Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дошкільна сурдопедагогіка.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
23.09.2019
Размер:
366.59 Кб
Скачать

54. Вимоги до території та приміщення дошкільних закладів.

Розташовують ясла-садки в житловій зоні на відокремлених ділян¬ках в зручному для населення місці. Допускається розміщення їх і в громадському центрі. Земельну ділянку для дитячих закладів виби¬рають суху, чисту, без різких перепадів рельєфу. Площа земельних ділянок в яслах-садках на 1 і 2 групи повинна становити 45 м2, в яслах-садках на 4 групи - 40 м2, а в яслах-садках на 6 і більше груп -35 м2на 1 групу, але не менше 0,2 га. В умовах реконструкції допускається зменшувати площу земельної ділянки, але не більше ніж на 25 %. При об'єднанні ясєл-садків на 15 місць і початкової школи на 20 учнів площа ділянки повинна складати 0,3 га. На ділянці виділя¬ють зони для дітей дошкільного віку, школярів, а також зони загаль¬ного користування і господарського подвір'я. Відстань від приміщень дошкільних закладів до червоної лінії повинна бути не меншою 25 м, від ділянки до житлових будинків з вікнами - не меншою 10 м, до глухої стіни - не меншою 5 м. Залежно від місцевих умов допус-кається зменшення віддалі від приміщення ясел-садків до червоної лінії, залишаючи зелену захисну смугу шириною не менше ніж 5 м. Кожна група повинна мати самостійний вхід, а також приймальню, спальню та туалет. Передбачається зал для музичних та гімнастичних занять площею 75-100м2. Для дітей ясельного віку необхідно передбачити місце для зберігання візків і санчат. Крім перелічених приміщень, в яслах-садках передбачаються кухня, праль¬ня та приміщення для зберігання продуктів, Для кожної групи на ділянці обладнують ізольовані один від одного й обгороджені кущами ігрові майданчики розміром 130 м2, на яких розташувують навіси площею 30-50 м2, пісочницю, гімнас¬тичне знаряддя тощо.Важливо, щоб усі основні приміщення мали природне освіт¬лення. Глибина їх не повинна перевищувати 6 м. Незалежно від виду опалення, температура повітря в основних приміщеннях про¬тягом року повинна дорівнювати 20 °С, а в горшковій та кабінеті медичного персоналу - 22 °С (з перепадами не більше ніж 2-2,5 °С), відносна вологість повітря - у межах 40-50 %, швидкість руху повітря - у межах 0,2-0,3 м/с. Ігровндальні й групові приміщення обладнують столами і стільцями відповідно до кількості дітей в групі.

55. Теоретичні підходи Леонгард е.І. Щодо навчання дошкільників з вадами слуху.

Консультуючи батьків при обстеженні дітей в дошкільному секторі НДІ дефектології, Емілія Іванівна стала учити їх займатися зі своєю дитиною самою. Разом з Гітою Львівною Виготською, психологом і дочкою відомого психолога Льва Семеновича Виготського, Емілія Іванівна складала завдання для батьків. Її девізом стало: "батьки усе можуть"!. І для цього не треба бути педагогами. Як це ні парадоксально звучить, але саме батьки — педагоги за освітою досягали навіть скромніших результатів в роботі з дітьми. У цьому немає нічого дивного. Вважаючи, що вони знають самі, як займатися, вони часом не наслідували ради Емілії Іванівни в належній мірі, примушували дітей насильно повторювати слова і мовні звороти, чого вона не рекомендує, і робили багато що таке, чому в наших педагогічних інститутах і училищах навчають і з чим Емілія Іванівна не згодна. Вона вважає, що не можна дітей примушувати, це призводить до зворотного результату. Треба зробити так, щоб їм самим хотілося говорити. У ігровій формі, без примусу їм повідомляли знання, які призводили до бажання ділитися з оточенням тим, що вони упізнали. Треба учити їх бути ініціативними, мислити самостійно.

   І перше, що відбувалося і відбувається з Леонгардовськими дітьми — це зміни особові, поведінкові. Діти стають активними, допитливими, балакучими і навіть балакучими.

   Батьки дітей, з якими займалися удома вони самі, були інженерами, ліфтерами, малярями, науковцями.

   І ще. Люди, що чують, опановують мову по наслідуванню мови оточення. Означає треба розвивати у них залишки слуху. Адже вони є у усіх глухих. Учити дітей слухати. Емілія Іванівна розробила систему слухових тренувань — на голе вухо, через звукопосилюючу стаціонарну апаратуру, через індивідуальні слухові апарати. Вона рекомендувала надівати дитині апарат, як тільки стає відомо, що у нього є зниження слуху. Успіхи домашнього батьківського навчання не забарилися позначитися, вони перевершили усі очікування.