60.Характеристика работы Леонгард э.И. «Развитие слухового восприятия формирования произношения у глухих школьников»

У своїй книзі Емілія Леонгард підкреслює, що і відновлення мовного слуху, і навчання усної і письмової мови дітей глухих наслідує закономірності нормального становлення мови дітей тих, що чують.

Тобто про норми і можливості звичайної педагогічної практики цей досвід говорить не менше, ніж про реабілітацію глухих. Прислухаємося до перших загальних тез.

«Як ні парадоксально, про слух згадують тоді, коли виникають проблеми глухоти. Але насправді у дітей тих, що недочувають і дітей фізіологічно «нормальних» велика частина проблем відносно слуху співпадає (розрізняється лише гострота цих проблем).

Ми уловлюємо лише частину інформації, що міститься в повідомленні співрозмовників, діти, що чують, далеко не завжди сприймають зміст тих нескладних завдань, з якими до них звертається дорослий. Діти, що часто чують, поводяться як функціонально глухі.

І для того, щоб діти, що мають підлягаючу зберіганню слухову систему, стали достовірно, що функціонально чують, при їх вихованні і навчанні також повинні дотримуватися певні умови — ті самі, на які ми спираємося при допомозі глухим дітям в їх розвитку.

Слухова система людини, налаштована на сприйняття і породження мови, виконує свою функцію тільки тоді, коли її елементами є:

а) слухання;

б) майже синхронне промовляння, відтворення почутого (зв'язана або відбита мова);

в) синхронне самопрослуховування;

г) осмислення почутого (виникнення представлень, образів слів, почутих і вимовлених).

Становлення механізму мовного слуху відбувається впродовж тривалого часу — це не лише період дошкільного дитинства, але і перші роки шкільного життя.

І тому умови «нормальної роботи» мовного слуху повинні забезпечуватися в усій повноті на кожному занятті в саду або школі — про що замислюватися не дуже-то прийнято«.

61. Корекційний шлях навчання мови дошкільників з вадами слуху.

Мова, виступаючи у своєму функціональному призначенні як засіб спілкування, служить і найважливішим інструментом соціалізації учнів з порушенням слуху. Тому розвиток мови у таких дітей є однією з актуальних проблем логопедії і олігофренопедагогіки.Особливості психічного розвитку дітей з порушенням слуху виражаються в порушенні мовної діяльності, обмеженому уявленні про навколишній світ, слабку потребу в комунікації, обумовлюючи тим самим якісну своєрідність процесу розвитку мови, темп якого у таких дітей уповільнений, а мовна активність недостатня із-за бідності, обмеженості, примітивності словника (В. Г. Петрова). Тому є усі підстави вважати, що забезпечити мовну практику, таку необхідну дітям цієї категорії, повинні оптимальні і адекватні умови для спонтанного розвитку їх мовної діяльності.

Ефективність коректувальної роботи по розвитку мови багато в чому визначається повсякденним зв'язком в роботі учителя, логопеда, вихователя. При цьому особливо значуща участь логопеда, що безпосередньо спілкується з учнями і інформованого про мовні дані і можливості кожного з них.

62. Методи навчання дошкільників з вадами слуху

Починаючи виховувати і навчати дитину з порушенням слуху, батьки повинні зробити найвідповідальніший вибір - вибір методики навчання. Від вашого рішення залежатиме уся подальша доля маленької безпорадної істоти, яка повинна стати справжньою людиною, повноцінною розвиненою особою.

На сьогодні існують різноманітні методики навчання глухих дітей, що недочувають.

Для того, щоб зробити свій вибір, батькам необхідно відповісти на низку запитань : яким я хочу бачити свою дитину в майбутньому?; як я хочу спілкуватися з ним?; яких друзів я хочу бачити поряд зі своїм малюком?; у якій школі вчитиметься моя дитина?; яку професію він зможе вибрати?; де працюватиме?; як він житиме без нас? Але найголовніше питання, на яке усі батьки повинні відповісти (і передусім самим собі), - скільки сил душевних, фізичних і матеріальних я зможу витратити на виховання і навчання свого поганочуючого малюка?

Щоб відповісти на запропоновані питання, необхідно вивчити принципові позиції методик виховання і навчання дітей з порушенням слуху.

Традиційно, починаючи з 16 століття, розрізняли два методи навчання глухих - «жестовий» і «чистий усний» методи.

Жестовий спосіб припускав навчання глухих на основі жестової мови (певний жест є еквівалентом слова) і дактилогії (пальцьової азбуки, кожна буква алфавіту якої відповідає певному пальцьовому знаку). За допомогою чистого усного методу глухих учили говорити «без рук», використовуючи тільки усну і письмову мову. Нині змінилися методики, технології, технічна оснащеність процесу виховання і навчання дітей з порушенням слуху, але суть методів багато в чому залишилася колишньою.

Необхідно відмітити, що основні підходи до навчання дошкільників з порушенням слуху у вітчизняній педагогіці базуються на дослідженнях російських вчених психологів, сурдопедагогів і багато в чому схожі. Автори усіх методик навчання вважають принциповим облік закономірностей психо-физичного розвитку дошкільників, забезпечення усебічного розвитку на основі корекції наявних проблем, ранній початок навчання глухих дітей, що недочувають, створення «мовного середовища» для формування мови. Але існують і відмінності в методиках навчання і виховання, які можуть, надалі, вплинути на можливості повноцінної адаптації в товаристві людей, що чують.

Перша методика виховання і навчання глухих (що недочувають) дітей дошкільного віку застосовується в усіх державних дитячих садах компенсуючого виду для глухих або таких, що недочувають дітей. У групи (не більше 6 дітей), котрі комплектуються за рішенням психолого-медико-педагогічних комісій в сурдоцентрах (міських, обласних, районих), приймаються глухі діти у віці від 1,5-2 років, термін навчання, що недочувають, від 4 до 5 років. Дитячі сади компенсуючого виду, як правило, установи интернатного типу. Діти знаходяться в саду протягом тижня, батьки спілкуються з ними по вихідних днях. Позитивним є те, що дитина з порушенням слуху знаходиться в системі спеціального виховно-освітнього процесу. Фахівці створюють умови для компенсації розвитку глухих дітей, що недочувають. При навчанні мови сурдопедагоги використовують такі допоміжні форми мови як письмова, дактильна (пальцьова азбука). На жаль, певна замкнутість установи, вузький круг спілкування, збідненість емоційними враженнями, недолік спілкування з батьками не завжди дозволяють отримати високі результати по реабілітації дошкільників з порушенням слуху.

Друга методика, так звана, методика Е. І. Леонгард. Ця методика була розроблена у кінці 60-х років ХХ століття. Автори довели значні можливості сімейного виховання дітей з порушенням слуху. Ранній початок загальнорозвиваючої і коректувальної роботи здійснюється при найактивнішій участі батьків (відповідно до методичних рекомендацій «Завданнями для батьків»). Створення мовного середовища в сім'ї, використання правильно підібраних слухових апаратів для розвитку мовного слуху, який стає основою для розвитку мови (навичок слухо-зорового сприйняття мови, формування словарного запасу, навичок комунікації, формування вимови), дозволяють створити умови для можливо більше раннього включення глухих дітей що в середу чують. Дошкільники, що навчаються за методикою Э. І. Леонгард, як правило, відвідують звичайні дитячі сади або спеціальні групи, створені в дошкільних установах загального типу. Індивідуальну роботу з дітьми проводять сурдопедагоги, що володіють цією методикою. Необхідно ще раз підкреслити, що головну роль в навчанні і вихованні поганочуючого малюка грають батьки. Сурдопедагог лише направляє і допомагає сім'ї. Безумовно, це велика відповідальність і значна витрата часу і сил батьків. Не кожна сім'я приймає рішення узяти таку відповідальність за майбутнє дитини на себе.

Білінгвіністичний метод навчання дітей з порушенням слуху (експеримент ведеться в Росії з 1992г.) заснований на визнанні права глухої людини на вибір свого стилю життя, способу спілкування, на реалізацію себе як своєрідній і самоцінній особі. У зв'язку з цим національна жестова мова і національна словесна мова мають рівний статус як засоби педагогічного процесу і предмети навчання. У експериментальних групах спеціального дитячого саду глухих дітей навчають усній і жестовій мові. Перші результати показують ефективність білінгвіністичного навчання для багатьох глухих дітей.

Верботональна методика, розроблена фахівцями центру «Суваг» (Загреб, Хорватія). Коректувально-реабілітаційна робота заснована на розвитку слухового, тактильно-вібраційного сприйняття мовних і немовних звуків, максимальному використанні залишкового слуху і системи спеціальних вправ фонетичної ритміки для формування вимови. Установи, працюючі за цією методикою, частіше є екстернатом, батьки мають можливість спілкуватися і займатися з дітьми щодня.

Останнім часом стали з'являтися дитячі сади комбінованого виду і дитячі сади з інтегрованим навчанням, в яких передбачено спільне виховання і навчання тих, що чують і поганочуючих дітей. Педагогічний колектив дошкільної установи вибирає, за якою методикою проходитиме виховання і навчання дітей, що не чують.