Морфологічна будова генеративних органів рослин
Генеративні органи, це органи, за допомогою яких відбувається статеве розмноження рослин (квітки, суцвіття, плоди, супліддя та насіння).
Морфологія квітки
Квітка (Flos) – це вкорочений пагін квіткових рослин, що складається з видозміненого стебла (квітконіжка і квітколоже) і видозмінених листків (чашолистки, пелюстки, тичинки і маточка). Основною функцією квітки є забезпечення насінневого розмноження.
Квітконіжка з'єднує квітку із стеблом (її добре помітно у конвалії, черешні, яблуні). Вона характеризується довжиною, товщиною, розташуванням в просторі, опушеністю та ін. ознаками. Якщо квітконіжка не розвинена, то квітку називають сидячою. При основі квітконіжки часто розташовуються приквітки.
Рис.3
Квітколоже - це розширена верхня частина квітконіжки плоскої, увігнутої, випуклої, напівкулястої або конічної форми, до якої прикріплюються всі частини квітки. Квітколоже може бути виповненим (ромашка непахуча) і порожнистим.
Чашечка (Calyx) (Ca) являє собою зовнішнє коло квітколистків, що називаються чашолистками і забарвлені звичайно в зелений колір, але іноді для проивернення уваги комах, забарвлені в інший колір (види родів Akonit i Delfinium). При описі чашечки враховується симетрія (правильна, неправильна), ступінь зростання чашолистків (вільна, зрослолисткова – лопасна, або зубчаста, роздільна, розсічена), кількість і характер розміщення чашолистків, форма, забарвлення, опушеність, особливість функціонування (опадаюча, залишається при плодах, розростається, видозмінюється (Cam), редукує (Car) та ін.).
Форми чашечок є видовою діагностичною ознакою. Форми чашечок: хрестовидна - складається з чотирьох роздільних чашолистків (грицики, редька), зірчаста - з п`яти роздільних чашослитків (жовтець), трубчаста - з 5 зрослих чашолистків і дещо розширена до верхівки, двогуба - з 5 зрослих чашолистків, з яких три утворюють верхню губу і два - нижню.
Функції - захист внутрішньої частини квітки від механічних пошкоджень, температурних коливань, сприяння запиленню рослин, розповсюдженню плодів. Її форма є видовою ознакою.
Віночок - Сorolla (Со) складається із забарвлених квітколистків, що називаються пелюстками і утворюють друге коло частин квітки. У пелюсток визначають нижню звужену частину - нігтик, верхню, звичайно розширену і відігнуту, - відгин і місце переходу нігтика у відгин - зів. Пелюстки без нігтиків називають сидячими. Якщо пелюстки вільні утворюють роздільнопелюсткові віночки, зрослі - зрослопелюсткові. Тип і форма віночків мають систематичне і діагностичне значення. Залежно від кількості пелюсток, їх форми, характеру розвитку, зростання і розміщення розрізняють віночки правильні або актиноморфні, і неправильні, або зигоморфні.
Правильні вільнопелюсткові віночки:
гвоздикоподібний – пелюсток 5 , нігтики довгі, відгин широкий;
хрестоподібний – пелюсток 4, розміщені полярно супротивно, нігтики короткі, відгин широкий;
зірчастий – пелюсток 5, нігтики короткі, відгин широкий.
Правильні зрослопелюсткові віночки:
трубчастий – пелюсток 5, зростаються в циліндричну трубку, відгин короткий, зубчатий або не виражений;
бубонцеподібний – трубка кулевидно вздута, відгин зубчатий;
колесоподібний – трубка дуже коротка, відгин широкий;
дзвіночкоподібний – трубка до верху поступово розширена, відгин зубчатий або лопатевий;
лійкоподібний – трубка довга, вузька, розширена до верху, відгин лопатевий.
Неправильні вільнопелюсткові віночки:
метеликовий – пелюсток 5, одиночна велика парус або прапор, дві бокові дрібні, вільні – весла, і дві дрібні частково зрослі, утворюють лодочку.
Неправильні зрослопелюсткові віночки:
язичковий – пелюсток 5, трубка дуже вузька, відгин довгий язичковий, п’ятизубчатий;
псевдоязичковий – пелюсток 3, трубка вузька, коротка, відгин трьохзубчатий;
двогубий – має трубку, верхню двох лопатеву і нижню трьохлопатеву губи;
одногубий – це двогубий з редукованою нижньою або верхньою губою;
лялькоподібний – розвинуті обі губи, нижня сильно вздута, при основі має шпору – гострий пустотілий виріст;
наперсткоподібний – має косозрізану трубку і малозамітний відгин.
Асисетричні віночки складаються з пелюсток, кожна з яких має свою форму.
Оцвітина. Чашечка і віночок складаються із квітколистків і становлять оцвітину. Якщо в квітці чітко розрізняється чашечка (Ca) і віночок (Co), оцвітина (Perigonium) називається подвійною. Якщо ж їх не можна розрізнити, оцвітина називається простою. Проста оцвітина, забарвлена в зелений колір, називається чашечковидною (PCa) (буряки, кропива, коноплі), а забарвлена в інший колір - віночковидною (PCo) (тюльпан, півники, підсніжники, лілія, тощо). У деяких квіток оцвітини немає (P0) і такі квітки називаються голими або безпокривними (ясен, верба). При зростанні квітколожа, частин оцвітини і тичинкових ниток утворюється гепантій або «квіткова трубка» (родина розові, мальвові).Часто після запліднення гепантій розростається і входить до складу соковитого оплодня (яблуко, гарбузина).
Якщо квітколистки, що утворюють оцвітину, однакові за формою, розміром і забарвленням, квітка називаються правильною або актиноморфною (*). Через неї можна провести дві або більше осей симетрії (жовтець, ширшина, вишня). Якщо квітколистки розрізняються між собою, квітка називається неправильною або зигоморфною ( I I ). Через таку квітку можна провести лише одну вісь симетрії (шавлія, наперстянка). Якщо через квітку не можна провести жодної осі симетрії, вона називається асиметричною N N (види родини зозуленцеві).
Тичинки - Androeceum (A).
Сукупність тичинок або мікроспоролистків (чоловічих органів квітки) у квітці називається андроцеєм. Кількість і будова тичинок різноманітна і є ознаками відповідних видів рослин. Тичинки звичайно складаються з тичинкової нитки і пиляка.
Тичинкові нитки можуть різної ширини, довжини, галузистості, опушеності. У сидячих тичинок відсутні тичинкові нитки. Іноді в одній квітці можуть бути різні за довжиною тичинкові нитки і різної форми пиляки.
Пиляки складаються з двох пилякових мішків і в`язальця, що з`єднує їх з тичинковою ниткою і являє собою основну тканину, в центрі якої проходить судинно-волокнистий пучок.
Маточка - Gynoeceum (G) утворюється внаслідок зростання плодолистків (мегаспоролистків) і знаходиться в центрі квітки. У квітці може бути одна, дві або багато маточок. Сукупність плодолистків у квітці називається гінецеєм. Основні типи гінецея: монокарпний, апокарпний, ценокарпний. Якщо маточка утворена одним плодолистком - гінецей називається монокарпним (G1), або простим апокарпним (вишня, абрикос, сокирки), якщо їх дві і більше, причому кожна утворена одним плодолистком - гінецей апокарпний (G2-∞) (горицвіт, жовтець, аконіт). Якщо маточка в квітці одна, але утворена двома і більшою кількістю плодолистків, гінецей називається ценокарпним (G(2-∞)) (яблуня, груша, мак, чистолтіл). У маточці розрізняють приймочку, стовпчик і зав`язь.
Приймочка - це верхня частина маточки, що може мати різну форму (головчату, лопатеву, перисту, зірчату). Маточка без стовпчика, в якій прймочка знаходиться безпосередньо на зав`язі, називається сидячою.
Стовпчик - це звужена частина маточки, що з`єднує приймочку з зав`яззю і є необхідною для проведення пилякової трубки проростаючого пиляка до насінних зачатків, що знаходяться у зав`язі.
Зав’язь - це нижня розширена частина маточки з порожниною або декількома порожнинами, що називаються гніздами. В гніздах знаходяться насінні зачатки. Положення зав`язі в квітці може бути верхнім, напівнижнім і нижнім, що залежить від форми квітколожа, розташування зав’язі на квітколожі відносно інших частин квітки, а також від того чи зростається зав’язь з квітколожем чи вона вільна. Верхня зав’язь характерна для монокарпного або апокарпного типу гінецея, напівнижня для апокарпного і нижня для ценокарпного типу гінецея.
Залежно від розміщення частин квітки на квітколожі розрізняють квітки ациклічні, циклічні і геміциклічні. Ациклічні - це квітки, в яких їх частини розміщені по спіралі (магнолія); циклічні - такі, в яких усі частини розміщені кільчасто (капуста, грицики, гірчиця); геміциклічні - такі, в яких чашрлистки і пелюстки розміщені кільчасто, а тичинки і маточки - спірально (види родини жовтецевих).