Iнтерполяцйне розділення - штучно збльшена розрізнювальна здатність сканера досягаться програмним шляхом в драйвер сканера за допомогою математичних алгоритмв.

Для виведення на екран “один до одного” достатньо задати 72 точки на дюйм або 100 точок на дюйм, тому що вс монтори видають або 72, або 96 точок на дюйм.

При використанн струменевого принтера для виведення кольорових зображень корисна формула:

розділенення сканера = розділенення принтера/ 3

При друкуванн в кольор струменев принтери використовують 3 точки, щоб утворити одну, яка отримуться з сканера, тобто вистачить 200 – 250 точок на дюйм. Тод в яких випадках потрбна велика роздільна здатність? Відповдь проста: якщо потрiбно збльшувати зображення, яке зняте з оригналу.

Людське око здатне сприймати бля 17 мльйонв вдтнкв або 256 градацй срого (фотографчна яксть). Це вдповда 24-бтовому поданню кольора або 8-бтовому для зображення в градацях срого.

В сканер електричний сигнал з CCD – матриц перетворються в цифровий за допомогою АЦП. Розряднсть АЦП  яксть виконання CCD визнача глибину кольору сканера. Отримуючи по кожнiй кольоровй складовй 256 градацй (8 бт), в кольор виходить 8×3=24 бт = 16,77 млн. вдтнкв.

У наш час вс настльн сканери дозволяють отримати 24-бтовий колр. З ним графчн адаптери  монтори ще справляються, але 30- або 36-бтовий колр уже не пдтримуться. При цьому снують сканери з 30-бтовим  36-бтовим поданням кольору (10  12 бт вдповдно на кожну складову).

Реально сканер працює з 24-бтовим кольором, але при великй розрядност АЦП, маючи надлишкову нформацю, можна без втрат якост виконувати корекцю кольору та зображення в ширшому дапазон. Сканери, що мають бльшу глибину кольору, дозволяють зберегти бльше вдтнкв  переходв в темних тонах.

Оптична щльнсть - це характеристика оригналу. Обчислються як десятковий логарифм вдношення падаючого свтла до вдбитого (при скануванн непрозорих оригналв) або до прохідного (при скануванн слайдв  негативв). Мнмально можливе значення D=0,0 Б – деально блий оригнал. Максимально можливе значення D=4,0 Б - деально чорний оригнал. На практиц дапазон оптичних щльностей характеризу можливсть сканера охоплювати рзн оригнали. Чим бльший дапазон, тим краще. Дапазон оптичних щльностей сканера визначаться оптикою пристрою  глибиною кольору.

Реально при скануванн непрозорих оригналв сканер з значенням D=2,5 Б буде добре справлятися з покладеними на нього завданнями. Це головна причина вдсутност вказань на цю характеристику у багатьох планшетних сканерах.

Голова

фахової атестаційної

комісії Дудатьєв А.В.

БІЛЕТ № 3

Методи комутації, що використовуються в комп’ютерних мережах. Порівняльна характеристика.

Архітектура мікропроцесорної системи. Структура та функціонування мікропроцесорної системи.

Сторінкова організація оперативної пам’яті. Віртуальна пам'ять.

Використовуючи функції або класи об’єктної бібліотеки MFC створити інтерфейсну програму в середовищі Windows, яка реалізує задану форму меню (рис.1) і функції – обробники окремих пунктів меню. Складену програму виконати на комп’ютері і перевірити правильність результату.

Пункт 1	Пункт 2	Пункт 3	Пункт 4	Пункт 5
Підпункт 1
Підпункт 2
Підпункт 3

Використовуючі функції WinAPI або класи об’єктної бібліотеки MFC створити інтерфейсну програму в середовищі Windows, яка реалізує задану форму меню (рис.1) і функції-обробники окремих пунктів меню. Складену програму виконати на комп’ютері і перевірити правильність результату.

File	Run	Help
Open
Save
Exit

Для функції обробника заданого пункту меню обчислити арифметичний вираз:

Змінні А, В, С, D, Мі задані в сценарії (A=5, B=30, C=365, D=25 M= ).Змінна R вводиться з клавіатури.

Комутація є необхідним елементом зв'язку вузлів між собою, що дозволяє скоротити кількість необхідних ліній зв'язку й підвищити завантаження каналів зв'язку. Практично неможливо надати кожній парі вузлів виділену лінію зв'язку, тому в мережах завжди застосовується той або інший спосіб комутації абонентів, що використовує існуючі лінії зв'язку для передачі даних різних вузлів.

Мережею, що комутирується, називається мережа, у якій зв'язок між вузлами встановлюється тільки по запиту.

Абоненти з'єднуються з комутаторами виділеними (індивідуальними) лініями зв'язку. Лінії зв'язку, що з'єднують комутатори, використовуються абонентами спільно.

Комутація може здійснюватися у двох режимах: динамічно й статично. У першому випадку комутація виконується на час сеансу зв'язку (звичайно від секунд до годин) з ініціативи одного з вузлів, а по закінченні сеансу зв'язок розривається. У другому випадку комутація виконується обслуговуючим персоналом мережі на значно більше тривалий період часу (кілька місяців або років) і не може бути змінена з ініціативи користувачів. Такі канали називаються виділеними (dedicated) або орендованими (leased).

Дві групи способів комутації: комутація каналів (circuit switching) і комутація із проміжним зберіганням (store-and-forward). Друга група складається із двох способів: комутації повідомлень (message switching) і комутації пакетів (packet switching).

При комутації каналів між вузлами, яким необхідно встановити зв'язок один з одним, забезпечується організація безперервного складеного каналу, що складається з послідовно з'єднаних окремих каналів між вузлами. Окремі канали з'єднуються між собою комутуючим устаткуванням (комутаторами). Перед передачею даних необхідно виконати процедуру встановлення з'єднання, у процесі якої створюється складений канал.

Під комутацією повідомлень розуміється передача єдиного блоку даних між вузлами мережі з тимчасовий буферизациєю цього блоку кожним із транзитних вузлів. Повідомленням може бути текстовий файл, файл із графічним зображенням, електронний лист - повідомлення має довільний розмір, обумовлений винятково його змістом, а не тими або іншими технологічними міркуваннями.

При комутації пакетів всі передані користувачем дані розбиваються передавальним вузлом на невеликі (до декількох кілобайт) частини – пакети (packet). Кожний пакет оснащується заголовком, у якому вказується, як мінімум, адреса вузла-одержувача й номер пакета. Передача пакетів по мережі відбувається незалежно друг від друга. Комутатори такої мережі мають внутрішню буферну пам'ять для тимчасового зберігання пакетів, що дозволяє згладжувати пульсації трафіка на лініях зв'язку між комутаторами. Пакети іноді називають дейтаграмами (datagram), а режим індивідуальної комутації пакетів – дейтаграмним режимом.

 

Мережа з комутацією пакетів сповільнює процес взаємодії кожної конкретної пари вузлів, оскільки їхні пакети можуть очікувати в комутаторах, поки передадуться інші пакети. Однак загальна ефективність (обсяг переданих даних в одиницю часу) при комутації пакетів буде вище, ніж при комутації каналів. Це пов'язане з тим, що трафік кожного окремого абонента носить пульсуючий характер, а пульсації різних абонентів, відповідно до закону більших чисел, розподіляються в часі, збільшуючи рівномірність навантаження на мережу.