17.Реакція споживача на зміну його доходу та зміну цін товарів.

Відомо, що вибір споживача залежить не тільки від його переваг, але і від рівня доходу. Збільшення доходу призводить до зміщення бюджетних ліній вправо і вгору. Те ж саме відбувається при одночасному зниженні цін обох товарів, що також означає збільшення реального доходу. Відповідно зміщення бюджетних ліній, будуть зміщуватися і точки рівноваги споживача: вони будуть віддалятися від початку координат і відповідати більшого рівня корисності вибраного набору благ.

Якщо зобразити на малюнку відповідний графік, де показані точки рівноваги споживача (Е1, Е2, Е3, Е4) при різних рівнях його доходу (І1, І2, І3, І4), і провести лінію, яка проходить через ці точки, то отримаємо криву «доход- споживання».

Реакція споживача на зміну доходу при покупці товарів розрізниться залежно від того, до якої категорії належить дані товари: цінні, малоцінні (неякісні, нижчі), звичайні, нейтральні товари.

18.Крива Енгеля, функції Торнквіста.

Крива «доход-споживання» дозволяє побудувати індивідуальну криву Енгеля, що характеризує зв’язок між обсягом споживання товару та доходом споживача при незмінних цінах і перевагах.

Криві Енгеля і криві «доход-споживання» мають однаковий характер залежності від доходу: для нормальних благ обидві є висхідними і мають додатний нахил, для нижчих – відхиляються ліворуч і набувають від’ємного нахилу, а для нейтральних є вертикальними.

Криві Енгеля для нормальних (а), нижчих (б) та нейтральних (в) благ.

19.Ефект доходу і ефект заміщення на ринку товарів.

Ефект заміщення – це частка збільшення попиту споживача в результаті зміни ціни одного з товарів, що входять у споживчий набір, без урахування ефекту доходу.

Ефект доходу – це частка збільшення попиту, викликана зміною реального доходу, викликаного зміною ціни блага, без урахування ефекту заміщення.

Згідно Хіксу, різні рівні номінального доходу, що забезпечують один і той же рівень задоволення, представляють однаковий рівень реального доходу.

За Слуцьким постійний рівень реального доходу забезпечує лише той рівень номінального доходу, який достатній для придбання одного й того ж набору благ.

За Слуцьким для незмінності реального доходу необхідно зберегти той же самий набір товарів, що і до зміни ціни, а не зберегти попередній рівень задоволення, як за Хіксом.

Ефект доходу и ефект заміщення за Дж. Хіксом

Ефект доходу и ефект заміщення за Є. Слуцьким

20.Підприємство як суб’єкт ринку та виробничо-ринкова система.

Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.

Основними типами ділових підприємств є:

1.індивідуальна фірма – фірма, якою володіє одна фізична особа, що самостійно веде справи у власних інтересах і відповідальна за неї особистим майном;

2.партнерство – фірма, що належить двом або більше особам, які спільно володіють й управляють підприємством, одержують частину прибутку і несуть необмежену відповідальність за діяльність фірми;

3.корпорація – фірма, що має статус юридичної особи і належить групі акціонерів, причому майно і власність цієї фірми відокремлені від майна і власності її співвласників (відповідальність кожного акціонера обмежена його внеском).

В Україні залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу можуть діяти унітарні та корпоративні підприємства.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

1.приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

2.підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

3.комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

4.державне підприємство, що діє на основі державної власності;

5.підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю

1.Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

2.Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.

3.Усі інші підприємства визнаються середніми.

21.Види виробничих ресурсів. Виробнича функція і її властивості.

миттєвого – період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути змінений; короткострокового – період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші – як постійні; довгострокового – період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.

Виробнича функція фірми показує максимально можливий обсяг випуску певного товару при використанні всіх можливих комбінацій факторів виробництва:

Q = f(F1, F2, … , Fn).

Частіше за все використовуються виробничі функції з двома ресурсами: працею L і капіталом К. Виробнича функція двох ресурсів має вигляд:

Q = f (L, К).

Найпоширеніша функція виробництва в емпіричному аналізі – це функція Кобба-Дугласа:

Q (К, L)= A×Кα×Lβ

A – коефіцієнт пропорційності або масштабності;

α і β – коефіцієнти еластичності виробництва, що характеризують приріст обсягів виробництва при прирості відповідних факторів на 1 %.