13. Окремо слід звернути увагу на необхідність вивчення професій­них (соціальних) діалектів української мови. Як відомо, закордонні мово­знавці» зокрема болгарські, угорські, німецькі та ін., приділяють цим питанням значну увагу. Добре було б дослідити специфіку сучасних про­фесійних діалектів періоду соціалізму в порівнянні з такими ж діалектами попередніх епох. Цікавим є дослідження дальших перспектив розвитку професійних діалектів української та інших мов народів СРСР.

Після скромних починань (і то в основному етнографів)⁰ 20-х років у нас не провадилось вивчення сленгу. Дослідження цього шару народної лексики потрібне для вивчення історії та етимології значної кількості слів сучасної літературної і діалектної української мови. Адже чимало слів та фразеологічних зворотів навіть літературної мови з походжен­ня є сленгізмами (наприклад, із сленгу картярів: козиряти, маститий, тузити, зизом дивитися, літературний туз, поставити все на одну кар­ту та ін.).

13. Слід створити діалектологічну фонотеку всіх найважливіших типів сучасних українських говорів. Така фонотека мала б наукову вартість для розв’язання низки питань, причому не лише сучасної української діалектології (наприклад, для розв’язання деяких спірних чи сумнівних моментів орфоепії і т. ін.). Очевидно, найдоцільніше архів діалектних фонограм створювати в Інституті мовознавства АН УРСР. Якусь частину цієї загальної чи генеральної фонотеки доцільно було б розмножити, щоб кожна кафедра української мови університетів та педагогічних інститутів мала її для використання під час викладання діалектології, історичної граматики, сучасної української мови.

14. Велике значення для дослідження різних рівнів системи (систем) діалектної мови мають опубліковані доброякісні діалектні тексти. За по­воєнного часу цьому питанню в нас майже не приділяється уваги, хоч по­льових записів є досить багато. Піонером тут виявився А. А. Москаленко, який опублікував два випуски записів діалектної мови з Одещини ¹⁰. Цей приклад варто продовжити і вдосконалити в той спосіб, щоб публікувалися не лише тексти, записані на слух, а й тексти, що відтворюють на базі до­кладної фонетичної транскрипції магнітофонні записи.

15. Успішний розвиток кожної науки, зокрема діалектології, може здійснюватися за умов докладного знайомства як з вітчизняними, так і закордонними теоретичними та практичними досягненнями в цій галузі. Проте частина наших діалектологів мало поінформована про сучасний стан закордонної, зокрема романської та германської, діалектології. Тому-то дуже важливо, щоб у наших періодичних і неперіодичних виданнях регу­лярно з’являлися огляди, рецензії, анотації найважливіших діалектологіч­них досліджень, зокрема теоретичних. Слід було б створити докладну за­гальну історію української діалектології, у якій були б розглянуті дослі­дження не лише вітчизняних, а й закордонних дослідників. Настав час і для створення академічного курсу української діалектології.

16. Варто було б серйозно подумати над перевиданням, можливо в одному збірникові, діалектологічних праць фундаторів української науко­вої діалектології: О. Потебні, К. Михальчука, Я. Головацького, М. Макси­мовича та ін.

9 Див.: «Етнографічний вісник», кн. 2, к.. 1926. Стор. 44—60: кн. 3. К. 1927 стор. 76—81.

10 Див.: а. А. Москал е_н к о, Методичні рекомендації для практичних 1оа£тЬл3 «мінської діалектології (записи з південних районів Одещини), Одеса,

оо; його ж. Методичні рекомендації для практичних занять з української діа­лектології (записи з північних районів Одещини), Одеса, 1966.

41

1

До реалізації переважної більшості названих вшце актуальних _п блем сучасної української діалектології можна приступати вже сьогод^ І (до речі, частина з них тією чи іншою мірою вже опрацьовується), д_е»5 з цих проблем можна буде досліджувати після відповідної підготовчо} роботи.

(м Ужгород).