літератури
письменники дореволюційного і радянського
періоду перев
в
значенні: «давати їжу, корм кому-небудь»:
«Ви мене колись як
||SS
ли...
Пнстина Іванівна яким смачним
борщем кормила,
—
не їси,
6v?8^
п’єш»
(П. Мирний); «Птах пташаткам в тихім
кутку Гніздечко звиває,
п 5
стелить, зерном кормить,
До
сну їм співає» (У. Кравченко). ’
Паралізувати
чи паралізовувати? На сторінках однієї
брощури
і трапилася
незвична форма дієслова: паралізовувати
замість
звичайно'11^ ралізувати.
Подібні
слова можна почути й у виступах, у
розмовах, у
^ рення такого типу на перший погляд
закономірні й незаперечні, бо Тв°'
дієслова в мові є. Це аналогія до вже
існуючих дієслівних форм
нел^ наного
виду на-*6вувати:
арештовувати, організовувати.
Шляхом втоп*0,
ної
суфіксації від дієслів доконаного виду
на -yedmu
утворюються
• слова
недоконаного виду із значенням
тривалості, незакінченості
Ж
процесу. : Ч;.\
Безпрефіксні
дієслова іншомовного походження на
-yedmu
усвідом«
ються
в сучасній мові як дієслова доконаного
й
недоконаного виду
5’ приклад:
«Поезія синтезує, організує
слова,
на відміну
від науки, яка * вивчає,
аналізує» (Л. Первомайський) і
«А
ви скажіть просто
—
не
хоче!*
сіяти —
ми
організуємо
молодіжну
бригаду —
і без вас обійдемося» (Г. т? тюнник),
а також: «Польське радіо організує
передачі
української
музики» (з
газет).
«Добру
хвилину дивився Свен... зором вужа, сила
якого паралізц?
здобич»
(Ю. Опільський) і «Єдине, чого вона тоді
прагнула — примусити
свідомість
мовчати, затуманити її, паралізувати
хоч
будь-чим» (П. Загре. бельний), а також:
«Розбійницька тактика німців паралізувала
волю д0
оборони
у всій Західній Європі» (Д. Бедзик).
На
нашу думку, вид цих дієслів можна
здебільшого визначити тільки
в
контексті або при відповідній ситуації
в усному мовленні.
Додавання
суфікса -ов- до -yea-
підкреслює і підсилює значення
незакінченості,
тривалості дії:
«Всі побрехеньки імперіалістичної
пропаганди...
мають
виразну цілеспрямованість: сіяти у
широких верствах африканського
населення
невпевненість і зневіру у свої сили й
можливості, паралізову-
вати
його
волю до незалежності» (Р. Михньов,
зазнач, праця). Тут
уже сама
форма дієслова, а не лише контекст чи
ситуація в цілому вказує
на тривалість
процесу, незавершеність його.
Але
тільки окремі безпрефіксні дієслова
іншомовного походження
на
-увати
приєднують
суфікс -ов-
(на
відміну від префіксованих дієслів,
де
цей спосіб вторинної суфіксації
продуктивний, пор.: відремонтувати
- відремонтовувати,
загіпсувати
— загіпсовувати,
оцинкувати
— оцинковувати
і т.
ін) *.
Те,
що в мові час від часу з’являються (і
на сьогодні ще не є нормою) дієслова
типу паралізовувати,
демобілізовувати, дезорієнтовувати,
ліквідовувати
і т.
ін., свідчить, що процес утворення
видових пар дієслів на -овувати,
-увати
триває3.
Поки що важко сказати про майбутнє слів
цього типу. Можливо, згодом вони ввійдуть
у мову і усунуть видову двозначність
дієслівної форми на -yedmu.
К.
ЛЕНЕЦЬ
1 Р.
Михньов,
Неоколоніалізм буде знищено!.
вид. тов-ва «Знання». К*< 1965,
стор. 13.
*
Див.:
Л.
А.
Ю р ч у к. Питання суфіксального
словотворення дієслів
у СУ1
часній
українській мові, К., 1959, стор. 88.
С. П.
Обнорського,
Глагол использовать
—
испольэовывать
в
современном
русском
языке, «Язык и мышление», 1935, III—IV,
стор. 168.3 Подібний процес відбувається і в російській мові, як видно з статті акад.
Дорогі
друзіі
Редакція
журналу «Мовознавство» просить Вас
відповісти на питання нашої анкети.
Заповніть анкету, відріжте сторінку,
склейте її береги, наклейте марку і
відішліть нам. Якщо хтось із Ваших
знайомих теж схоче відповісти на питання
анкети, дайте йому переписати її.
У
цьому номері ми пропонуємо Вам відповісти
на питання, які можуть викликати різнобій
в усній і писемній мові. В наступних
номерах коло питань, вміщуваних анкетою,
охопить складніші випадки українського
правопису. Анкета допоможе мовознавцям
досліджувати розвиток норм української
літературної мови і спрямовувати
його відповідно до сучасної мовної
практики. Наприкінці року журнал
робитиме огляд дописів своїх читачів.
базар
— ринок,
черевики
— ботинки,
гас
— керосин,
майдан
— площа,
потяг
— поїзд,
праска
— утюг,
вимикач
— ви-
ключатель.
Яке
закінчення: «а» чи щр>
мають у Вашій мові такі іменники
чоловічого роду в родовому відмінку
однини?
центр
— центра
чи центру?;
елемент
— елемента
чи елементу?;
телефон
— телефона
чи
телефону?;
фільм
— фільма
чи
фільму?;
футбол
— футбола
чи
футболу};
вальс
— вальса
чи
вальсу?
Підкресліть
закінчення, яке Ви вживаєте.
Підкресліть
іменники, яким Ви надаєте перевагу:
копка,
рубка, перевірка, прополка
чи копання,
рубання, перевіряння, прополювання
і под.
Як
Ви наголошуєте слова завжди,
вугілля, байдуже, знамено?
Підкресліть склад, який Ви наголошуєте.
Якщо
у Вас є якісь ширші міркування з приводу
поставлених питань, занотуйте їх
тут.
АНКЕТА
в’язково)
;
3. Місце народження . . ; 6. Фах . .
;
8. Ким Ви зараз працюєте Мовні питання
Анкету
уклав зав. відділом лексикології та
лексикографії Інституту мовознавства
АН У PCP
Л.
С. Паламарчук.Ваше прізвище, ім’я, по батькові (заповнювати не обо-
Де Ви зараз живете (область, місто, район, село) . . . .
Які з названих далі паралельних чи дублетних слів Ви звичайно вживаєте? Підкресліть це слово. Якщо Ви користуєтесь якимсь іншим словом, допишіть його на полях.
Рік народження
4. Стать . . . .; 5. Освіта
м.
Київ-1, вул.
Кірова,
4,
редакція
журналу .Мовознавство»
кО0СУЛЬТЛЦП
запит^°нашачїтач3
ВДКП
"реячиїї ВИСЛ.,В
вб«Резова
каша»?»— ської області. ' Редчиць
3
міста Овруча Житомир-
Л.
Г
Скриішик. ”а
ЧЄ запитання
канд.
філол.
наук
Запитання,
справді, цікаве. Вислів цей ніхто ж»
гппиди.л
<
„яви
сТяках П. Мирного: «Через тиждень в Одрад? іайїїигГпЯ™ •'ИаеТЬСЯ у таких Ря£й наділи. Та не такі одрадяни стали, щоб ЩухатЙ-Л2„ Та накидати
а від наділів все-таки одкинулися» або^ М сїї^Іха в °Нп, ^3°ву ЇЇЇіі всипати березової каші, щоб не був таким хиї^м» °Х’ НЄМЗ К°“У Т°°1’
Ч0Л Словосполучення «березова каша» зустрічається у висловах: даты (всипати) беое- зової каші (кашки), почастувати березовою кашею, скуштувати березовоГкаші тощо
Ці фразеологізми вживаються тепер у двох значення?: 1. «побити когось» (?Гз дієсловами «поїсти», «скуштувати» і т. п. «бути побитим») і 2. (р?дше)-^вичитати омусь за щось, полаяти когось за щось». н 1
К Є підстави вважати, що словосполучення «березова каша» виникло у шкільному середовищі за тих далеких часів, коли основою дяківсько! педагогіки було биття, засуджене в народі приказкою: «Наука не йде від бука». Пам'ять про цей нелегкий спосіб навчання грамоті зберігається и досі в приповідці: «Аз — бив дяк раз; буки — не попадай дякові вдруге в руки». Не попадай, а то відшмагає березовими різками, треба думати, досить замашними і дошкульними, бо навіть у пісні співається: «Ой, не бий мене, моя матінко. Та березовим прутом».
Очевидно, дотепні школярі, щоб не вимовляти ненависних слів «березова різка», які викликають такі неприємні спогади, замінили їх образним евфемістичним висловом «березова каша». «Побити різками» перетворилося на «дати (всипати) березово! каші», а «зазнати кари різками» — «скуштувати березової каші» тощо. Такі заміни слів синонімічного ряду дієслова бити висловами, що асоціюються з актом споживання їжі чи частування, досить часті в українській мові, наприклад: «нагодувати потиличниками», «нагодувати товчениками», «нагодувати буханцями», «духопеликів дати» тощо.
Та й слово «каша», як назва найпопулярнішо! в народі страви (недарма кажуть: «борш без каші — вдівець»), відзначається великою фразотворчою здатністю. Пригадаймо хоч би: «заварити кашу», «гречана каша сама себе хвалить», «не дати собі в кашу наплювати» та ін.
Таким чином, вислови, до складу яких входить словосполучення «березова каша», фразеологізувалися, семантично збагатилися і почали означати не тільки кару різками, а й всяке биття. Пізніше вони набули нового значення: «вичитувати комусь за щось», наприклад, у творі В. Кучера «Чорноморці»: «А ми свого командира полку Ус- тнма Богучара привезли. Поранений. Хотіли вдома лікувати, та генерал Петренко дізнався. Дав мені березової каші!»
Ці фразеологічні звороти були відомі, як свідчить байка П. Гулака-Артемовського «Батько та син», ще на початку XIX ст.:
Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! — Так панотець казав своїй дитині: — Шануйсь, бо, далебі, колись Тму, мну, здо, тло — спишу на спині!»
Хведько не вчивсь — і скоштував Березової кашки,
Та вп'ять не вчивсь і пустував — Потовк горшки і пляшки.
«Березова каша» — неодмінна прикмета побуту бурси, семінарії тощо згадується у творах багатьох письменників, зокрема у М. Кропивницького: «Коваль: ...Що ти бачив, що ти знаєш, живучи отут? Ріс, як у бога за дверима, тільки й лиха було, що як ще вчився в бурсі, то, може, інколн доводилось скоштувати березової каші» або у Мі Сиротюка: «— Ну, приходь, хлопці, завтра без сніданку,— зареготався коренастий семінарист. Будуть частувати березовою кашею з дубовим салом».
Іван Франко, який усе життя старанно призбирував фразеологічні скарби української мови з народних уст, засвідчив у збірнику «Галицько-руські народні приповідки» Ще один цікавий вислів: «Уже не їсть березової каші», тобто виріс із шкільного віку. в*е парубкує. Ця приказка стверджує, що «березова каша» справді винахід старої школи.
І Синонімом до вислову «дати березової каші» часто виступає фразеологізм «дати березової припарки», поява якого завдячує медичніи сфері: «...Колись за се дадуть т°бі березової припарки» (І. Котляревський). .. . ..
Жартівливий вислів «дать березовой каши» відомий російській («...Уж я ему Дам, разбойнику, березовой каши\» — М. Лєрмонтов), а також білоруській мовам (бяро- 30вая каша).
6'
Рецензії
та анотац^
VA4DA
g
UDZ1SZEWS
К
A-
SfcOWIA^SKJE S&OWS
ICTWO
OOTTCZACL
даїйот
Z11Ш.
—
Wroclaw—Wama»a—Krafcow ;
>55,^7 crop 4-2 GUNL
Л
vjtou
Агадешл
say*
вклала
монографію В. будзіаивсиоі про слое';;*-,
яежсжюя
жг£й грярої' Автор ставать «дай ;г мету
« насамперед опис найст*-?*®* sajrce
см*’*зсьяоголежа*
кое а, сучасяе і,
яасшии
ае можливо,
«икшве
поаг^/Ц з®эе*21
сл*я J
sefje* (crop- 291).
Перша частина
праш
присвячена
фауні, другГ*1
ілор:,
об*хг:
воділжюгьс*
г
свтчо чергу
вг
Р^ДІян:
перша
— «НазвЯ,
що стосук^-Г
T'ju,
to»сжлллотх
частя,
органів,
внділеяь z-lpa
:
т.
п.*,
«Назва
свійських *2
;*г». сКгш дяхвх тварив»,
друга—
«Назви
о;горіш* і багаторічних рос**^ «Назв*
-ере»
і
яущіа» Завершується монографія докладним
«Висновками», -рафіє», жкжчвя*
;zjexco«(,
s тгхсж
двома схемами поділу слов’янських мов
за ^ терчадаж розглянуто* лежсяжя.
'/.гушщ
реі^гзоегяо»
spgaj
значнок-
мірою визначається
розвитком
задт^ З ггЩь.
«Дама гр.апя, — пише В- Будзішевська у
«Вступі», — виникла внасл'-; розгляд
словвккоеях зв'язків, спочатку лише в
мовах, найближчих
до
польсь*# вгла^ській, обох лужечках, а
також чеській та словацькій. Оскільки
при
встановд^
й) меж
лосгреяв*
окремих слів »няв/лося, ио польська
мова має,
наприклад,
зк»м відшиє сзільввх слів з українською.
ніж із чеською, а
остання виразно тяжіє
до z.i.
дє-няссгая-ятьких.
виникла
проблема встановлення меж
поширення окремих
слів» тернторії всів Слое
я*і:*ви.
Таким чином, дослідженням словникових
зв’язк.ь
б}л ®гояяет
всі
слов'янські мое
в»
Гстор. 7).
Розширення
території
дослідження вимагаді
від автора одиочасяого звужепвя
його
програми, що
було
здійснено
у двох
иалранас і і насамяерф розглядалася
та польська лексика, яка поширена
на
більшій терятсеі або мас
аркаТчйиЙ
характер, і 2) об'єктом аналізу було
обрано не
фахову, а
народам ;ог*овиу 7ерміяол0пк> в галузі
фауни і флори.
Як
одя*
з найважливіших
досягнень у дослідженні Ф. П Філіна
«Образована
гзака
гбсточинх
славян» критика
відзначила широкий добір і грунтовний
аз&ш діалектних лєі-сйчнйх
особливостей
північнослое яиської зони. У
цьому
ж напрямі —
ввезення
:.::вягчяоея<ж'яйсьхогомобиогоар*алу
і, перш за все, його західної частнвв-
ї
гх*уя?,г.г
монографія
В.
будзішейської, яку
можна розглядати як певне здійсвеви
йрогш») висловленого Ф. П. Філіиим:
«Майбутні дослідження в цій області
fjcfe
у
яівнічиослов*яаськ:£.
— >4. Я.) безперечно принесуть чимало
відкриттів» *. Адді у карг.-схемі поділу
слов'янських мов на північні та південні
наведено понад 70 лв- ] сен з яевя/м
демаокаїлйиим навантаженням.
Крім
воеих фактів, особливо щодо
північно-західного ареалу слов’янських
мов матеріали ишографі? польської
славістки де в чому істотно доповнюють
уже відов- Нзяряклзд, у порівнянні
зданими Ф. П. Філіна про такі сучасні
північиослов’янізіА j
як
та а<«а, матеріали В. Будзішевськоі е
багатшими, тому що в них дається Efr
.
'.ихіяїу.
ва топонімію Югославії. Болгарії,
Македонії та Греції (crop.
199
» 275), « <а '.відчеяия поширення в минулому
відповідних апелятивів на території
півдевв^ '.■'/* янських мов. Далі, якшо у
Ф. ГІ. Філіна назва зубра наводиться як
один із в1*"
1
«»чяеедев
ялізша і иав;ть береться під сумнів
саме існування старослов’янсьі-'-
*і*брь *, то у ярзш В. Була шевської ае
слово характеризується як загал
ьнослоа
і* «водяться приклади із словенської,
сербохорватської (в тому часі-
з
XVI ст.;
та
болгарської мов (стор, 80),
Інший приклад. Польська дослідниця
ва**1 дять сербохорватську назву рослиин
«Cardamine
reiuha» (crop. 233).
В. А.
Меркулов* говорячи
еро назви рсслиик. яка в ряді слов’янських
мов виступає у варіантах ружл ipexyrsjf,
а
також гсруха
(переважно
«Cardamine»),
визначає,
що географі'** Нґ./.г*і/кореня
«^'/іег'рогподілягльс я так; східно- та
західнослов’янські мови язе7*
м
.. ^ и
л
^ *' Образование
языка восточных славян, Изд-во АН ССС?>
.4»—ІШ,
стор.
215.
Там
же, crop.
210—211.
£4
Г