- •Тези на наукову роботу:
- •Українська вишивка – невід’ємна складова національної культури.
- •1. Українська народна вишивка — найпоширений вид декоративно-прикладного мистецтва
- •1.1. Історія розвитку вишивки та філософія стародавніх знаків.
- •1.2. Мотиви та орнаменти української народної вишивки.
- •1. 3. Матеріали, інструменти та пристрої для вишивання.
- •1.4. Догляд за вишитими виробами.
- •2. Українська вишивка – мистецтво оригінального бачення світу.
- •2.1. Етнографічні особливості Поділля
- •2.2. Майстри української вишивки
- •2.3. Вишивка в інтер ‘єрі.
- •Творчість Шаровечківських майстринь-вишивальниць
1. 3. Матеріали, інструменти та пристрої для вишивання.
Вигляд вишитих виробів залежить від матеріалів, з яких вони зроблені, від ниток, якими вони вишиті, їхнього кольору, від правильного виконання того чи іншого шва, акуратності та уваги під час роботи.
Кожна тканина складається з поздовжніх ниток основи і ниток піткання, розташованих впоперек ниток основи. Малюнок, утворений на тканині цими нитками, називається переплетенням. Найпростішим є полотняне переплетення, в якому кожна нитка основи переплітається з кожною ниткою піткання. Саме на тканинах полотняного переплетення найзручніше виконувати поверхнево-нашивні лічильні шви. Для скатертин беруть щільнішу тканину — лляне й сіре полотно, для серветок — бавовняні, лляні, шовкові, шерстяні, штапельні тканини. Блузки-вишиванки краще робити з тонких тканин: батисту, маркізету, креп-жоржету, крепдешину. На панно, килимки, диванні подушки можна взяти льон з лавсаном, рогожку, мішковину, шерсть, драп, шовк.
Часто у вишиванні застосовується спеціальна тканина — канва, яка буває різної густоти. ( Дод. №6)
Нитки відрізняються за кольором, якістю і товщиною. Залежно від товщини, вони мають номери: найбільший номер (80) має найтонша, а найменший (10) найтовстіша нитка.
Для вишивання найчастіше використовують муліне, ірис, лляні, штапельні, шовкові, шерстяні та синтетичні нитки. Щоб нитки під час роботи не заплутувалися, довжина їх при шитті не повинна перевищувати 60-70 см, а при вишиванні — 50 см. Всі нитки перед роботою треба перевірити на міцність фарбування. ( Дод. №7)
Цікаво як же з'явилась голка? Без неї не було б такого прекрасного виду ручної праці і народного декоративно-прикладного мистецтва, як вишивка.
Коли ми чуємо слово «голка», то зазвичай уявляємо собі інструмент для шиття, а саме — металевий стержень, тупий із одного кінця і загострений із другого. На тупому кінці є отвір для нитки (вушко). Ще є медичні голки, голки для програвачів, голки мають такі тварини — їжак, дикобраз, є риба-голка.
Але перші голки були не металеві. Вони виготовлялися з рибних та інших кісточок. Археологи ще й зараз знаходять їх під час розкопок поселень, що відносяться до кам'яного віку. За допомогою загостреного кременя наш далекий предок робив у голці невеликий отвір — вушко — і зшивав шкіру нитками із жил.
Згодом на заміну кістяним голкам прийшли бронзові, потім залізні, а в будинки багатих людей — срібні голки. Перші сталеві голки завезли в Європу в XIV столітті араби. Тривалий час голки виготовлялися вручну. Спочатку кували тонкий стержень, один кінець якого загинали (вушко ще не вміли робити), а інший заточували.
У Росію металева голка прийшла з Германії в XVII столітті. Але невдовзі російські майстри розкрили секрет виготовлення такої необхідної в побуті речі. У 1677 році тільки в одній міщанській слободі в Москві нараховувалося п'ять голкових майстрів. Як же виготовляли голки? Їх кували. Можна уявити собі, настільки ювелірною була ця робота.
У XVII столітті в Європі розпочався бурхливий розвиток виробництва шпильок. Тоді з'явилися різноманітні механічні пристосування, станки, на яких і стали штампувати шпильки й голки. Сьогодні виготовляють 25 видів голок для шиття та вишивки зі спеціальної сталі.
Здається, що голка — копійка. Але декілька кілограмів високоякісних промислових голок коштують дорожче автомобіля.
Голки бувають різної довжини і товщини. Вони йдуть під номерами — від 1 до 12. Парні номери мають короткі голки, непарні — довгі. Для вишивання й штопання випускають спеціальні голки з великими отворами. Для вишивання потрібні також нитковдівач, наперсток, ножиці, кілочок, п'яльці, сантиметрова стрічка або лінійка, калька, копірка, олівці тощо.
Отже, від правильного добору матеріалів та інструментів залежить художня виразність вишивки.