14.Біблійні мотиви у творчості т.Шевченка.

Біблія як велика і вічна книга є супутницею життя багатьох поколінь у історії людства. Була вона і супутницею життя Т. Шевченка від народження до самої смерті. А тому без Біблії, без її морально-етичного і естетичного досвіду неможливо зрозуміти всю глибину і багатогранність Шевченкової творчості. Інтерес Т. Шевченка до Біблії стимулювався особливим змістом його релігійності. Він свого Бога («великого Бога») шукав, вів з ним нескінченний діалог, і процес тих болючих богошукань, внутрішніх монологів і дискусій породжував не тільки поклоніння, а й сумнів, і докір, і богоборство, бо замість правди поет бачив скрізь лише «кровавії ріки сльоз» — «а Бог бачить, та мовчить, гріхам великим потурає».Але докори і неприйняття Бога змінювалися смиренністю і побожністю. ї поет знову звертався до Біблії, шукаючи відповіді на одвічні питання й водночас духовну опору у світі.

Біблія була для Шевченка не лише джерелом духовних істин, а й високохудожньою книгою, джерелом мотивів, сюжетів, образів. Т. Шевченко переосмислював біблійні мотиви, шукав у них теми, що могли бути зв’язані з тогочасною дійсністю. Такий характер переосмислення в поемі «Марія», поезіях «Ісайя. Глава 35», «По-дражаніє Ієзекіїлю». Так, поема «Марія» не тотожна біблійній легенді про Богоматір і народження Христа. Біблійний сюжет послужив Шевченкові лише поштовхом для втілення вселюдської ідеї святості материнства, створення узагальненого поетичного образу жінки-матері, величальної молитви їй:

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє твоє,

Все упованіє моє...

Досить часто Шевченко відштовхується від якоїсь біблійної тези, філософський зміст якої служить алегоричним вираженням його думок та ідей. Так з’явилися епіграфи до політичних поем «Сон», «Кавказ», «Неофіти».Загальна характеристика “Давидових псалмів”. У грудні 1845 р. Шевченко вписав у рукописну книгу “Три літа” “Давидові псалми” – 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149 – згідно з Псалтирем. “Десять псалмів у переспіві Шевченка – це ніби невеличкий Псалтир, що обіймає все багатство, що обіймає все багатство й розмаїття Книги псалмів”, – сказав Віктор Радуцький.Ці десять є не лише високохудожніми переспівами давніх релігійних гімнів та молитов, а й Шевченковими заповідями рідному народові. У “Давидових псалмах” Шевченко висловив немало прохань до Бога про заступництво й особисте спасіння. Але ще палкіше молить він і благає Господа захистити уярмлений, знедолений народ (псалми 43, 136). Із 150 псалмів Шевченко відібрав десять, які дали йому змогу виповісти особисті почуття і думи, а в реаліях біблійної історії Ізраїлю побачити виразні паралелі до суспільних негараздів України.

Отже, поет склав для своїх сучасників молитви, з якими вони могли звертатися до Бога, благаючи прощення особистих гріхів та порятунку України і всіх людей.

Інший переспів з Біблії – “Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)” – сповнений світлої, піднесеної, емоційної тональності: в ньому показана всезагальна радість людей, які отримали волю, вийшли на “шляхи святії”, закриті для владик.

У багатьох поезіях Шевченко пророкував майбутнє визволення України, її народу. Так, у поезії “Стоїть в селі Суботові…”, яку вчені вважають заключною частиною поеми “Великий льох”, після стислого викладу історії України Шевченко пророкує:

Встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!..

“Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)” є чи не єдиною поезією у творчості Шевченка, яка повністю присвячена темі щастя народу, що дочекався волі. Майже немає даних про історію створення “Подражанія”. Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорта, над яким працював митець. Саме весною 1859 року (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник, удосконалював гравірувальну техніку, великої уваги приділяючи офорту. Доводилося днювати й ночувати в майстерні. Раптова поява задуму поезії і натхнення відірвала поета від гравірування на міді, змусила взятися за перо. Чистого паперу не було, – і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта.

Кавказ - Шевченко починає поему переказом/леґендою про Прометея, якого боги покарали за це, що Прометей дав людям вогонь. Прометей прикутий до Кавказьких гір і орел йому дзьобає серце. Однак (але) серце Прометея щоразу відроджується. В цій поемі Шевченко прославляє кавказькі народи, які довгі роки провадили боротьбу проти московського поневолення ( і ще дальше провадять).

Неофіти - тему до цеї поеми взяв Шевченко з римської історії. В цій поемі Шевченко розповідає про переслідування християн за часів Нерона (Nero). Шевченко пише про одну матір/маму. Її син став християнином і його кидають диким звірям. Після смерти сина, мама стає християнкою. Головна думка є та, що людина може вмерти, але ідея не вмирає, а живе дальше.

Поема «Марія» (1859) присвячена одній з основних тем шевченкової творчості — темі про страдницьке життя жінки-матері. Образ Марії в поемі Шевченка не має багато спільного з богословським образам Богородиці. Біблійний сюжет служить лише зовнішнім приводом для цілком самостійних висловлювань поета. У поемі Шевченка мати виховала свого сина борцем за правду, віддала його людям для їх визволення, а сама «під тином», «у бур'яні умерла з голоду». І. Франко вважав цю поему «вершиною у створенні Шевченком ідеалу жінки-матері».