Чинники, що впливають на тяжкiсть ураження електричним струмом.

Чинники, що впливають на тяжкiсть ураження людини електричним струмом, дiляться на три групи: електричного характеру, неелектричного характеру i чинники виробничого середовища.

1. Чинники електричного характеру це величина струму через людину, напруга, пiд яку вона попадас та опiр її тiла, рiд i частота струму.

           Величина струму через людину безпосередньо i найбiльшою мiрою впливає на тяжкiсть ураження електричним струмом. За характером дії на органiзм видiляють:

• вiдчутний струм — викликає при проходженнi через органiзм вiдчутнi подразнення;

• невiдпускаючий струм — викликас при проходженнi через органiзм непереборнi судомнi скорочення м’язiв руки, в якiй затиснуто провiдник;

• фiбриляцiйний струм — викликас при проходженнi через органiзм фiбриляцiю серця.

         Гранично допустимий струм через людину при нормальному (неаварiйному) режимi роботи електроустановки не повинен перевищувати 0,3 мА для перемiнного струму i 1 мА для постiйного.

Величина напруги, пiд яку попадає людина, впливає на тяжкiсть ураження електричним струмом в тiй мiрi, що iз збiльшенням прикладеної до тiла напруги зменшується опiр тiла людини. Останнє приводить до збiльшення струму в мережi замикання через тiло людини i, як наслiдок, до збiльшення тяжкостi ураження.

Гранично допустима напруга для людини при нормальному (неаварiйному) режимi роботи електроустановки не повинна перевищувати 2—3 В для перемiнного струму i 8 В для постiйного.

Електричний опiр тiла людини. Тiло людини являс собою складний комплекс тканин. Це шкiра, кiстки, жирова тканина, сухожилля, хрящi, м’язова тканина, кров, лiмфа, спинний i головний мозок i т. iн.

Шкiра с основвим фактором, що визначас опiр тiла людини в цiлому. Опiр шкiри рiзко знижусться при ушкодженнi рогового шару, наявностi вологи на й поверхнi, збiльшеннi потовидiлення, забрудненнi. Крiм перерахованих чинникiв на опiр шкiри впливають щiльнiсть i площа контактiв, величина прикладенсй напруги, величина струму i час його дії. Зi збiльшенням величини напруги, струму i часу його дії опiр шкiри, а також i тiла людини, в цiлому, падає. Так, якщо при напрузi в декiлька вольт опiр тiла людини перевищус 10000 Ом, то при вапрузi 100 В вiн знижусться до 1500 Ом, а при напрузi бiльше 1000 В — до 300 Ом.

Опiр тiла людини залежить вiд й статi i вiку: у жiнок вiн менший, нiж у чоловiкiв, у дiтей менший, нiж у дорослих, у молодих людей менший, нiж у лiтнiх. Спричинюсться така залежнiсть товщиною i ступевем огрублення верхнього шару шкiри.

Частота i рiд струму. Через наявнiсть в опорi людини смнiснЫ складовоi, збiльшення частоти прикладеної напруги супроводжусться зменшенням повного опору тiла людини i, як наслiдок, збiльшенням струму, iцо проходить через людину. Останнє дас пiдставу вважати, що тяжкiсть ураження електричним струмом мас зростати iз збiльшенням частоти. Але така закономiрнiсть спостерiгасться тiльки в межах частот 0. .50 Гц. Подальше збiльшення частоти, не зважаючи на зростання струму, що проходить через людину, не супроводжусться зростанням небезпеки ураження. При частотах 450—500 кГц вiрогiднiсть єлектротравм зникає, але збільшується небезпека опіків.