Тема 2. Ліцензування та патентування торговельної діяльності. Сертифікація товарів

Порядок організації та здійснення торговельної діяльності в Україні передбачає виконання суб’єктами господарювання певних вимог і норм, встановлених чинним законодавством, які залежать від багатьох чинників: виду товарів, місць і форм торгівлі, порядку розрахунків з покупцями тощо. Однією з таких вимог є ліцензування.

Ліцензування підприємницької діяльності за її видами є складовою частиною державного регулювання підприємництва в Україні, спрямованого на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів громадян.

Ліцензування запроваджується відповідно до Конституції України згідно з правом кожного на провадження підприємницької діяльності, яка не заборонена законодавством. Головним завданням ліцензування є захист економічних та інших інтересів держави, її громадян шляхом встановлення з боку держави певних умов і правил провадження окремих видів підприємницької діяльності. У загальноправовому відношенні ліцензування – це отримання спеціального дозволу (ліцензії) і засіб контролю держави за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавства.

Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов, яким є встановлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Перелік ліцензованих видів діяльності регламентується Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та іншими нормативно-правовими документами.

Ліцензуванню підлягають тільки певні види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на:

1. здоров’я людини (торгівля лікарськими засобами, алкогольними напоями та тютюновими виробами);

2. безпеку держави (торгівля виробами з використанням дорогоцінного каміння, зброєю);

3. навколишнє середовище (торгівля особливо небезпечними хімічними речовинами, спеціальними засобами індивідуального захисту, що заправленні речовинами сльозоточивої і подразнюючої дії).

Суб’єкт підприємницької діяльності, який виконує доручення з продажу товарів, щодо яких є обмеження, від свого імені, також повинен придбати відповідну ліцензію.

Розмір плати за ліцензії встановлено диференційовано, залежно від:

• виду підприємницької діяльності, що ліцензується;

• суб’єкта підприємницької діяльності (юридична особа, фізична особа – підприємець), який отримує ліцензію.

Ліцензія є документом суворої звітності. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом із забезпеченням їх захисту від підробки танесанкціонованого тиражування.

Залежно від специфіки товарів, для торгівлі якими передбачено придбання ліцензії, відповідними галузевими інструкціями визначено додатковий перелік документів, які необхідно додати до заяви на одержання ліцензії.

Оскільки в ліцензії зазначається місце здійснення діяльності, необхідно також подати копію документу, що підтверджує місцезнаходження об’єкта, де буде здійснюватися ліцензований вид діяльності.

Якщо підприємницька діяльність здійснюється у декількох територіально розрізнених підрозділах, то в ліцензії повинні бути зазначені адреси даних підрозділів. На місці здійснення роздрібної торгівлі повинна знаходитись копія ліцензії, засвідчена органом, який її видав. Виняток становлять ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, які повинні бути отримані в оригіналі на кожне торговельне місце.

Суб’єкт господарювання повинен мати стільки ліцензій, скільки є відділів (секцій) і скільки встановлено в торговельному залі РРО, через які фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв.

Підприємство (підприємець) несе відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві, та доданих до неї документів. Йому може бути відмовлено у видачі ліцензії у випадку виявлення недостовірних даних у документах, наданих для її отримання, а також у випадку неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов.

Якщо термін дії ліцензії закінчився і його необхідно продовжити, то цей процес здійснюється в порядку, передбаченому для її отримання. У випадку втрати ліцензії підприємство (підприємець) зобов’язано протягом 10 днів повідомити про це орган, що видав ліцензію, і подати заяву за встановленою формою на отримання дубліката ліцензії, а потім у п’ятиденний термін після подання заяви отримати дублікат. Якщо ж термін подання заяви буде порушений, у видачі дубліката ліцензії може бути відмовлено. Ліцензію необхідно обов’язково переоформляти, за умови зміни:

• місцезнаходження, найменування юридичної особи;

• даних, зазначених у виданій ліцензії.

Щоб переоформити ліцензію, необхідно у 10-денний термін від дня настання зміни подати заяву встановленого зразка органу, що видав ліцензію, додавши до неї документи, які підтверджують ці зміни. Ліцензія переоформлюється протягом 10 днів з дня подання заяви. Протягом цього періоду діє ліцензія, видана раніше. У випадку невиконання описаної вище процедури переоформлення за вказаними термінами ліцензія підлягає оформленню в загальновстановленому порядку її видачі, а не переоформленню.

Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися передбаченими законодавством видами підприємницької діяльності.

Згідно з Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” об’єктом патентування є:

• торговельна діяльність (оптова та роздрібна), у тому числі у сфері громадського харчування, за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків на території України;

• діяльність з надання побутових послуг (перелік затверджується Кабміном Міністрів України);

• діяльність з обміну валютної готівки (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті та з кредитними картками);

• діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу (пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних);

• правовідносини, які виникають у зв’язку із здійсненням видів підприємницької діяльності, що потребують торгового патенту, підпадають також під дію постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 826.

Строк дії патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців. Відповідно до чинного законодавства можна виділити наступні види торгових патентів:

1) торговий патент на проведення торговельної діяльності:

• звичайний;

• пільговий (дає право його власнику здійснювати торговельну діяльність виключно з використанням товарів вітчизняного виробництва. Торгівля товарами згідно з переліком, визначеним у Законі України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (поштові марки, вітальні листівки, періодичні видання друкованих засобів масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів тощо) здійснюється за наявності пільгового торгового патенту за умови обов’язкового продажу періодичних видань друкованих засобів масової інформації (незалежно від країни їх походження). У пільговому торговому патенті обов’язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації);

• короткостроковий (передбачається, якщо СПД збирається брати участь у ярмарку, виставці-продажу та інших громадських заходах, пов’язаних з демонстрацією та продажем товарів. Строк дії короткострокового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів. Вартість встановлюється у фіксованому розмірі за один день);

2) торговий патент на надання побутових послуг;

3) торговий патент на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями;

4) торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Без придбання торгового патенту можуть працювати:

• підприємства і організації Укоопспілки, військової торгівлі та аптеки, що знаходяться в державній власності, незалежно від сфери діяльності та місця розташування;

• торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання у селах, селищах і містах районного підпорядкування;

• фізичні особи – СПД, які: а) здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір; б) сплачують податок на промисел; в) здійснюють продаж, вирощених у власному підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді, у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва; г) сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік; д) сплачують фіксований податок;

• СПД, створені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і продукцією, виготовленою на підприємствах “Українського товариства сліпих” і “Українського товариства глухих”, СПД (юридичні та фізичні особи), які сплачують єдиний податок.

Чинним законодавством встановлено певні вимоги до відповідності продукції (товарів), що споживаються на території України, системі національної стандартизації – державним стандартам, технічним умовам України, міжнародним стандартам, іншим правилам і нормам, затвердженим відповідними державними органами.

У випадку придбання торгового патенту не з початку кварталу, місяця порядок розрахунку плати за торговий патент проводиться таким чином:

• при придбанні патенту до 15-го числа звітного місяця розмір плати за перший звітний місяць визначається пропорційно кількості календарних днів місяця, починаючи з дня придбання торгового патенту (приклад 2.2);

• при придбанні патенту після 15-го числа звітного місяця розмір плати визначається так само, як і в попередньому випадку, з одночасною сплатою вартості торгового патенту за звітний місяць, оскільки оплата здійснюється до 15-го числа місяця, що передує звітному місяцю (приклад 2.3).

Приклад 2.2

Патент на торговельну діяльність купується з 4 січня ц.р. Його вартість за календарний місяць – 270 грн. Оплата повинна бути проведена в сумі 514 грн. і визначена таким чином: 270 грн. : 31 дн. х 28 дн. + 270 грн. = 514 (грн.).

Приклад 2.3

Патент вартість якого за місяць – 320 грн. купується на здійснення торговельної діяльності з 17 березня ц.р., то його оплата повинна бути проведена в сумі 795 грн., і визначена в такому порядку: 320 грн. :31 дн. х 15 дн. + 320 грн. + 320 грн. = 795 (грн.).

Об’єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Основними нормативними актами у сфері стандартизації є: Закон України “Про стандартизацію”, Закон України “Про підтвердження відповідності”, Закон України “Про захист прав споживачів”, Декрет КМУ “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушенням”.

Наведеними нормативними актами встановлюються документи, які підтверджують відповідність продукції, призначеної для споживання на території України, міжнародним і національним стандартам.

Сертифікат відповідності – документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Декларація про відповідність – документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Свідоцтво про визнання відповідності – документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України.

Протягом останніх років прийнято ряд законів, згідно з якими у деяких випадках наявність сертифіката безпосередньо на місці продажу продукції (товарів і супутніх матеріалів) вже не потрібна. Натомість необхідними є наявність у документах, згідно з якими така продукція надходить у продаж, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та / або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на певний товар.

Підтвердження відповідності продукції національним і міжнародним стандартам є обов’язковим і добровільним. У першому випадку встановлюється перелік товарів, наявність документів на які є обов’язковою.

Щодо добровільного підтвердження, то таке дозволяється за власною ініціативою виробника або на підставі договору зі споживачем. При цьому виробник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства за включення недостовірних відомостей до відповідних документів.

Проведення робіт з підтвердження відповідності продукції здійснюють органи із сертифікації продукції, які акредитовані у Системі сертифікації УкрСЕПРО та мають підтвердження реєстрації згідно з додатком до п. 6 Порядку ведення державного реєстру уповноважень органів із сертифікації (затверджений Наказом Держстандарту від 01.11.2001 р. № 534). Такі акредитовані органи із сертифікації вносяться до Реєстру органів із сертифікації продукції, що акредитовані у Системі сертифікації УкрСЕПРО, держателем якого є Держстандарт.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про підтвердження відповідності”, постачальник (суб’єкт підприємницької діяльності, який вводить продукцію в обіг чи безпосередньо бере у цьому участь) зобов’язаний реалізувати продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності у законодавчо регульованій сфері, за умови наявності копії сертифіката відповідності та/або копії декларації про відповідність чи копії свідоцтва про визнання відповідності у порядку, визначеному законодавством.