Табличний процесор excel. Робота з аркушем. Введення та редагування даних.

Мета: Набуття практичних навичок у створенні, редагуванні електронних таблиць і виконанні в них арифметичних операцій.

Завдання: Для заданої таблиці, у якій наведені результати іспитів, створити електронну таблицю, виконати її редагування.

мал. 1(Таблиця 1)

Послідовність виконання роботи:

1. Із дозволу вчителя ввімкніть комп'ютер і завантажте табличний процесор MS Excel (Пуск\Программы\ Microsoft Office\Microsoft Excel 2003).

2. В таблиці 1 наведено результати іспитів. Створіть відповідну електронну таблицю (див. мал. 1). Переконайтеся в тому, що в ній немає помилок.

3. Внесіть до створеної електронної таблиці такі зміни: замість предмета "Геометрія" введіть "Алгебра"; замість прізвища "Сомов І.Н." уведіть прізвище "Костенко І.А."; учневі Перілко В.О. замініть оцінку "3" з фізи­ки на оцінку "4".

4. Викресліть із електронної таблиці рядок, у якому зазначено прізвище Перілко В.О.

5. Якщо всі попередні пункти виконано правильно, ви отримаєте електронну таблицю з даними, наведеними в таблиці 2.

6. Додайте ще один новий лист і назвіть його своїм ім’ям.

7. Перенесіть всю інформацію на цей лист.

8. Введіть у поле Прізвища- прізвища своїх одногрупників.

9. Надати стиль шрифту і вирівнювання тексту за зразком. (Вертикальне вирівнювання тексту по центру можна встановити у вікні команди меню Формат/Ячейки на вкладинці Выравнивание).

10. Оформити таблицю за зразком (Вкладки Вид, Граница команди меню Формат/Ячейки).

11. Зберегти (Файл-Зберегти як) документ на диску D у своїй папці ( «Група <Прізвище>»), надавши йому ім'я Практична_Excel_1.

Додаткове завдання:

«Обчислити середній бал та загальну суму балів».

12. Вставити додатково 2 стовпці в кінці таблиці (Вставка-Стовпець).

13. Обчислити загальну суму балів та середні бал (Вставка-Функція-Sum, Average).

14. Підтвердіть збереження внесених змін (Файл-Зберегти).

15. Оформити звіт із практичної роботи відповідно до послідовності виконання роботи №8 з наведенням екранних форм і зберегти його у файлі з ім’ям «Прізвище_8.doc».

Звіт повинен містити:

• титульний лист;

• тему и мету практичної роботи;

• завдання;

• результати виконання завдання;

• висновки;

• список використаних джерел.

16. Підготуватися до захисту роботи у викладача.

Вимоги до ОФОРМЛЕННЯ

(ЗГІДНО ДСТУ 3008-95: ЗВІТИ У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ)

1. Загальні вимоги до структури звіту з навчальної практики

Звіт з практики оформляється згідно стандарту ДСТУ 3008-95: ДОКУМЕНТАЦІЯ. ЗВІТИ У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ. Цей стандарт є нормативним документом, що визначає вимоги до подання текстового матеріалу, таблиць, формул, рисунків та ілюстрацій тощо.

Структура звіту з навчальної практики наведена в таблиці:

Структурний елемент	Короткий опис структурного елемента	Кількість сторінок
Вступ	Актуальність, завдання, роль та значення практики	1-2
Розділ І	Опис виконання індивідуального практичного завдання №6	5-10
Розділ ІІ	Опис виконання індивідуального практичного завдання №7	5-10
Розділ ІІІ	Опис виконання індивідуального практичного завдання №8	5-10
Висновки	Короткий зміст отриманих результатів та їх практичне значення	1-2
Література	Згідно правил бібліографічного опису джерел	10-20 джерел
Додатки	Копія матеріалів, які мають допоміжний характер	За потреби

Звіт з практики готується у вигляді текстового файла, який повинен бути роздрукований і впорядкований наступним чином:

• титульний аркуш (додаток А);

• зміст без зазначення сторінок (додаток В);

• вступ;

• суть звіту (опис виконання практичних робіт: Розділи І-ІІІ);

• список використаних джерел (загальний);

• додатки.

2. Загальні вимоги до оформлення практичних робіт

Оформлення практичної роботи - важливий елемент її виконання (завершення), один із багатьох факторів, на які звертають увагу при оцінюванні під час захисту. Перш за все значна увага звертається на змістовність подання матеріалу: обґрунтованість актуальності теми, логічність, послідовність і повноту викладу; ефективність методів аналізу досліджуваної проблеми, широту використання наукових джерел, вітчизняного та зарубіжного досвіду; загальну грамотність та відповідність стандартам і нормативним актам, а також прийнятим правилам; на текст практичної роботи, список використаних джерел і додатків, а також на зовнішнє оформлення титульного аркуша, завдання та змісту.

Вимоги до зовнішнього оформлення, структури, обсягу, змісту і стилю викладу практичних робіт обумовлюють ці методичні рекомендації, які встановлюють загальні принципи та правила оформлення практичних робіт.

Звіт із практичної роботи оформлюється відповідно до послідовності виконання роботи з наведенням екранних форм і збереженням його у файлі.

Звіт із практичної роботи повинен містити:

• титульний лист (додаток Б);

• тему и мету практичної роботи;

• завдання;

• результати виконання завдання;

• висновки;

• список використаних джерел.

Оскільки, як було сказано вище, практична робота велика за обсягом, то практикується розподіл усього матеріалу на змістовні частини, які відокремлюються заголовками розділів та підрозділів.

Практичну роботу друкують машинописним або машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм).

За машинописного способу практичну роботу друкують через два інтервали; за машинного - з розрахунку не більше 29 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення шрифтом 12 - 14.

Допускається практичну роботу оформляти рукописним способом, дотримуючись вищевказаних вимог, а саме: розміщення не більше 29 рядків на сторінці та висоти літер і цифр не менше ніж 3,5 мм, чорнилом чи кульковою ручкою чорного кольору.

У разі необхідності для подання окремих таблиць та ілюстрацій (рисунків, діаграм і схем) можна використовувати аркуші формату А3 (297 х 420 мм).

Обсяг практичної роботи без додатків повинен становити 15 - 20 сторінок при машинописному та машинному способі оформлення і не менше 20 сторінок — при рукописному.

Текст практичної роботи слід друкувати, залишаючи поля таких розмірів: верхній, лівий і нижній - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм.

Оформляючи практичну роботу, треба дотримуватися рівномірної щільності, контрастності та чіткості шрифту тексту, а також ілюстративного матеріалу впродовж усієї практичної роботи. При оформленні роботи машинописним способом стрічку необхідно використовувати чорного кольору середньої жирності, при цьому вписувати в текст практичної роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, кульковою ручкою тільки чорного кольору, дотримуючись щільності вписаного тексту до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявлено в процесі написання практичної роботи, допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту чи фрагмента рисунка машинописним способом або від руки чорнилом, тушшю або кульковою ручкою чорного кольору.

Роздруковані на принтері програмні документи та ілюстративні матеріали повинні відповідати формату А4 або АЗ, їх включають до загальної кількості сторінок практичної роботи і розміщують, як правило, у додатках.

Ілюстрації (фотознімки, креслення, а також рисунки, графіки, схеми, діаграми, виконані машинним способом - за допомогою комп’ютерної техніки) розміром менше за формат А4 під час оформлення практичної роботи машинописним способом або від руки можуть бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Розділи, підрозділи, а також пункти підрозділів, як правило, мають заголовки (назви).

Заголовки структурних елементів практичної роботи - «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» - та заголовки (назви) її розділів, а також саме слово «РОЗДІЛ» друкують великими літерами симетрично (по центру) до тексту, тобто розташовують посередині рядка, без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів і пунктів практичної роботи друкують з абзацного відступу, маленькими літерами, за винятком першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ, як правило, дорівнює п’яти знакам, повинен бути однаковим упродовж усього тексту практичної роботи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком, а також ілюстрацією і подальшим чи попереднім текстом має бути:

• за машинописного способу — не менше, ніж три інтервали;

• за машинного або рукописного способу - не менше, ніж два рядки.

Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту, не допускається. У цьому разі слід назву розділу, підрозділу, а також пункту перенести на наступну сторінку.

Кожний розділ практичної роботи, потрібно починати з нової сторінки, незалежно, в якій частині попередньої сторінки закінчився текст попереднього розділу.

2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою практичної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок практичної роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Ілюстрації та таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок практичної роботи. Анотацію, зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки і рекомендації, список використаної літератури не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, відокремлених крапкою. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.2.3.» (третій пункт другого підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Якщо розділ чи підрозділ складається з одного пункту, його нумерують. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, діаграми графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в практичній роботі безпосередньо після текст, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках практичної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок чи креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті чи у додатках.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. При необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом «Рис.………», яке разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад: «Рис. 3.1. Динаміка капіталу комерційних банків України» (перший рисунок третього розділу).

Ілюстрації, як було сказано вище, слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, після номера ілюстрації ставиться крапка, далі з великої літери йде назва ілюстрації.

Якщо в практичній роботі вміщено тільки одну ілюстрацію, її нумерують за загальними правилами.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані — на кожній сторінці і під ними позначають: «Рис. _ _ _, арк. _ _ _.

Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких їх вміщено.

3. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць відповідно до рис. 1.

Таблиця _____ — _________________________________________________

номер назва таблиці

Головка

(граф)

Заголовки

Заголовки

граф

Підзаголовк

Підзаголовки

граф

Рядки (горизонтальні рядки)

Рядки

горизонтальні

Боковик

(графа для заголовків рядків)

Графи (колонки)

Рисунок 1

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, після номера таблиці крапка не ставиться, наприклад: «Таблиця 2.1» (перша таблиця другого розділу). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають із великої літери. Назву не підкреслюють. Слово «Таблиця» із зазначенням її номера розміщують у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці. Якщо в практичній роботі тільки одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Якщо рядки чи графа таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під другою або поруч, чи переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти, відповідно, номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця__ » вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «Продовження табл. __» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають із великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть із великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

4. Переліки

Переліки, при необхідності, можуть наводитися посередині тексту. Перед переліком ставлять двокрапку, а перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, - дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації) (див. приклад).

Приклад

а) акції;

б) облігації:

1) внутрішніх республіканських і місцевих позик;

2) підприємств;

в) казначейські зобов’язання;

г) ощадні сертифікати;

д) векселі;

е) приватизаційні папери:

1) приватизаційний майновий сертифікат;

2) інвестиційний сертифікат;

3) земельні бони;

4) житлові чеки.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом щодо місця розташування переліків першого рівня.

Примітки вміщують у звіті за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації і розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово «Примітка» друкують із великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад

Примітка. ________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітка» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад

Примітки:

1.________________________________________________________________

____________________________________________________________________ 2.________________________________________________________________

____________________________________________________________________

5. Виноски

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті чи таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) із дужкою, для кожної сторінки окремо.

Знаки виноски проставляють безпосередньо після слова, числа, символу, речення, до якого додають пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски вмішують під таблицею чи в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці чи тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки, і починають з абзацного відступу та друкують за машинописного способу виконання практичної роботи через один інтервал, за машинного способу - з мінімальним міжрядковим ¹ інтервалом.

Приклад

Цитата в тексті: «У західних країнах ринок деривативів¹⁾ щодо більшості базових активів за обсягами вже перевищує спотовий ринок ²⁾ , там створено ефективну систему біржових установ, триває процес їх об’єднання».

Відповідне подання виноски:

______________________

¹⁾ Терміном «дериватив» означено всі строкові інструменти, які обертаються на біржовому та позабіржовому ринках. Хоча на цьому етапі йдеться про створення клірингової системи біржових деривативів.

²⁾ Терміном «спотовий ринок» означено ринок, де поставка та оплата за угодою відбувається одразу після її укладення; у літературі також використовується поняття «касовий ринок».

6. Формули та рівняння

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули чи рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння у практичній роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули чи рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули чи рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) — третя формула першого розділу.

Номер формули чи рівняння зазначають на рівні формули чи рівняння в дужках у крайній правій частині.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу чи числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.

Приклад

Відомо, що

(3.1)

де М- грошова маса;

V— швидкість обігу грошей;

Р - рівень цін;

Q - фізичний обсяг виробництва.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак « ».

Якщо у звіті тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують за загальними правилами.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Приклад

(1.1)

(1.2)

де - капітальні вкладення за варіантами;

- поточні річні витрати за варіантами;

- термін окупності інвестицій;

-встановлена для порівняння нормативна величина коефіцієнта ефективності.

7. Посилання

Посилання в тексті звіту на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад «... у роботах [1 - 7]».

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера.

Приклад

Цитата в тексті: «... щорічний приріст обсягів міжнародної торгівлі валютами становить 5 -7 % [8]’V

Відповідний опис у переліку посилань:

8. Примастка Л. О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - С. 230 - 231.

Відповідне подання виноски:

_____________________

¹⁾ [8] Примітка Л. О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. -С. 230-231.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: «... у розділі 4 ...», «...див. підрозділ 2.1 ...»,«... відповідно до пункту 2.3.4 ...», «... на рис. 1.3 ...», «... у табл. 3.2 ...», «... (див. табл. 3.2) ...», «... за формулою (3.1) ...», «... у рівняннях (1.23) - (1.25) ...»,«... у Додатку Б...».

Більш детально посилання на використання бібліографічних джерел наведено в Додатку.

Джерела розміщувати в списку в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків, у хронологічному порядку, першими подаючи законодавчі та нормативні акти.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами Державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

8. Додатки

Додатки оформляють як продовження практичної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті практичної роботи.

Якщо додатки оформляють на наступних сторінках практичної роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами, з першої великої, друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, И, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б тощо. Один додаток позначається як «Додаток А».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А. 2 — другий розділ Додатка А; В. 3.1 —підрозділ 3.1 Додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу Додатка Д; формула (А. 1) - перша формула Додатка А.

Додатки повинні мати спільну із вступною, основною та підсумковою частинами практичної роботи наскрізну нумерацію сторінок.

8. Бібліографічний опис

Характеристика джерела	Зразок оформлення
Закони	Про банки та банківську діяльність: Закон України № 872-ХИ від 20.03.91 р.//Закон України. - К., 1996. - Т. 1. - С. 285. Закон України «Про інвестиційну діяльність». Ухвалено Верховною Радою України 18 вересня 1991 року//Відомості Верховної Ради. - 1991.-№47.-С. 1351 - 1359.
Нормативні акти	Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р.//Урядовий кур’єр. - 1993. - 6 березня. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» від 3 квітня 1993 року № 250//Зібрання постанов уряду України. - 1993. -№ 9. - С. 89 - 90. Указ Президента України «Про Палату незалежних експертів із питань іноземних інвестицій» від 3 березня 1997 року № 200/97//Урядовий кур’єр. - 1997. - 8 березня. - С. 10. Наказ Фонду державного майна України «Про затвердження Положення про порядок проведення на Позабіржовій фондовій торговій системі аукціонів із продажу за грошові кошти пакетів акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств» від 7 жовтня 1997 року №1096//Офіційний вісник України.-1997.-№50. -С. 324.
Інструкції	Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валютах: Інструкція № 3. Затверджена постановою Правління НБУ № 36 від 04.02.98 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 1998. - № 4. - С. 3. Інструкція з організації емісійно-касової роботи в установах банків України. Затверджена Постановою Правління Національного банку України № 129 від 7 липня 1994 року. - 266 с. Инструкция по определению экономической эффективности капитальных вложений в строительстве. (ГОССТРОЙ СССР) 423-71 . - М: Стройиздат, 1979. - 40 с. Инструкция по оценке экономической эффективности создания и использования автоматических манипуляторов с программным управлением (промышленных роботов), Минстанкопром НИИ информации по машиностроению, - М., 1983. -82с.
Методики, методичні вказівки та рекомендації	Методические указания к разработке государственных планов развития народного хозяйства СССР. (Госплан СССР). - М.: Экономика, 1974. - 856 с. Методика определения оптовых цен на продукцию производственно-технического назначения сырьевых отраслей тяжелой промышленности. - М.: Прейскурантгиз, 1988. -58с. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов и их отбору для финансирования: Изд. официальное. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1997. -80с. Оцінка фінансової стійкості підприємств: Метод. рекомендації. - Львів, 1995. - 48 с.
Монографії	Білик М. Д. Управління фінансами державних підприємств. — К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. -312с. Вступ до банківської справи/За ред. М. І. Савлука. - К.: Лібра, 1998. -344с. Алимов А. Н., Гончарова Н. IX, Остапенко Н. М. и др. Экономические отношения в сфере научно-технической деятельности. - К.: Наукова думка, 1992. - 224 с. Робертсон Дж. Аудит. Перевод с англ..-М.: KPMG, Аудиторская фирма «Контакт», 1993. – 345 с.
Підручники, навчальні посібники	Жигалов І. Т. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник.-К.: Вища школа, 1994.-224 с. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. -К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. - 446 с. Математические модели трансформационной экономики: Уч. пос./Клебанов Т.С., Речевневе Е.В. и др.-Харьков: ИД «ИНЖЕК», 2004.-280 с. Кобелев Н.Б. Практика применения экономико-математических методов и моделей: Учеб. пособие.-М.: ЗАО «Финстатинформ», 2000.-246 с. Вітлінський В.В. Моделювання економіки: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2003.- 255 с. Збірник задач та практичних ситуацій: Навч. посібник/Давидов Г.М., Дрозд І.К., Давидов І.Г. та інші; За ред. Давидова Г.М.-2-ге видання.-К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001.- 170 с.
Перекладні видання	Хорн В. Основы управления финансами: Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 799 с.
Словники, довідники	Бланк Й. А. Словарь-справочник финансового менеджера. -К.: Ника-Центр, 1998. -478 с. Загородній А. Т., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. - 2-е вид., випр. та доп. - Львів: Видавництво «Центр Європи», 1997. - 576 с. Довідник вільно конвертованих валют. - К.: Мистецтво, 1994.-80с. Довідник підприємця/Укладачі М. Ф. Геренок, Т. Ф. Зайченко. - К.: Журналіст України - Сервісрічтранс - Слово, 1992.-114с. Збірник нормативних та інструктивних документів із оподаткування підприємницької діяльності: Довідник/Укладачі А.Г. Загородній, А.О. Чемерис. — Львів: НВКЦ «ЕЛЬФ», 1993.-191с..- Краткий внешнеэкономический словарь-справочник/Под ред. В.Е. Рыбалкина. - М.: Международные отношения, 1991.-256с. Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тис. слів/С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. - К.: Довіра, 1996. - 797 с. Словник іншомовних слів/За ред. О, С. Мельничука. - К.: Ред. УРЕ АН УРСР, 1975.-с. 286. Краткий словарь современных понятий и терминов/Бунимович Н.Т., Жаркова Г.Г., Корнилова Т.М. и др.; Сост. Под общ. ред. В. А. Макаренко. - М.: Республика, 1993. - 510 с.
Статистичні видання	Бюлетень НБУ (1997). - К.: НБУ - № 1 (січень). Інформаційний бюлетень Держкомстату України. - Ужгород: Іва, 1998.-№7-8. Бюлетень тенденцій української економіки. - К.: ТАСІЗ. -1997. - Грудень. Народное хозяйство Украинской ССР в 1985 г.: Статистический ежегодник. - К.: Техника, 1986. - 495 с. Статистичний щорічник України за 1998 рік/Держкомстат України; За ред. О.Г. Осауленка; Відп. за випуск В.А. Головко. - К.: Техніка, 1999. - 576 с. - Передм., пояснення, зміст укр. та англ. Статистичний щорічник Львівської області за 1998 рік/Держкомстат України. Львівське обласне управління статистики; Загальне керівництво С. Матковського; Відп. за випуск І. Мельник. -Львів; Львівське обласне управління статистики,1999.-37 с.
Періодичні видання	Василик О. Д., Павлюк К. В. Удосконалення податкової системи України // Фінанси України. - 1997. - № 10. - С.37-42.
Енциклопедія	Попередні підсумки розвитку економіки в 1997 році //Урядовий кур’єр.-1998.-№ 10-11.- 17 січня.-С. 23. Политическая экономия: Экономическая энциклопедия/Под ред. А.М. Румянцева. - М.: Советская энциклопедия, 1975. -Т. 2.-585с.
Джерела Internet	25-th International Symposium on Multiple-Valued Logic.- May 22-25, 1995.- Indiana University Bloomington, Indiana, 47405 USA.-http://www.dbai.tuwien. ac.at/marchives/fuzzy-mail95/0486.html.-2003. 21-st ISMVL-1991, Victoria, British Columbia, Canada. http://www.ee.pdx.edu/~mperkows/ISMVL/==conferences.html.-2003. 22-nd ISMVL-1992, Sendai, Japan. http://www. aeroinfo. org. in/conference/ confcompu.html. -2003. 23-rd ISMVL-1993, Sacramento, USA. http://www. ee. pdx.edu/~mperkows/ ISMVL/==conferences.html.-2003. 24-th ISMVL, Boston, May 25-27, 1994. http://www. ee.pdx.edu/~mperkows/ ISMVL/==conferences.html. -2003. Поляков А.О. От количественной информации к информодинамической машине. -Cнкт-Петербург.-2002. -http: // www.inftech.webservis.ru /it/ information/ infmach/ index.html.

Критерії оцінювання знань

Оцінювання знань, умінь і навичок студентів здійснюється на основі результатів поточного і підсумкового контролю за 5 бальною шкалою.

Для переходу від вітчизняної оцінки до оцінки за шкалою ECTS необхідно знайти середньоарифметичну оцінку за вітчизняною шкалою, помножити її на відповідний ваговий коефіцієнт і, додавши всі складові, отримаємо суму балів, які визначать конкретну оцінку ECTS.

Перехід від вітчизняної шкали оцінювання до європейської (ECTS)

Оцінка ECTS	Бали	Вітчизняна оцінка
A	4,75-5,00	5	ВІДМІННО – глибоке і повне опанування навчального матеріалу і виявлення відповідних умінь та навиків
B	4,25-4,74	4	ДОБРЕ – повне знання навчального матеріалу з кількома незначними помилками
C	3,75-4,24	4	ДОБРЕ – в загальному правильна відповідь з двома-трьома суттєвими помилками
D	3,25-3,74	3	ЗАДОВІЛЬНО – неповне опанування програмного матеріалу, але достатнє для практичної діяльності за професією
E	2,75-3,24	3	ЗАДОВІЛЬНО – неповне опанування програмного матеріалу, що задовольняє мінімальні критерії оцінювання
FX	2,00 -2,74	2	НЕЗАДОВІЛЬНО – безсистемність одержаних знань і неможливість продовжити навчання без додаткових знань з дисципліни
F	0,00-1, 99	2	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота і повторне вивчення дисципліни

Залік виставляється при отриманні студентом з дисципліни від 2,75 до 5,00 балів. При цьому за вітчизняною шкалою ставиться «зараховано», а за шкалою ECTS – оцінка, що відповідає набраній студентом кількості балів.

Додатки

Додаток А

(Зразок оформлення титульного аркуша звіту з практики)