Лекція №10 Тема. Вихідні відомості на лицьовій сторінці титульного аркуша та вимоги до них

1. Оформлення однотомних видань.

1. Відомості про автора.

2. Надзаголовкові дані

3. Назва видання

4. Підзаголовкові дані.

5. Вихідні дані.

1. Оформлення багатотомних видань.

2.1. Видання з одним автором (колективом співавторів) усіх томів.

2 Видання, томи якого мають різних авторів

1. Оформлення однотомних видань

1. Відомості про автора

Відомості про автора подають у верхній частині титулу над заголовком книги. Стандарт не регламентує строгості в порядку подання імені автора (ініціали та прізвище чи повне ім’я та порізвище). Важливо лише те, щоб це написання було в називному відмінку й полвторювалося однаково на обкладинці (оправі) та корінці видання. Ім’я чи ініціали проставляються, як правило, перед прізвищем. Отож, одночасно на титулі, обкладинці (оправі) і корінці слід подавати: або Іван Петренко, або І.Петренко, або І.В. Петренко.

Перша форма подання імені автора більше практикується у випусках художніх, дитячих, науково-популярних видань, друга – у наукових та навчальних.

Сьогодні у вітчизняному книговиданні простежується тяжіння до європейської форми подання автора на титулі книги – лише ім’я та прізвище.

Стандарт допускає наведення після імені автора відомостей про його вчений ступінь, вчену посаду, але на двох рядках

Наприклад: Р.Г. Іванченко,

д-р філологічних наук, професор

І.Дзюба,

академік

Якщо видання має двох, трьох авторів, то порядок їх подання залежить переважно від автора. Краще, звичайно, коли прізвища подають за алфавітом, але у випадку, коли цей пинцип порушується, видавництво має одержати письмову заяву від авторів з їх підписами, у якій зазначається порядок першості.

Якщо монографія чи підручник складаються з глав чи ' розділів, які були написані окремими авторами самостійно, доцільно імена авторів наводити тільки на звороті титульного аркуша із зазначенням відповідних частин книги. Наприклад:

Автори: С.В.Білоножко (§§ 10—11, 13—17, 20—23); І.М.Бірюльов (§§ 1—9, 27, 32); О.Давлетов {§§ 24—27. 31); В.Г.Космина (вступ, §§ 21—22, ЗО, 31, 33—34): П.О.Нестеренко (§§ 12, 18—19, 28); Ф.Г.Турченко (§ 29).

Послідовність наведення відомостей про співавторів у колективному моковиданні. Ця послідовність має бути _ встановлена самими співавторами і стверджена їх підписами на титульному аркуші "авторського оригіналу. Варіанти такої послідовності: І) за алфавітом прізвищ; 2) за вкладом чи обсягом матеріалів; 3) за авторитетністю чи відомостю, 4) за науковими ступенями і званнями.

Можуть бути і змішані варіанти (наприклад, спочатку прізвище найавторитетнішого чи найвідомішого співавтора, а потім прізвища співавторів за ступенем вкладу або іншим, зазначеним вище, варіантом).

На титулі можна зазначати прізвища лише трьох авторів. Четвертий і наступні автори маються на увазі в напмсанні та ін. Повний перелік усіх авторів, із зазначенням внеску кожного в написання конкретних розділів, параграфів чи сторінок, подається на звороті титулу у верхній його частині, зазначивши перед переліком слово “Автори”.

Між ініціалами і прізвищем автора має бути пробіл!!!

Наведення відомостей про співавторів колективного моновидання.

Відомості про кожного співавтора наводять за тими самими правилами, за якими наводят і відомості про автора. Між відомостями про кожного співавтора ставлять кому, чи відокремлюють їх проміжком, чи розміщують окремими рядками. В кінці переліку ставити крапку не прийнято.