Побудова та структура уроку

Про побудову уроку дуже добре висловились відомі педагоги А. Лопухов, А. Ширяєв, А. Бочаров.

"Основа побудови нашого уроку - у використанні різноманітних танцювальних рухів та їх характерів, у правильному чергуванні та перенесенні роботи з одних м'язів та зв'язок на інші. Ми хочемо давати урок, протягом якого були б правильно розподілені сили учнів та мінімально б витрачалась їх енергія. Для цього треба поступово включати у роботу весь м'язовий апарат виконавця, не перевантажуючи одну категорію м'язів за рахунок другої та не стомлюючи їх одноманітностями характерів рухів". ("Основи характерного танцю", 1939 р., стор. 78).

У даній роботі автор наслідує той же принцип ведення уроку.

Позиції ніг. В народно-сценічних танцях рухи настільки різноманітні, що ви­магають від танцюриста уміння володіти ногами не тільки у вивернутому, але й у зво­ротному положеннях. Тому, окрім основних 5-ти позицій класичного танцю, існують ще положення, коли ступні ніг паралельні або п'яти розгорнуті, а носки разом.

Дотримуватись точної виворітності у характерному екзерсисі не слід, але треба завжди добиватись від учнів у позиціях глибокого заходу однієї ступні за іншу. Це дає рельєфність руху, виворітність у тазостегновому суглобі та технічність руху.

Положення рук. Руки - один з основних засобів виразності. Рухи рук з їх не­скінченним розмаїттям та різним національним забарвленням допомагають виконавцеві глибше розкрити художній зміст танцю, його національний стиль та колорит. Кожна національність має свої блискучі, характерні положення рук у танцях, притаманні тільки їй, що виражають і манеру, і особливості, і стиль. Але рухи рук завжди є наслідком роботи корпуса, вони наче продовжують тему його стану Основними позиціями рук є три позиції класичного танцю, але в кожному народно-сценічному танці є свої визначні особливості цих позицій, описані у розділах по танцях.

Окрім позицій існують положення рук; вони дуже різноманітні, різнохарактерні і вивчаються окремо по кожному народно-сценічному або академічному танцю.

Кисті рук у народно-сценічних танцях, згинаючись або обертаючись у зап'ястях, приймають різні положення, властиві танцям тієї чи іншої національності, що є також засобом виразності.

Корпус - також як руки, голова, плечі та ноги, служить засобом виразності для розкриття художніх та стильових особливостей танців тієї чи іншої народності, корпус спільно з руками та головою підкреслює характер танцю, відтінює його емоційний зміст. Корпус, залежно від характеру та манери танцю, може бути різним за своїм станом. В одному випадку він прямий, строгий та гордий у своєму спокої, в іншому - гнучкий, пластичний та співучий.

Голова та плечі. Поєднуючись з руками та корпусом, голова та плечі надають закінченої форми народному танцю.

Повороти голови, то різкі, то плавні, допоможуть завершеності поз. Дрібні, ві­бруючі рухи плечей доповнюють віртуозність багатьох народних танців.

Постановкою голови, шиї, плечей треба займатися систематично, як займаються постановкою ніг, рук, корпуса.