27. Конвертовані облігації та варанти.

Конвертовані О. — це іменні О., умовами випуску яких передбач. можливість їх обміну на зви­чайні акції п-ва. У разі конверсії відбув. трансфо­рмація позичкового капіталу у власний. Капіталодавці зі статусу кр-рів переходять у статус власників.

Ріш. про випуск О. цього типу прийм. в тако­му ж порядку, як і ріш. щодо випуску акцій. На відміну від інших видів О., курс емісії конвертованих О. не м. бути меншим 100%.

Коеф-т конверсії— це співвіднош., з яким плануєть­ся конверсія. Оск. конверсія може проводитися через кілька років після емісії О., за цей період прибутковість емітента і ринк. курс акцій мож. значно змінитися, а тому мож. передбачатися доплати, які здійсн. при обміні. При цьому можуть встановлюватися такі варіанти доплат:

1. Фіксований розмір доплат: курс емісії акцій визначається розміром доплат і коефіцієнтом конверсії.

2. Зростаючі доплати: курс емісії акцій зростає з плином ча­су, що стимулює до провед. більш ранньої конверсії.

3. Спадаючий розмір доплат: курс емісії акцій з плином часу зменшується, що стимулює до провед. пізнішої конверсії.

4. Доплати, прив'язані до див-дів: розмір доплат збільш. або зменш. пропорційно до ставки нарахування див-дів за акціями п-ва.

5. Компенсації: у разі конверсії, окрім акцій, держатель О. отримує певну суму грош. компенсацій.

Варант — різновид опціона на купівлю, який ви­пуск. емітентом разом із власними привілейованими акці­ями чи О. та надає його власникові право на придб. простих акцій чи О. даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджених умовах. В., як правило, емітуються в пакеті з О.

Згідно з вітч. нормат. актами, В. мо­жуть випуск. лише ВАТ і тільки в документ. формі. Термін дії В. не пов. перевищувати 1 рік, а обсяг баз. активу емітента варантів — 50 % обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано. Не дозвол. випуск В. для покрит­тя збитків від госп. д-сті емітента із зарахув. надходжень від продажу В. як результату поточної госп. д-сті

Умовами випуску В. не передбач. обмін ЦП, з якими вони випускаються на баз. актив. Тобто піс­ля реалізації опціонного права О. залишаються в обігу і за­свідчують зобов'язання емітента щодо їх погаш.

Найвідом. є дві форми варантів:

1) з правом придбання О.;

2) які випускаються разом з О. і дають право їх вла­сникам придбати прості акції емітента.

Отже, баз. активом м. бути О. або акції.

В. з правом придбання О. - засвідчує право на придб. в майбут­ньому однієї або кількох О. емітента на умовах, передба­чених їх випуском.

В. з правом придбання простих акцій засвідчує право придб. прості акції на умовах, передбач. випуском О., у пакеті з якими емітувались В.

28. Реорганізація як специфічний напрямок фінансової діяльності підприємств.

У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація. Реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, право­вих, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підпри­ємства, зміну форм власності, управління, організаційно-пра­вової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню під­приємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспромож­ної продукції, підвищенню ефективності виробництва та за­доволенню вимог кредиторів.реорганізація підприємст­ва — один з етапів його реструктуризації.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частко­вій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а та­кож у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна рес­труктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують: •часткову або повну приватизацію; •поділ великих підприємств на частини; • виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозді­лів; •приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими під­приємствами. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виокремлення, пере­творення) підприємства має відбуватися з додержанням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а іно­ді — за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рі­шенням суду (арбітражного суду). Перш ніж вдаватися до санаційної реорганізації, слід поглиб­лено проаналізувати фінансово-господарський стан підприємст­ва, яке перебуває у кризі, з огляду на основні характеристики йо­го діяльності. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства. Якщо прийнято рі­шення про його реорганізацію, потрібно розробити план реорга­нізаційних заходів, який має містити: а) ек. обґрунтування необхідності проведення рестру­ктуризації; б) пропозиції щодо форм та методів реорганізації; в) витрати на здійснення реструктуризації та джерела їх фі­нансування; г) конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану; д) оцінювання ефективності проекту реструктуризації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, І які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на ї, вдосконалення організації та управління виробничо-господарською І діяльністю, поліпшення фінансового становища підприємства.