Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коза А.оригінал (восстановлен).doc
Скачиваний:
143
Добавлен:
29.09.2019
Размер:
141.06 Mб
Скачать

1. 3. Матеріали, інструменти та пристрої для вишивання.

Вигляд вишитих виробів залежить від матеріалів, з яких вони зроблені, від ниток, якими вони вишиті, їхнього кольору, від правильного виконання того чи іншого шва, акуратності та уваги під час роботи.

Кожна тканина складається з поздовжніх ниток основи і ниток піткання, розташованих впоперек ниток основи. Малюнок, утворений на тканині цими нитками, називається переплетенням. Найпростішим є полотняне перепле­тення, в якому кожна нитка основи переплітається з кожною ниткою піткан­ня. Саме на тканинах полотняного переплетення найзручніше виконувати поверхнево-нашивні лічильні шви. Для скатертин беруть щільнішу тканину — лляне й сіре полотно, для серветок — бавовняні, лляні, шовкові, шерстяні, штапельні тканини. Блузки-вишиванки краще робити з тонких тканин: батис­ту, маркізету, креп-жоржету, крепдешину. На панно, килимки, диванні поду­шки можна взяти льон з лавсаном, рогожку, мішковину, шерсть, драп, шовк.

Часто у вишиванні застосовується спеціальна тканина — канва, яка бу­ває різної густоти. ( Дод. №6)

Нитки відрізняються за кольором, якістю і товщиною. Залежно від тов­щини, вони мають номери: найбільший номер (80) має найтонша, а най­менший (10) найтовстіша нитка.

Для вишивання найчастіше використовують муліне, ірис, лляні, штапе­льні, шовкові, шерстяні та синтетичні нитки. Щоб нитки під час роботи не заплутувалися, довжина їх при шитті не повинна перевищувати 60-70 см, а при вишиванні — 50 см. Всі нитки перед роботою треба перевірити на міцність фарбування. ( Дод. №7)

Цікаво як же з'явилась голка? Без неї не було б такого прекрасного виду ручної праці і народного декоративно-прикладного мистецтва, як вишивка.

Коли ми чуємо слово «голка», то зазвичай уявляємо собі інструмент для шиття, а саме — металевий стержень, тупий із одного кінця і загострений із другого. На тупому кінці є отвір для нитки (вушко). Ще є медичні голки, голки для програвачів, голки мають такі тварини — їжак, дикобраз, є риба-голка.

Але перші голки були не металеві. Вони виготовлялися з рибних та інших кісточок. Археологи ще й зараз знаходять їх під час розкопок поселень, що від­носяться до кам'яного віку. За допомогою загостреного кременя наш далекий предок робив у голці невеликий отвір — вушко — і зшивав шкіру нитками із жил.

Згодом на заміну кістяним голкам прийшли бронзові, потім залізні, а в будинки багатих людей — срібні голки. Перші сталеві голки завезли в Євро­пу в XIV столітті араби. Тривалий час голки виготовлялися вручну. Спочатку кували тонкий стержень, один кінець якого загинали (вушко ще не вміли робити), а інший заточували.

У Росію металева голка прийшла з Германії в XVII столітті. Але невдовзі російські майстри розкрили секрет виготовлення такої необхідної в побуті речі. У 1677 році тільки в одній міщанській слободі в Москві нараховувалося п'ять голкових майстрів. Як же виготовляли голки? Їх кували. Можна уявити собі, настільки ювелірною була ця робота.

У XVII столітті в Європі розпочався бурхливий розвиток виробництва шпи­льок. Тоді з'явилися різноманітні механічні пристосування, станки, на яких і стали штампувати шпильки й голки. Сьогодні виготовляють 25 видів голок для шиття та вишивки зі спеціальної сталі.

Здається, що голка — копійка. Але декілька кілограмів високоякісних про­мислових голок коштують дорожче автомобіля.

Голки бувають різної довжини і товщини. Вони йдуть під номерами — від 1 до 12. Парні номери мають короткі голки, непарні — довгі. Для вишивання й штопання випускають спеціальні голки з великими отворами. Для вишивання потрібні також нитковдівач, наперсток, ножиці, кілочок, п'яльці, сантиметрова стрічка або лінійка, калька, копірка, олівці тощо.

Отже, від правильного добору матеріалів та інструментів залежить художня виразність вишивки.