Підготовка

360. Як ти щиро сміявся, коли я порадив тобі віддати свої молоді роки під опіку святого архангела Рафаїла.

– Щоб він повів тебе, як юного Товія до праведного подружнього життя з доброю, прекрасною… і багатою дружиною, додав я, жартуючи.

І як задумався ти над порадою довірити себе піклуванню іншого юнака, апостола Івана, – на той випадок, якщо Господь буде вимагати від тебе більшого.

361. «Необхідні чесність і вірність обов’язку по відношенню до хворого; спокійна, твереза об’єктивність, далека від істерики, – тільки вона може бути корисною у наших умовах. На відміну від рідних і близьких, лікар не може дозволити собі марних сліз. Уявіть собі поле бою, санчастину, що забита пораненими, яких немає кому і немає куди вивозити – а їх все більше! – і натовпи тих, що ридають над кожним ліжком. Хоч у полон здавайся!»

Ці рядки військового лікаря я виписав для тебе, який нарікає на те, що з тобою погано поводяться і що тобі не вистачає тої ніжності та співчуття, які ти у надлишку мав у себе вдома.

362. Я не очікую чудес – цілком достатньо тих, про яких сказано у Писанні. – Ось чого я очікую від тебе: виконуй свій обов’язок і відгукуйся на благодать Божу.

363. Ти розчарований. Пригноблений. Люди тільки що дали тобі урок! – Вони розраховували на те, що ти їх не потребуєш, і говорили, що готові віддати тобі останню сорочку… Але як тільки зрозуміли, що тобі і справді потрібна конкретна допомога – їх дружба перетворилася на байдужість. Навіть копійки не пожертвували!

– А ти звикай надіятися тільки на Бога. І ще на тих, хто дружить з тобою заради Нього.

364. О, якби то ти взявся служити Богу так сумлінно, як служиш своєму честолюбству, чуттєвості, світським марнотам!...

365. Якщо бажаєш бути лідером, – прийми рішення: стати останнім серед братів і першим серед інших

366. Чи вартує ображатися, якщо хтось комусь ближче по причині подібності професії, характеру, звичок, або тому що вони давно знають один одного?

– І все ж серед своїх не повинно бути особливої дружби, навіть натяку на те, що вона є.

367. Скажу прямо: найкращі ласощі в животі у свині перетворяться – в кращому випадку! – у свинину.

Будьмо ж ангелами, здатними ушляхетнювати і очищати будь-яку сприйняту думку. – Принаймні, будьмо людьми, що здатні перетворювати з’їдену їжу хоча б у мускули – шляхетні й красиві. Або, може бути, у сильний мозок, здатний пізнавати Бога і Йому поклонятися.

Тільки не будьмо худобою – цього добра і без нас вистачає!

368. Нудьгуєш? Це тому, що пристрасті твої бадьорі, а дух спить.

369. Любов Ісуса примусить тебе поступатися багато в чому, гідно… і багато в чому, теж гідно – бути непоступливим.

370. Адже ти не злий по натурі, а здаєшся злим. Це елементарна дурість. А дурість – привід для спокуси, і гірша, ніж злість.

371. Коли людина, яка погано виконує свої професійні обов’язки, прикривається релігійною запопадливістю, – є бажання шепнути йому на вухо: «Будь-ласка… будь поменше християнином…»

372. Де б ти ні працював – ти маєш права і обов’язки.

– Якщо ти, посилаючись на потреби свого апостольського служіння, ухиляєшся від виконання професійного обов’язку, то – скільки не було б у тебе виправдань, – ти звертаєш з апостольського шляху, ти губиш професійний престиж, який як раз і є для тебе, ловця людей, твоїм сільцем.

373. Мені подобається твоє апостольське кредо: «Працювати без відпочинку».

374. Для чого цей поспіх? – Тільки не кажи мені, що це бурхлива діяльність. – Я бачу тільки суєту, не більше.

375. Розбещеність. – Ти дозволяєш своїм почуттям втамовувати спрагу з першої ж калюжі. – Тому-то ти такий неуважний; пристрасті киплять, а воля спить.

– Повернись до обов’язкового плану свого життя, який спонукає тебе жити по-християнськи. У іншому випадку, нічого вартого ти не створиш.

376. Ти скаржишся: «Це середовище… дуже на мене впливає!» – Відповім: «Звичайно. Саме тому потрібна добра школа, щоб залишаючись справжнім, носити з собою всюди своє власне середовище і задати свій тон спільноті, у якій живемо».

– Якщо приймеш мої поради, незабаром відчуєш свій вплив, як відчули апостоли, що були вражені першими чудами, які вони творили в ім’я Христа.

377. Але як осягнути нашу підготовку, як зберегти наш дух? – Тримайся конкретних правил, які твій наставник дав тобі, пояснив і навчив їх любити. Тримайся їх, і станеш апостолом.

378. Не будь песимістом. – Хіба ти не знаєш, що все на добре.

– Віра твоя неминуче приведе тебе до оптимізму.

379. Природність. Хай ваше життя, життя лицарів віри і благочестивих жінок – бо ви сіль землі та світло світу – тече природно, без дивностей та примх. Носіть у собі завжди дух християнської простоти.

380. «Чи не буде здаватися моя простота неприродною у середовищі язичників або людей, далеких від християнства?» – питаєш ти мене.

– Відповім: «Звичайно, твоє життя зіштовхнеться з їх життям. – У цьому зіткненні, коли віра твоя знайде підтвердження справами, – і проявиться природність, яку я чекаю від тебе».

381. Вони говорять, що в тобі занадто сильний «корпоративний дух». Не хвилюйся. Їм що, потрібний інструмент, який розвалюється, як тільки до нього доторкнешся?

382. Даруючи тобі Життя Ісуса, Господа нашого, я написав: «Шукай Христа. Знайди Христа. Полюби Христа».

– Ось три найважливіших вчинки. Чи зважився ти хоча б на перший?

383. Не дивно, що тобі не підпорядковуються. Адже ти маєш бути начальником – а дух твій слабкий.

384. Тут у тебе в думках плутанина. – Поспішаю пояснити, щоб ти зрозумів: у диявола досить противна зовнішність. Він прекрасно про це знає і не ризикує йти відкрито, а робить все, щоб ми не бачили його рога.

– Тому і ховається часто за симпатичними масками шляхетності або навіть духовності.

385. Господь говорить: «Заповідь нову даю вам: любіть один одного… по тому пізнають всі, що ви Мої учні».

– І Павло говорить: «Носіть вантаж один одного, і таким чином виконуйте закон Христа».

Мені немає чого додати.

386. Не забувай, сину, що на цьому світі є тільки одне зло, якого ти повинний боятися і оминати за допомогою благодаті Божої. Це – гріх.