тому, щоб вони його зрозуміли, бо тільки згаєш час та виставиш на зайву пробу свою обачливість.

651. «Щоб становити водночас і корінь, і крону дерева, треба бути соком землі, духом – чимсь, що діє всередині».

Твій друг, що написав ці розумні слова, либонь знав про твої шляхетні поривання. Він і показав тобі шлях: скромність, жертовність та, головне, діяння всередині.

652. Обачливість – чеснота небагатьох. Хто кинув наклеп на жінку, ніби обачливість – чеснота не жіноча?

Чимало чоловіків, отаких плечистих бородачів, повинні б піти до жінок по науку.

653. Який чудовий приклад обачливості подає нам Божа Мати! Таємниці Вона не видала навіть Святому Йосифу!

Проси в Неї обачливості, якої тобі не вистачає.

654. Ти ось-ось маєш вибухнути досадою. Мовчи ж!

655. Я не в силі перебільшити чи переоцінити значення обачливості.

Це – якщо не лезо твоєї зброї, то напевно руків'я!

656. Завжди як кипиш від обурення, то мовчи. Навіть коли твоє обурення найбільш оправдане.

Бо, незважаючи на всю твою обачливість, в таку хвилину завжди наговориш більше, ніж треба.

Радість

657. Справжня чеснота – не сумна й огидна, а привітливо радісна.

658. Коли справи наші йдуть задовільно, то радіймо, благословляючи Бога, який дозволяє нам зростати. Коли ж Справи йдуть погано, то радіймо та благословімо Бога, який дає нам змогу відчути солодкий тягар Його Хреста.

659. Радість, яку ти повинен відчувати, – не та, яку можна назвати фізіологічною, не радість здорової тварини, а інша, надприродна; її зазнає той, хто віддає все та віддається сам у наповнені любов'ю руки Бога Отця.

660. Якщо ти апостол, то не впадай у розпач ніколи. Неподоланних трудностей для тебе немає. Чому ж сумуєш?

661. Лице захмарене, в поведінці різкість, вираз обличчя відштовхуючий – чи ти так зібрався підбадьорювати інших йти слідами Христа?

662. Ти безрадісний? Подумай хвилину, про те, що між Богом та тобою лягла якась тінь. Вгадай яка.

663. Просиш у мене поради, як звільнятися від суму. Дам тобі рецепт, який походить від апостола Якова:

«Чи страждає хто з вас? Нехай молиться!» Ось і ти спробуй!

664. Не сумуй. Хай твій погляд на справи буде більше... «наш», більше християнський.

665. Хочу, щоб ти був завжди радісний, бо радість – невід'ємна частина твого шляху.

Проси тієї самої надприродної радості для всіх.

666. «Хай тішиться серце, шукаючи Господа».

Це тобі світло для пошуку причин смутку.