9. Вплив змін попиту й пропозиції на рівноважну ціну та рівноважну кількість товару на ринку. Парадокс Гіффена

Якщо під впливом нецінових факторів відбудеться підвищення попиту при незмінній пропозиції, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продажів збільшаться (рис. 2.18).

Рисунок 2.18 – Зростання ціни внаслідок збільшення попиту [1]

Якщо попит зменьшиться при незмінній пропозиції, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продажів знизяться.

Збільшення пропозиції під впливом нецінових факторів при незмінності попиту викличе зниження рівноважної ціни і зростання обсягу продажів. Якщо ж пропозиція знизиться при незмінному попиті, то рівноважна ціна зросте, а обсяг продажів зменшиться (рис. 2.19).

Рисунок 2.19 – Зростання ціни внаслідок зменшення пропозиції

Якщо попит і пропозиція зростають одночасно, рівноважний обсяг продукції зростає, але вплив на рівноважну ціну є невизначеним. Рівноважна ціна може не змінитися, якщо відбувається пропорційне зростання попиту та пропозиції (рис. 2.20 а). Рівноважна ціна буде зростати, якщо попит зростає в більшій мірі, ніж пропозиція (рис. 2.20 б). Рівноважна ціна буде спадати, якщо попит зростає в меншій мірі, ніж зростає пропозиція (рис. 2.20 в).

Всі товари Гіффена - малоцінні товари, які займають у споживчому бюджеті значне місце і для яких відсутня рівнозначний товар-замінник. Цінних товарів Гіффена не буває.

В цьому полягає «парадокс Гіффена»: при підвищенні цін на певні види товару (в основному товари першої необхідності) їх споживання підвищується за рахунок економії на інших товарах

[1]10. Порівняння підходів Вальраса і Маршалла до проблеми встановлення рівноваги.

Умови встановлення рівноваги на ринку розглядалися А. Маршаллом і Л. Вальрасом. Метод Л. Вальраса ґрунтується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги. Так, надлишок пропозиції буде здійснювати понижувальний тиск на ціну через конкуренцію продавців. Надлишок попиту буде підвищувати ціну через конкуренцію покупців

Підхід А. Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товару. Суть його в тому, що рівновага на ринку складається не під впливом тиску надлишків попиту і пропозиції, а під впливом перевищення ціни попиту над ціною пропозиції чи, навпаки, ціни пропозиції над ціною попиту, на що продавці реагують відповідно збільшенням або скороченням обсягу пропозиції

Тобто Л. Вальрас розробив «модель корекції ринкових цін», у той час як А. Маршалл – «модель корекції випуску»

11. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника

Досягнення рівноваги – це процес, що залежить від часу, опис якого здійснюється за допомогою динамічних моделей. Однією з найпростіших динамічних моделей ціноутворення є «павутиноподібна» модель, де продавці розробляють свою цінову стратегію, базуючись на минулому періоді.

Рисунок 2.26 – Стійка (а) та нестійка (в) рівновага в «павутиноподібній» моделі та регулярні коливання (б) навколо неї [5]

Затухаючі (а), регулярні (б) та вибухові (в) коливання цін [5]

12. Переваги та недоліки механізму ринкового регулювання процесу ціноутворення.

Коли в процес ринкового ціноутворення втручається держава, виникає відхилення цін від рівноважного рівня.

Можливі два основні випадки [1]:

Запровадження ціни «стелі» (Рс) – верхньої припустимої межі цін, коли ціна нижча за ціну рівноваги. В цьому випадку на ринку виникає дефіцит – ситуація, при якій попит не покривається наявною пропозицією (рис. 2.28).

Запровадження ціни «підлоги» (Рп) – нижньої припустимої межі цін, коли ціна вища за ціну рівноваги. Як наслідок, на ринку виникає надлишок – ситуація, при якій пропозиція перевищує попит

13. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру. Концепція раціональної поведінки споживача.

Кардиналізм. Функція корисності лежить в основі споживчого вибору (поведінки споживача на ринку). При моделюванні поведінки споживача економісти базуються: 1) обмеженості доходу споживача; 2) аксіомі ненасиченості (споживач намагається мати велику кількість будь-яких благ); 3) аксіомі збільшення загальної корисності; 4) аксіомі зменшення граничної корисності.

Ординалізм. Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями. Вони формують систему переваг. Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою (ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого.

Основними етапами процесу вибору споживача є наступні:

1) визначаються переваги споживача (що хоче);

2) визначаються бюджетні обмеження (що може);

3) здійснюється вибір споживача (бажання + можливості).

Сукупна корисність – це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним благ.

Для оцінки зміни сукупної корисності при нарощуванні споживання блага застосовується поняття “гранична корисність”.

Гранична корисність – додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або зміна загальної корисності (TU) набору товару при зміні кількості даного блага (Х) на одиницю.

14. Корисність блага і рівновага споживча (кардиналістський підхід)

кількісний (кардиналістський) підхід заснований на уявленні про можливості виміру корисності різних благ в гіпотетичних одиницях (ютилях, від англ. utility – корисність);

ступенем переваги.

Економічна теорія виходить з того, що між корисністю та кількістю споживаних продуктів існує певний функціональний зв’язок. Його відображає функція корисності, як співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності, якого досяг споживач:

U=f(Qx,Qy,…Qn), (3.1)

де U – корисність;

Qx,Qy,…Qn – обсяги відповідних спожитих товарів.

Коефіцієнт еластичності пропозиції за ціною ( ) розраховується за формулами:

,