Тема 5 Історія та сучасний стан радіомовлення в зарубіжних країнах

Основні етапи розвитку радіомовлення США: експериментальні радіопередачі Р. Фессендена та Лі де Фореста в 1900-1910 рр., поява комерційного радіомовлення в 20-х роках ХХ століття, поява Сі-бі-ес та Ей-бі-сі, розвиток радіодраматургії в 1930-1950 рр., форматизація ефіру і подальша комерціалізація в 1950-х рр., утворення та діяльність Ради керуючих мовленням, радіостанція “Голос Америки”, “Радіокорпорація Америки”.

Розвиток радіомовлення в Росії. Специфіка радіомовлення часів тоталітарного режиму. Олександр Попов – Гульємо Марконі: хто був першим у створенні радіо?

Специфіка радіомовлення Німеччини: зародження 1923 року та швидка централізація радіомовлення, діяльність Берлінського радіодому, радіомовлення часів нацистської Німеччини, особливості радіомовлення НДР і ФРН, поява громадсько-правового консорціуму АРД, сучасне німецьке радіомовлення, радіостанція “Німецька хвиля”.

Зародження радіомовлення у Франції: перші трансляції з Ейфелевої вежі в 1908 р., початок регулярного мовлення, проголошення державної монополії на радіомовлення в 1932 р., мистецька орієнтація французького радіо, два характерні спрямування – радіотеатр і музичне радіомовлення.

З історії радіомовлення Великобританії: перші експериментальні передачі в 1920 р., початок мовлення “Брітіш бродкастинг компані” – Бі-бі-сі – в 1922 р., особливості британського радіомовлення: громадського та приватного).

Своєрідність канадських електронних ЗМІ. Перша радіостанція в 1918 р., поява та розвиток Канадської мовної корпорації – Сі-бі-сі, її діяльність, мовна ситуація, фінансування, освітнє радіомовлення, державні та комерційні радіостанції.

Традиції мовного мистецтва Японії. Експериментальне радіомовлення 1925 року, державний контроль у галузі радіомовлення, поява і діяльність Японської мовної корпорації – Ен-ейч-кей, радіомовлення періоду Другої світової війни, повоєнна та сучасна ситуація).

Історія радіомовлення Австралії. Перші радіопередачі 1918-1921 рр. початок регулярного мовлення в 1923 р. із Сіднея, поява та діяльність Австралійської мовної комісії – Ей-бі-сі, сучасна структура австралійського радіо – корпорація АВС, Асоціація громадського мовлення, комерційне радіомовлення, Спеціалізована мовна служба.

Особливості радіомовлення в країнах Близького Сходу – Іраку, Ізраїлю та Палестини (підцензурна журналістика, тоталітарні режими, підпільне та опозиційне радіомовлення). Кращі зразки світового професійного журналізму. Приклади вирішення конфліктних ситуацій, що виникали в історії світового радіомовлення у міжнаціональних відносинах, стосунках між радіостанціями різних форм власності, недоцільність існування думки про припинення існування радіопубліцистики та радіомистецтва.

Самостійна робота студентів:

Кожен студент готує реферативну роботу на тему “Зародження радіомовлення за кордоном”, обираючи за бажанням будь-яку країну та етап розвитку. Викладач консультує студента з вибраної теми для подальшого опрацювання літератури.

Теми для рефератів

1. Діяльність радіостанції “Німецька хвиля”.

2. Діяльність радіостанції “Бі-бі-сі”.

3. Діяльність радіостанції “Свобода”.

4. Діяльність радіостанції “Голос Америки”.

5. Діяльність радіостанції “Сі-ен-ен”.

Рекомендована література для реферативної роботи

1. Артемов В. Би-би-си... – М., 1978. – 256 с.

2. Белл Д. Постіндустріальний час // Масова інформація. – 1983. - № 1.

3. Белкина Л. Радиовещание и телевидение США. – М., 1961. – 82 с.

4. В диапазоне современности: радиовещание 80-х гг. в нашей стране и за рубежом. – М., 1985. – 333 с.

5. Глейзер М. Радио и телевидение в СССР. – М., 1965. – 230 с.

6. Гуревич Н., Ружников В. Советское радиовещание. Страницы истории. – М., 1976. – 383 с.

7. Джованні Д. Від кременя до кремнію. – К., 1993. – 362 с.

8. Камионко В. Роботы и самураи: радио и телевидение в современной Японии. – М., 1989. – 174 с.

9. Карелина В. Радиовещание и телевидение Франции. – М., 1965. – 94 с.

10. Летунов Ю.А. Время. Люди. Микрофон. – М.: Искусство, 1974. – С. 47-61.

11. Летунов Ю.А. Что скажешь людям? – М.: Мысль, 1980. – С. 77-85.

12. Нестерович В. Мобилизирующая сила радио. – Минск, 1971. – 150 с.

13. Острогорский В. Радиостанцию называли “Марихен”... – М., 1972. – 96 с.

14. Палладин П. Ленинградское радио: от блокады до оттепели. – М., 1991. – 186 с.

15. Попов И. Почему “город” пал? Страницы истории американского радио. – М., 1984. – 152 с.

16. Радио в дни войны. – М., 1982. – 303 с.

17. Телевидение и радиовещание за рубежом. – М., 1973. – 129 с.