ний II длйнний, бйчу II вй$жу, багато II мндго(а), зараз // шчас { Звертає на себе увагу фонетична структура деяких російських лексем но з місцевими діалектними нормами (сйбкла, виджу, длйнний, дар^' та ін.). Послідовна субституція спостерігається лише в кількох ви^° ках: н&да замість трёба, ітий, ёта, ёте замість цей, ц'а, це (украї_н^Па^ лексеми належать до пасивного фонду). ^СьКі

Іншим шляхом проникнення російських елементів є активізація діалектних рис, що збігаються з відповідними російськими чи набли** ються до них. Це виявляється на різних рівнях. Так, наприклад, помітною є активізація вирівнювання основ на [г], [к], їх] в імен ни ко-' парадигмі: на руки (чи на рук'І—залежно від характеру сполук г_г ¹¹¹ (киї, [хй] в говірці), у б*ібл*іотеки, на гармбшк'і грайе, у Манзоук ^' Хвалйнк’і живе (назви сіл), у Лад'івоспюки, на стр'їхи, на дуг'1₁ у та ін., тоді як для більшості старожитних говірок на Україні це явище^U несистемним¹⁴. Певна уніфікація, очевидно не без впливу російсько' мови, спостерігається у наголошених флексіях орудн. відм. одн. іменникГ жін. і чол. роду з основою на м’який приголосний — земл'бйу, дущбйи гул'н'бйу\ ковал'бм, пн'ом, боршчом, кушчбм та ін., тоді як у вихідних го вірках ці форми фіксуються непослідовно¹⁶. Відзначимо також аналогічну активізацію на лексичному рівні: глёчик — кууиійн, окр'іп — кипйатбк хмара — туча (активізуються лексеми кууиійн, кипйатбк, туча, що, ₃І даними АУМ, відомі б у вихідних говірках).

Спостерігаються також прямі лексичні запозичення з російської мови чи за її посередництвом. Крім звичайних для діалектів запозичень, пов’я-Г заних із зростанням виробництва, культури, освіти та ін., що в говірки української території проникають і з російської і з української літературних мов (типу трактор, комбайн, агроном, к'інб, клуб та ін.), відзначимо суто «місцеві»: тайга, тигра (жін. роду), кёдра (жін. роду), сббка «сопка» (з одзвінченням кореневого приголосного), бурундук, пад' «широка долина між сопками», роспйдок «вузька долина між сопками», хванза та ін. До цієї ж групи належать і такі гідроніми (у слов’янській фонетичній оболонці), як Лёхва (р. Лефу), Tddyuia (р. Тадуші), Тёт'уха (р. Тетюхе), Кёнцуха\ (р. Кенцухе) та ін.

Стабільність та інтенсивність впливу російської мови за умов ослаб­лення внутрішньоукраїнської міждіалектної взаємодії може привести до виникнення саме на грунті українсько-російських контактів деяких спе-г цифічних рис, зумовлених міжмовною взаємодією. В обстежених говірках ці риси виявляються спорадично. Так, наприклад, звертає на себе увагу непослідовне поширення монофтонга /и/ паралельно з /і/, /о/ в позиціях tóf^] у говірках, які відповідно із структурою вихідних говорів повинні були б мати систематично /і/ за умов відсутності контактів з поліськими говорами. Наприклад, пидос'інник, пидкат II подкйт, пидождй 11 л'п дожди, nouióp II п’ішбу И пишбу (с. Хороль, суцільно населене вихід­цями з центральної Полтавщини). Тут можливий наслідок взаємодії росій­ських моделей з /о/ та українських з /і/, результатом чого є втрата пом’як­шення приголосного перед [і], звідки [і] > їй]; характерно, що всі прик­лади репрезентують це явище тільки після губних, які найлегше диспала* талізуються.

¹⁴ Цікаво, що в 20-і роки чергування [к] // [ц], [х] // [с] в іменниковій пара­дигмі зберігалося послідовно, чергування [г] // [з] давало паралельні структур* див.: А. П. Георгвевский, зазнач, праця, стор. 38—39).

16. За даними аум, територія суцільного поширення наголошених -ом, -ойу * центральних областях України — це північна Чернігівщина і Поділля.

50

^

Відзначимо також прикметникові форми наз. відм. мн. на -м, -и (чорни

и І

кбн'і, дражни брати, вес'бли хлдпц'і) у вихідців із східної Полтавщини (с. Чугуївка), з південно-західної Київщини (с. Маргарнтове), з південної Житомирщини (с. Устинівка), тоді як у відповідних говірках України, за даними АУМ, виступає флексія -і, а про поліський вплив може йтися лише в чугуївській говірці. Тут імовірно припускати наслідки взаємодії укра­їнських форм на -і та російських з флексією -ийе, звідки диспалаталізація перед -і і розвиток флексії -и (російські форми з флексією -ийе, наприклад, з основами на [г], [к], 1x1 такого впливу не мали, через те, можливо, у цих говірках зберігаються форми типу так'І вуса, дої)г'і вулиц'і, коротк'і плат'т'а, лих'і л'$ди при сполуках [гиі.іки], Іхи]). Принагідно відзначимо, що розгляд монофтонга /и/ та прикметникових форм на -и як наслідків афронтальних контактів можна було б, очевидно, враховувати при поясненні розвитку цих явищ в говірках України, де монофтонг /и/ та згадані форми на -и становлять суцільну широку смугу в районі фронтальних контактів північної і південної діалектних груп.

Інтенсивний вплив російської мови нівелює діалектні ознаки, насам­перед вузькоговіркові. Тому говіркам інших груп, де риси, зумовлені російським впливом, стають вагомішими, властиві деякі спільні особли­вості, незалежно від діалектної приналежності їх носіїв. Для говірок другої групи характерна послідовна субституція на різних рівнях, зокрема

и

й на морфемному (наприклад, форми сел'ап'е, м'іиічйн'е, л'уд'і або прик-

и и

метники сороковбй, золотбй, паралелізм морфем типу немй молодбйі II нема

и и

молодбй, у менб II у мен’а). Зростає кількість безпосередніх російських запозичень, у тому числі акцентуаційних {дрова, корбви, миски, т'існий II т'есний та ін. у тих говірках, де поліський вплив виключено). Проте збе­рігається й чимало важливих рис української системи, наприклад, окання поряд із аканням у запозиченнях, твердість (паралельно з м’якістю) при­голосних перед [і], [е], особливості кореляції /р/ : /р’/, причому дуже стійкою є диспалаталізація [р’]^1в, ряд відмінностей словозміни, вузько- побутова лексика. Досить стійкі й синтаксичні елементи. Якщо такі кон­струкції, як, наприклад, пасі} кбн’і, гуси II пасу кбней, гусей, або п’іду до бйт'ка II п’ідг/ к бат'ку, з яких другі підтримуються російським впливом, побутують як паралельні, то чимало синтаксичних моделей зберігаються й у російському лексичному оформленні. До них належать, наприклад, конструкції місцевого відмінка з прийменником по (по домах, по дорбгах), знахідного відмінка з прийменниками за, про (говорЧл'і за роббту, за д'ен’ги, за грбиі'і, спом'інат про д'іт&й, про сина), форм вищого ступеня прикмет­ників і—як наслідок впливу—прислівників з прийменниками од, за {син вйшииїй за б&пїка, од бат'на, син вйиге за бат'ка, од бйт'ка), деякі випадки специфічного дієслівного керування (благодару старому отц$, ем'іШус’а з мен'6, із сйда слйшно п'&сн'а та ін.)¹⁷.

¹⁴ Збереження [р] (<[р*1) є досить активним українським елементом і в інших

районах російсько-українських контактів, наприклад у деяких говірках баратовсько! області (див.: Ф. П. Сергеев, О характере взаимодействия между диалектами русского и украинского языков в условиях смешанного заселения, у зб.: «Вопросы

русской диалектологии», Куйбышев, 1965, стор. 56).

¹⁷ Активність аналогічних конструкцій відзначена і в інших районах російсько- українських контактів (див.: Ф. П. 6 е р г е е в, зазнач, праця, стор. 60—65; В. И. Єобиннйкова, О влиянии украинского языка на говоры Гремячен- ского района Воронежской области, «Славянский сборник», 11, в. филологический. Воронеж, 1958, стор. 54—57).

4*

51