Ще про внутрішнє життя

301. Існує таємниця, про яку треба кричати на майданах: ці світові кризи є кризами святості.

– Богу потрібна хоча б жменька Своїх людей у будь-якій земній справі. – А потім… Pax Christi in regno Christi – «Мир Христовий у Царстві Христовому».

302. Розп’яття. – Добре було б тобі, християнину, завжди мати його при собі. Класти на свій стіл. Цілувати перед сном і зранку. А також, коли спокуса долає тебе.

303. Не бійся називати Господа на ім’я – Ісус – і говорити Йому про свою любов.

304. Хоча б декілька хвилин на день виділяй благословенній самоті – вона дуже допоможе твоєму духовному зростанню.

305. Ти пишеш: «Мені не вистачає простоти – а без неї не досягнути досконалості. Якщо б Господь і Ви допомогли мені!..»

І Господь тебе не залишить, і я допоможу – в міру сил. Але і ти не лови гав – працюй над собою постійно.

306. Про те, що життя людське на землі – це життя воїна, Йов сказав багато століть тому.

Але все ще знаходяться «сластолюбці», для яких ці слова – порожній звук.

307. Твій духовний захист вибудуваний по всім правилам військової науки. – На дальніх позиціях, за межами фортечного муру, ти ведеш одну битву за іншою – постійну духовну битву з ворогом.

І ворог б’ється з тобою там – у твоїх маленьких жертвах і життєвих правилах, у твоїй повсякденній молитві та сумлінній праці. Важко йому дістатися мурів твоєї фортеці, які миттєвим штурмом він міг би легко подолати. – І якщо він все ж досягне їх, то вже виснаженим, і він вже не буде мати сил перемогти.

308. Я читаю у твоєму листі: «Моє щастя і мій спокій. Я щасливий тільки тоді, коли перебуваю у спокої. Але що таке спокій? Він напряму пов'язаний з війною. Спокій можна завоювати, тільки перемігши ворога. І тому для того, щоб досягти спокою мені треба невпинно боротися. Тільки у боротьбі я здобуду спокій для своєї душі».

309. Який милосердний суд Божий! – Суд людський виносить вирок тому, хто зізнається у своїй провині. Господь же таких прощає.

Хай буде благословенним Святе Таїнство Покаяння!

310. Induimini Dominum Jesum Christum – «Зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа», навчав Святий Павло римлян. – Саме в Таїнстві Покаяння ми зодягаємося в Ісуса Христа та у всі Його заслуги.

311. Війна! – «Війна, – кажеш ти мені, – має духовне значення , яке світ не збагнув. Війна ведеться для нас...»

Війна – найважча перешкода на легкому шляху. – Але нам треба любити її, як монах любить свої вериги.

312. Великою є сила імені Твого, Господи! – Як завжди, я почав свого листа словами «Бережи тебе Ісус».

– І ти відповів мені: «Ваше привітання «Бережи тебе Ісус» допомогло мені нещодавно. Воно мене врятувало. Ісус хай береже всіх вас».

313. Ти говориш: «Зараз, коли Господь щедро допомагає мені, я спробую бути більш чуйним, і тим віддячу Йому». – Мені нічого додати до твоїх слів.

314. «Ти моя опора, – писав я тобі, – побачиш, що ми можемо удвох…» – І як бути, якщо не спиратися на Іншого?!

315. Місіонер… Мрієш стати місіонером. Серце твоє, як серце святого Франциска Ксаверія, прагне завоювати для Христа весь світ: Японію і Китай, Індію і Росію…, холодні народи північної Європи…, Америку, Африку, Австралію!

- Розпалюй у своєму серці цей вогонь, спраглий душ людських. Але не забувай, що найкращий місіонер – той, хто вміє підпорядковуватися. Вдалині від цих країв, у яких ти мрієш здійснювати своє апостольське служіння, ти у насправді працюєш і тут, і там. Невже ти не відчуваєш, подібно до святого Франциска Ксаверія, як втомлюються руки твої від багатьох хрещень?

316. Мрієш про святість. Говориш: «Бажаю».

– Але чи ти бажаєш святості з тою ж пристрастю, з якою скнара любить своє золото, мати – своє дитя, честолюбець – своє вшанування, сластолюбець – свої жалюгідні насолоди?

– Ні? Напевно, не бажаєш.

317. Яка запопадливість у погоні за земними задоволеннями! Спрага вшанування і слави захоплює людей. Любовні пристрасті та жадібність розбивають їх серця. Всі вони – бідні та багаті, старі та молоді, мужчини, жінки і навіть діти – всі схожі у цьому один на одного.

Якщо таку ж запопадливість ти проявиш до своєї душі, то отримаєш від Господа віру дієву, живу – і у твоєму апостольському служінні не буде перешкоди, яку ти не зміг би подолати.

318. Тобі, непоганому спортсмену, послужать доброю порадою слова апостола: Nescitis quod ii qui in stadio currunt omnes quidem currunt, sed unus accipit bravium? Sic currite ut comprehendatis. – «Чи не знаєте, що всі хто змагається на арені біжать, але тільки один отримує нагороду? Так біжіть, щоб отримати».

319. Зосередься. Шукай Бога в собі та слухай Його голос.

320. Не давай загаснути цим шляхетним замислам, цим святим устремлінням, що зароджуються у твоїй душі… – З малою іскри розгориться вогонь.

321. Послухай мене, апостольська душа… Невже твоє спілкування з Ісусом – стільки років і так близько до Нього! – нічого для тебе не значать?

322. Нашу Дарохоронительку я називаю Віфанією… А ти не розумієш. Але якщо станеш другом друзів Учителя – Лазаря, Марфи, Марії, – то вже не будеш питати мене, чому нашу Дарохоронительку я називаю Віфанією.

323. Ти знаєш, що таке євангельські ради. Іти за ними може тільки витончена душа, наповнена Любов’ю. – Кажуть, що це шлях небагатьох. А я інколи думаю: може бути, все-таки, багатьох.

324. Quia his homo coepit aedificare et non potuit consummare! - «Чоловік цей почав будувати, але закінчити не зміг!».

Смутно це чути. Але тільки забажай – і про твоє життя такого не скажуть. Бо у тебе потрібні засоби – сила волі та благодать Божа, - щоб увінчати храм свого освячення.