відсутність свідомого чи підсвідомого прагнення наслідувати особливості іншого діалекту, сприйнятого як «кращий» — фактор, відомий як одна з вагомих передумов виникнення мішаних і перехідних говорів¹³. За місце­вих умов цей фактор реалізується в плані орієнтації на російську мову, ц_Є| в свою чергу, приводить до певного ігнорування іншодіалектних особли­востей. Крім того, не можна недооцінювати й порівняно нетривалий час співжиття, до того ж нестабільного, оновлюваного час від часу партіями переселенців. Це в свою чергу сприяло тому, що, за умов різнодіалектності населення, тут ще не сформувалися певні внутрішньодіалектні норми, які частково б стабілізували говіркові системи. Усі ці фактори можна вва­жати причиною того, що в обстежених говірках не виявлено ознак змішу­вання українських різнодіалектних особливостей — паралелізмів україн­ських елементів, нових гіперизмів, контамінацій та ін. Натомість дуже активними є контакти українських говірок з російською літературною мовою.

Своєрідне «витіснення» процесів внутрішньоукраїнських міждіалект­них контактів процесами українсько-російського контактування, крім усіх згаданих причин, було можливим насамперед у зв’язку з близькою спорідненістю обох мов. Російсько-українські контакти в обстежених го­вірках однобічні, тобто спостерігається проникнення елементів російської літературної мови в українські говіркові системи, які стосовно російської мови виступають як єдина контактна одиниця незалежно від внутрішніх розрізнень. Впливу російських говірок фактично не виявлено, здебільшого через малу кількість їх носіїв в українських селах.

Основним шляхом проникнення російського впливу є субституція, яка виявляється в заступленні українських елементів відповідними ро­сійськими на різних рівнях, але переважно на лексичному і частково фоне­тичному. Треба відзначити, що в обстежених говірках субституція, як пра­вило, призводить до появи українсько-російських паралелізмів; лише в по­одиноких випадках спостерігається повне витіснення українського елемента російським. Фонетична субституція найбільшою мірою виявляється в струк­турах, що різняться від відповідних російських одним елементом, до того ж виразно відмінним — саме тому, очевидно, на фонетичному рівні найпо­мітнішою є субституція в наголошених складах. У лексемах, що не мають російського відповідника з аналогічною звуковою структурою, субститу­ція виявлена рідше. Найпоширеніші випадки фонетичної субституції: 1) /о/ замість /і/ в позиції tôfl^} (mo/c, под, нож, кон’ паралельно з т ік, пЧд, н^піж, к’ін’, але сх'ід, сх’ідц’і, дом’іука); 2) /е/ замість /і/ в позиції t'ét' і на місці е; послідовно виявлено лише в числівниках іиесггі, с'ем, інші структури паралельні (кис’ел¹ II кис'іл’, л'émoiІл'іто, с’еноі/с’ іно, але б'іхти, б'іх, поб'ігли)’, 3) /о/ замість /е/ в позиції têt « t’ét) — найпоши­реніша субституція; навіть у говірках першої групи більш активними є

и е

структури fôt (кол'бса, од'бжа, зел’о ний, вис'блий, пом'брли, чир’бмха, також л'од, кл'он, м'од //мед; рідші структури têt — колеса, одежа-, зе/ié- ний та ін.).

Субституція лексичних елементів у процесі міжмовної і міждіалектної взаємодії загальновідома. Відзначимо найуживаніші лексичні паралелізми: хата // дом, в'із // шеляга, селб II дере ун’а, качка // утка, батУЧг II кнут, стіжка 11 тропа, хЦстка II платбк, клун'а//с'іновйл, гарний II харбший, сбйаиіник/І пацсбнух, бурак II сйбкла, к'ін’ // кон’ 11 лбшад*, дбугий // дл'ін-

13 Див.: z d. Stieber, Sposoby powstawania słowiańskich gwar przejścio- wych, «Prace Komisji językowe]», № 27, Kraków, 1938, стор. 9.

4—32

49