2. Особливості мови, орфографії, пунктуації бібліографічних описів.

Мова опису. Нею зазвичай має бути мова тексту видання – об’єкта опису. Проте допускається частину відомостей записувати мовою видання, до якого включено опис.

В усіх випадках, коли мова бібліографічного опиу відрізняється від мови, якою надруковано видання, в області приміток обов’язково вказують відомості про мову цього видання.

Орфографія опису- Слід дотримуватись норм сучасної орфографії незалежно від орфографії у виданні (об'єкті опису).

Перше слово кожного елемента опису (крім відомостей про ілюстрації) варто розпочинати з великої літери, незалежно від знаків, що розділяють елементи.

Помилки у виданні (об'єкті опису). Якщо помилки на титульній сторінці видання чи на звороті титульною аркуша не викривлюють зміст, їх виправляють, ніяк не обумовлюючи це в бібліографічному описі. Якщо ж помилки змінюют ь значення чи вносять фактичну неточність, їх виправляють, обумовлюючи це в області приміток.

Пунктуація та умовні роздільні знаки

У бібліографічному описі, крім пунктуаційних знаків, які застосовують у відповідності до сучасних норм мови опису, перед елементами опису та їхніми групами ставлять умовні роздільні знаки, які є своєрідним визначником наступного елемента чи сигналізують про початок нової області опису. За формою більшість умовних роздільних знаків не відрізняються від розділових знаків. Це крапка і тире (.—), крапка (.), кома (,), двокрапка (:), крапка і кома (;), коса лінія (/), дві косих лінії (//), круглі дужки (), квадратні дужки [ ], плюс (+), знак рівності (-).

Умовні роздільні знаки не застосовують лише в тому випадку, якщо елементи різних областей граматично пов'язані одним реченням. Вживання деяких умовних роздільних знаків є факультативним для бібліографічних посилань. Приміром, знак крапка І тире, що застосовують головним чином між областями опису, ГОСТ 7.1—84 (в Україні використовується як міждержавний стандарт) дозволяє в бібліографічних посиланнях замінювати крапкою. Цьому варіанту, що дає змогу скорочувати кількість знаків в описі для бібліографічних посилань, віддають перевагу.

Поєднання умовних роздільних знаків і розділового знака. При поєднанні умовного роздільного знака крапки і крапки як знака скорочення чи умовного роздільного знака крапки і тире й крапки як знака скорочення одну з крапок не ставлять. Наприклад:

Правильно:	Неправильно
3-тє вид., доп. — К.:	3-тє вид. доп..— К
Генеза, 2003	Генеза, 2003
3-тє вид., доп. К : Генеза,2003	3-тє вид. доп.. К Генеза,2003

У решті випадків зберігають обидва знаки: і розділовий знак, й умовний роздільний знак (див., наприклад: К.: -- крапка як знак скорочення й двокрапка).

Знаки / чи // замінюють всі Інші знаки, й перед ними не зберігаються ніякі розділові знаки, тільки крапки як знака скорочення.

Вживання лапок. На відміну від звичайного тексту в бібліографічному описі в лапки не беруть;

1. назва видання чи твору, за винятком назв-цигат. Які беруть у лапки на титульній сторінці видання ("Він був сином мужика...");

2. характерні назви видавництв, як-то "Дніпро", "Техніка", крім організацій з попереднім родовим словом і Видавнича фірма "Відродження"):

Опис у внутрішньотекстових бібліографічних посиланнях підпорядковується названим правилам, якщо бібліографічне посилання відокремлене від основного тексту (взяте в дужки, всередині яких немає іншого тексту; вміщене після двокрапки, яка попереджує про те, що далі йде бібліографічне посилання). Наприклад:

Ця тема розглянута в підручнику (Кушнаренко Н.М., Удалова В.К. Наукова обробка документів. К,, 2004. С. 32—35).

Детальніше про це див.: Антологія поезії Придніпров'я. Д., 1999. С. 10—17.

Якщо ж елементи опису бібліографічного посилання ввійшли органічно до основного тексту, то зазначені правила вживання лапок, не беруться до уваги, і ці елементи беруть у лапки за правилами оформлення тексту. Наприклад:

У першому номері журналу "Вітчизна" за 1968 рік було надруковано роман Олеся Ґончара "Собор"...

Оповідання Анатолія Свидницького "Конокради", "Попался впросак", "Шинкарь" вперше були надруковані в газеті "Киевлянин" (1869. № 121,128 та 133).

Графічна форма числівників. Арабськими цифрами, незалежно від форми у виданні (об'єкті опису), позначають'

1. номери і дати в заголовку; наприклад:

На титульній сторінці	В описі
Друга Наукова конференція	Конституція — основа
КОНСТИТУЦІЯ — ОСНОВА	модернізацїі держави і суслільства
МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ І	Тез. доп. 2-ї Наук. конф.
СУСПІЛЬСТВА	М.Харків, 21-22 червн.
Харків 21—22 червня 2001 р.	2001 р.
Тези доповідей

2) порядковий номер видання (ставлять першим з нарощенням відмінкового закінчення, яке при необхідності уніфікації може бути замінено крапкою чи опущено); наприклад:

3. рік видання; наприклад, 1974, хоча у виданні римськими цифрами;

4. кількість томів у багатотомному виданні (без нарощення відмінкового закінчення); наприклад:

На титупьній сторінці: Зібрання творів

У п'ятдесяти томах

В описі. Зібрання творів: У 50 томах

5) номер гому, випуску, часини тощо, номер серіального видання; наприклад:

На титупьній сторінці: Том десятий