Про Кондратікова 3

У попередніх епізодах:

Наші герої рушили в центр на маршрутці. Кондра познайомився з Іваном, Бергіно не знав, де вони є, а Кузя бавився навушниками. На них в салоні напав маньяк- сновида. Але вони врятувались.

Погодка буда досить привітна, час від часу падали з небо рижі котики. «Прям як в п’ятницю в Посталі» - Подумав собі Бергіно. Його це тішило і він собі посміхався. А його родінка грілась на сонечку та співала пісні про війну.

Три друга, три найкращих друга йшли ногами по тратуару. Кожен мав ціль у житті. Ну крім Бергіно, він взагалі ніхєра немає. «За то я маю ножик» - Бергіно усміхався. Кодратіков тим часом говорив по телефону, а Кузя дивився у люстерко. Йому сказали, якщо дивитись у це люстерко, то прийде щастя. Але Кузя зашпортався та впав і це люстерко розбилось. Але перед тим воно йому сказало, що все буде добре. І він мав надію. Бергіно знайшов в центрі міста моркву і буряки.

-Навіщо тобі це? –Запитав Кондратіков. – Ти хочеш їсти?

Всі вже доходили до Данилка Галицького. І тут Бергіно посміхнувся та почав бігти. Він присів біля коня і почав його годувати.

-Їж-їж Стасік. – Промовляв до коня Бергіно. –Ой, ти мій красень золотоволосий. На, їж.

Всі звісно здивувались. І навіть сам Бергіно. « Чому він не їсть???» - Думалось парубку. Потім йому сказали, що цей кінь не справжній, і хлопець почав плакати і битись головою об асфальт.

-Ей, а чому ще ніхто не вмер, а? – Промовляючи, Кузя підніс руки до неба.

-На все свій час. – Відповів йому Автор, мачаючи курячу грудинку у соусі.

Парубки прямували до Оперного. Кондратіков казав, що має зустрітись з якоюсь Даною.

Навколо були люди. Кожен мав якісь справи та турботи. А неподалік машинка збила чоловіка.

-Чуєш Бергіно, йди запитайся чи він вмер. – Сказав Кондратіков.

У всіх було якесь таке дивне відчуття. Немов ти скуштував два снікерси, политі майонезом і запив болотом. Короче, це була пустота. Було важко.

Прибігши, Бергіно повідомив, що чоловік вижив. Кузя зі сльозами підніс руки до неба.

Вмить тишину розрізав телефонний дзвінок:

-Йой, диви хто дзвонить, то капець. – Кузя показав дисплей Бергіно. – На екрані виднівся напис «Партікапей». – Я не буду трубки брати. Не хочу.

Це був ще один друг, дивний друг. Він завжди ходив з маленькою лялькою по імені Сін. І ще в нього завжди в кишені грала пісня Положинського - «Мій лицарський Хрест»

-Ти дурак, візьми трубку. – Сказав Кондратіков. – Так буде веселіше, буде як у казці.

Бергіно з Кондрою насварили на Кузю, і той зі сльозами відповів на дзвінок. Тоді він домовився, щоб Партікапей прийшов до них. І вони чекали.

Але тут зненацька, взагалі ні звідкілля появляються гопніки- роботи. Бергіно сховав голову в светр, а Кузя уявляв, що втік у Винники, думав що він дома.

-Тепер ти нас не заріжеш. – Промовив гопнік ДД-11.

І тутка Кондратіков витягує мініган і починає пуляти по гопніках. І гопнікі- роботи почали вмирати. Навколо розлилось багато крові. «Чому ж кров, якщо вони залізні?» - Запитала логіка Кондри.

-Вони тобі спеціально так сказали, що вони роботи. Вони хотіли тебе налякати. – Пояснив Автор.

І тут Кондра зрадів і почав різати гопніків мачете і кукрі. Кидав в них гранати, рвав зубами. Палив поглядом, як дракон. А тоді взяв пістолет-автомат і стріляв в мирних людей.

-Ахахахахаха. – Кондратікова очі були налиті кров’ю. – Я дракон. Ахахахахах.

Бачачи таку жахливу картину, Автор виливає відро вина на Кондратікова і той заспокоюється і відразу приїхав Кузя.

-Сигаретку?

Бергіно виліз зі светра. В нього була депресія. Це все нагадало йому, як він воював. Але тут всі почули пісню «Мій лицарський хрест». А Кузя зі сльозами підняв руки до неба.

Це прийшов Партікапей. А біля нього лялька Сін. Перед тим, як привітатись зі своїми друзями, Партікапей взяв Сіна і почав мачати в кров мертвих гопніків. А тоді промовив.

-Пташка на гіллі… - Партікапей став на коліна і до кожного кланявся. -…пісню співає.

-Що він робить? – Здивовано запитав Кондра Бергіно.

-Я не знаю, мабуть їсти просить. – Бергіно кинув в нього зубною пастою.

-Та ні! – Пояснив Кузя. – Він так завжди вітається. – Хлопець підняв Партікапея з колін і почав тріпати, ось так «Тріп-тріп»

І тут хутко настала ніч і вийшов повний місяць. Повилазили зомбі, поприлітали вампіри, а з лісом прийшли п’яні бобри, вони співали пісню «Комбат». Також тут в гості прийшов Дон Гракула, Франкінштейн і Джим Керрі, він думав що він Ейс Вентура. Бергіно пішов просити автограф.

Наші герої були в великій небезпеці. На них йшли метртв’яки-кочівники і п’яні бобри.

Але тут приїжає на машині Данило Галицький з конем. Спочатку виходить Данило, потім кінь,

а тоді він сідає на коня і скаче.

-Дякую, що годував мого коня. – Данило подякував Бергіно.

-Пташка на гіллі… - Партікапей став на коліна кланявся. -…пісню співає.

-Немає за що. –Відповів Бергіно Данилу Галицьком. – І Кондратіков поцілував Данила, як на Русі.

Тоді мужчина у латах поскакав собі у народ битись з білочками. Напруга зростала. Кузю вдарило током. Але тут всіх врятував Партікапей, йому набридло все, він хоче спокою. Спершу він сходив в туалет, а тоді взяв ляльку Сін, підніс її вгору і почав трясти.

-Браян Фьоррі, Едді Гордо. – Почав Партікапей. – Джін Катама, Хейхачі Мішіма…Юшумітсу блядь!

І тут настав день. Всі вмерли і зникли. Знову чудова погода. Партікапей почав танцювати польку.

-Йдемо, ми вже спізнюємся. – Насварив на всіх Кондра. – І всі пішли.

Вони йшли два дня і одну ніч. Виснажені і змучені. І вони прийшли до фонтану. Дани ще напевне не було. І тут зненацька з фонтану вилазить гідра, і хватає Кузю і Бергіно і починає мучити.

-Пташка на гіллі… - Партікапей став на коліна і кланявся. -…пісню співає.

Спершу Кондратіков злякався, а потім вже ні. Він надів червоні окуляри та закурив «Кента».

Тоді накинувся на спину гідри і почав робити масаж, а в кінці перерізав їй горло. Кондра знову врятував своїх друзів. Приїхав президент його вітати. Збоку виступав мексиканський оркестр.

І ось нарешті прийшла Дана. Це була красива, сімпатічна дівчинка з прекрасною посмішкою.

Але в неї на голові жив живий єнот.

-Пташка на гіллі… - Партікапей став на коліна і до кожного кланявся. -…пісню співає.

Настала тиша. Друзі почали розмовляти.

Мимо пробігав чорно-білий кіт…

Пролог

Довго не розмовляючи, наші герої вірішили вирушити в Пузату Хату поїсти.По дорозі Кондра різав гопніків, і годував єнота, який жив у Дани на голові. Партікапей мачав Сіна в крові. Бергіно мріяв стати футболістом- скєйтєром, а Кузя слухав Шансон.

Всі були в безпеці…

-Це ненадовго. – Промовив Автор, доїдавши курячу грудинку.