Тема 4 Історія українського радіомовлення

Наукові та технічні передумови винайдення радіо.

Винайдення радіо, суперечливі питання. Початок радіомовлення в Радянському Союзі. Питання про харківський період українського радіомовлення.

Періодизація історії радіомовлення України, запропонована В.Я. Миронченком (додаток 5). Період становлення радіомовлення в Україні (1920-1932 рр.). Радіо в період жорсткого тоталітаризму (1932-1941 рр.). Українське радіомовлення в період Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.). Повоєнний період відбудови й відродження (1945-1953 рр.). Українське радіомовлення періоду “хрущовської відлиги” (1953-1964 рр.). Радіо періоду соціального “застою” (1964-1982 рр.). Радіомовлення в роки “перебудови” (1982-1991 рр.). Становлення та розвиток українського радіомовлення в умовах незалежності (1991-2003 рр.). Фактори, покладені в основу періодизації (історичні події, зміна форм діяльності, поява нових жанрів, технічні винаходи, тематична спрямованість). Характеристика кожного періоду. Значення досвіду й традицій преси, радіомовлення та телебачення для становлення й розвитку сучасного українського радіомовлення.

Початки радіомовлення в Запоріжжі

Сучасному місцевому радіомовленню притаманні всі ознаки, що характеризують стан української журналістики. З мовлення колоніального, яке десятиліттями служило московським імперським інтересам, воно поступово перетворюється на мовлення державотворче. А це означає, що докорінно змінилося тематичне поле, змінилася сама атмосфера інформаційного простору, і потреби аудиторії за якісними та кількісними параметрами.

Починаючи від першої цивільної радіотелеграфної лінії зв’язку між Херсоном і селищем Гола Пристань у 1902 році, радіо в Україні виконувало суто технічні функції передавача і здійснювало мовлення за допомогою сигналів азбуки морзе. Того самого року з’явився радіотелеграфний зв’язок і в Олександрівську, який від часу свого виникнення послуговувався російською мовою і виконував функції васала імперії.

Вимоги слухачів до ефіру, інформації, програм на місцевому радіо початку ХХ століття були невисокими: людей цікавила будь-яка інформація, яка лунала з гучномовців, оскільки звуки, що доносилися, сприймалися як диво. Перші передачі не відрізнялися високою естетичністю, правильною дикцією, інтонацією – редакція радіо користувалася вирізками з преси або ж спеціально підготовленими для передачі по радіо окремими газетними публікаціями.

Під час Першої світової війни та у роки визвольних змагань царський уряд і радянська влада часто вдавалися до засобу миттєвого спілкування з масами, регулярно передаючи радіограми, що містили інформацію про події на фронтах, повідомлення про події в країні та за кордоном. Радіограми набували вигляду листівок і вивішувалися містом.

20 листопада 1920 року було засновано Запорізьку губернську радіостанцію, за два роки було приведено в порядок і пристосовано до роботи старі зношені апарати, що дісталися в спадщину від імперіалістичної війни. Першими працівниками були російські більшовики: завідувач Василь Парконний, який мав досвід 12-річної роботи на імперських радіостанціях у Росії, в Персії, на Кавказі; Іван Єдиністов, який із 1915 року служив телеграфістом у армії. У штатному розкладі радіостанції була посада слухача, її обіймав Олексій Анікін, який мав досвід слухача царської армії на радіостанціях Слуцька, Харкова, Козлова.

У перші роки встановлення радянської влади робота радіостанцій здійснювалася під керівництвом Народного комісаріату пошт і телеграфів СРСР, а етерові радіоприймачі продуковано у незначній кількості, переважно для урядових установ і осіб. З 1926 року малопотужні передавачі почали радіопересилання на Запоріжжя через Дніпропетровськ.

Регулярні передачі Обласного комітету з радіомовлення і радіофікації почалися з 25 лютого 1939 року. Першим головою комітету з радіомовлення був Іван Білий, першим диктором обласного радіо – Матвій Медведовський. Передачі із запорізької студії велися міжміськими проводами через дніпропетровську радіостанцію. Радіотехніка того часу була вкрай недосконалою: мікрофони вугільні, підсилювачі напівкустарні, програвачі грамплатівок дуже низької якості, але під пильним оком московського цензора радіо стало головним агітатором і пропагандистом. У районах області було побудовано 27 радіовузлів, у квартирах та установах нараховувалося 40 000 радіоточок. Спочатку це були три 15-хвилинні випуски, через рік обсяг обласного мовлення становив одну годину і 7 хвилин на добу. Радіожурналісти практикували трансляції з будівель, підприємств, стадіонів, театру ім. М. Заньковецької; надавали мікрофони І. Паторжинському, О. Петрусенко, М. Литвиненко-Вольгельмут; які приїздили до Запоріжжя.

4 жовтня 1941 року діяльність радіокомітету припинилася, а 17 квітня 1944 року диктор Л. Філіпова сповістила: “Увага, говорить Запоріжжя!”. За короткий час ожили 13 тисяч радіоточок. Уже в 1946 році в області нараховувалося 24 600 радіоточок, а через десять років – 150 840. Готуючи передачі про соціалістичне змагання між трудящими Запорізької та Дніпропетровської областей, репортажі з Дніпробуду і колгоспів, обласне радіо інтенсивно виконувало роль вихователя інтернаціоналістів, радянської людини.

Питання для обговорення

1. Учнівська пора інформаційного радіомовлення.

2. Українське радіомовлення в роки Великої Вітчизняної війни.

3. Радіо в повоєнні роки.

4. “Інформаційний вибух” і творчий застій.

5. Радіомовлення у роки перебудови.

6. Зародження радіомовлення в Запоріжжі.

7. Сучасний стан і тенденції розвитку українського радіомовлення.

Питання для самоперевірки

1. Історія робітничої радіогазети “Пролетар”.

2. Тематика перших радіогазет.

1. Пропагандистський вплив радіогазет.

2. Позитивні й негативні риси перших радіогазет.

3. Принцип побудови перших радіогазет.

4. Жанрове розмаїття програм радіо періоду 1933-1941 рр.

Практичне завдання

1. Дати оцінку Справі українського радіокомітету.

2. Законспектувати статтю Юрія Лєтунова “Всем, всем...”.

3. Законспектувати статтю Юрія Лєтунова “Что скажешь людям?”.

Самостійна робота студентів

1. Дослідити, як відбувалася трансформація жанрів радіомовлення, як:

• радіогазета;

• радіожурнал;

• пряма трансляція;

• радіозбори;

• радіомітинг;

• радіопереклик;

• радіолекція;

• радіоконцерт;

• радіоп’єса;

• радіодрама.

Рекомендована література

1. Глейзер М. Радио и телевидение в СССР. – М., 1965. – 230 с.

2. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах – К., 1974. – С. 67, 192, 194, 198.

3. Гуревич Н., Ружников В. Советское радиовещание. Страницы истории. – М., 1976. – 383 с.

4. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів, 2000. – С. 11-13.

5. Летунов Ю.А. Время. Люди. Микрофон. – М.: Искусство, 1974. – С. 47-61.

6. Летунов Ю.А. Что скажешь людям? – М.: Мысль, 1980. – С. 77-85.

7. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМН, 1996. – С. 381-435.

8. Нестерович В. Мобилизирующая сила радио. – Минск, 1971. – 150 с.

9. Палладин П. Ленинградское радио: от блокады до оттепели. – М., 1991. – 186 с.

10. Радио в дни войны. – М., 1982. – 303 с.