40. Наукові погляди Ярмаченка м.Д. Щодо навчання та виховання дітей з вадами слуху.

Зростання уваги до історико-педагогічних досліджень з різних галузей дефектології дає підстави стверджувати, що цей напрям - один із пріоритетніших у сучасній спеціальній педагогіці. Водночас такі дослідження сприяють усвідомленню як позитивних, так і негативних наукових тенденцій у вітчизняній сурдопедагогіці, дають змогу перенести найкращий досвід у сьогоденну практику спеціальної освіти осіб із вадами слуху. Подібні дослідження, на нашу думку, потребують певного підходу щодо опрацювання й аналізу різноманітного історичного матеріалу. З огляду на це ми аналізували періодизації різних науковців (М. Ярмаченко,.) безпосередньо процесу становлення та розвитку вітчизняних систем спеціальної освіти осіб із психофізичними розладами та навчання і виховання осіб з розладами слуху зокрема. Вивчаючи праці вітчизняних науковців стосовно історії спеціальної педагогіки від найдавніших часів і до наших днів, можна дійти висновку, що її поступ зумовлений низкою історичних подій. Кожному періоду притаманні певні погляди науковців і практиків та позиція держави щодо доцільності та можливостей навчання й виховання нечуючих. Це дало змогу чітко виділити в теорії та практиці української сурдопедагогіки віхи, які відіграли важливу роль у формуванні існуючої нині в Україні системи навчання та виховання дітей з розладами слуху, а також відстежити вплив певних історичних подій на розвиток цієї галузі. З'ясувалося, що історичних досліджень стосовно розвитку спеціальної педагогіки другої половини XX століття обмаль, як і тих, що цілісно висвітлюють стан і перспективи української сурдопедагогічної теорії і практики в цей період. Наукові дослідження багатьох українських сурдопедагогів спрямовувалися на вирішення проблем підвищення якості навчально-виховної роботи у всіх навчальних закладах для глухих і слабочуючих, забезпечення неперервності й наступності освіти (від дитячих садків і до середніх і вищих навчальних закладів). Нині для науковців у галузі сурдопедагогіки залишаються актуальними проблеми підвищення якості навчання та освітнього рівня глухих, удосконалення системи спеціальної освіти; диференційованого навчання різних категорій дітей із вадами слуху; місця і ролі мови жестів у процесі навчання; професійної та вищої освіти осіб з вадами слуху; розширення профілів профпідготовки; комплексної реабілітації; забезпечення максимального рівня розвитку осіб з вадами слуху; навчання і виховання глухих і слабочуючих, які мають складні вади; узагальнення здобутків попередніх років та багато іншого. Сучасна вітчизняна спеціальна педагогіка перебуває в пошуках нової освітньої парадигми. Шлях до її створення - не стільки створення нового, скільки переосмислення тривалого досвіду. Духовний і культурний плюралізм, який змінює наше сьогодення та, сподіваємося, ще більшою мірою наше майбутнє, зумовлює можливість та необхідність розроблення такої концепції освіти дітей із розладами слуху, яка передбачатиме різноманітність підходів, розвиток, співпрацю та взаємозбагачення всіх існуючих (і тих, які ще мають виникнути) напрямів.