Вступ. Історичний огляд розвитку дистанції електропостачання еч-3 Верхівцеве.

Верхівцевська дистанція електропостачання (ЕЧ-3) Придніпровської залізниці створена по наказу начальника Придніпровської залізниці Коломийцева К. Г. 1-го липня 1959 року. Вона почала існування на базі раніше створеної Нижньодніпровськ-Узловської дистанції електропостачання на станції Верхівцеве.

В 1957 році була почата і в грудні 1958 закінчена електрифікація ділянки дороги П’ятихатки – Нижньодніпровськ-Вузол з вітками. В 1959 році електрична тяга була уведена на ділянці Нижньодніпровськ-Вузол – Чаплино, а в 1960 році на ділянці Кривий Ріг сорт. – Верхівцеве. Таким чином за одне 5-річчя в межах дороги електрифіковано 543 км.

Електрифікація Придніпровської залізниці виконувалася за проектами Дніпропетровського проектного інституту «Дніпрогіпротранс». За основу проекта було взято проект електрифікації ділянки П’ятихатки – Чаплино 1936 року.

У жовтні 1958 року прийнято в експлуатацію електрифіковану ділянку П’ятихатки – Нижньодніпрвськ-Вузол. На ділянці на той час розташовано 7 тягових підстанцій: П’ятихатки, Железняково, Верхівцеве, Верхньодніпровськ, Баглей, Сухачівка і Нижньодніпрвськ-Вузол; 7 районів контактної мережі: Железняково, Верхівцеве, Верхньодніпровськ, Баглей, Сухачівка, Дніпропетровськ, Нижньодніпрвськ-Вузол; 6 постів секціонування: Касинівка, Вільні Хутори, Широке, Воскобійня, ДГЗ Діївка. В 1959 році продовжувалася електрифікація ділянки Нижньодніпровськ-Вузол - Чапліно і закінчена в грудні 1959 року.

На підставі наказу начальника Придніпровської залізниці з меж Нижньодніпровськ-Узловської ділянки створена Верхівцевська ділянка електропостачання ЭЧ-3 (зі ст. П’ятихатки включно до ст. Сухачівка виключно). Верхівцевська дистанція електропостачання розташована на території Верхівцевської електростанції. Першим начальником Верхівцевської ЕЧ призначений Рац Макар Сергійович.

У ІІ півріччі 1960 року усі ЭЧК було забезпечено автомобілями ГАЗ-63, у тому числі і знов прийняті ЭЧК-Божедарівка і Девладово. У 1961 році отримано 2 машини ЗІЛ-164, з яких одна переобладнана під бортову для господарських потреб.

1960 року електрифікована ділянка Верхівцеве – Долгинцеве (Кривий Ріг). В ІV кварталі 1960 року включено в роботу тягові підстанції Божедарівка, Милорадівка, Девладово, приступили до обслуговування контактної мережі дистанції ЭЧК Божедарівка і ЭЧК Девладово. У зв'язку з введенням нової електрифікованої ділянки, межі Верхівцевської дистанції електропостачання змінилися.

У 1961 році організовано район мереж Верхівцеве. Приказом МПС СРСР Сталінську дорогу перейменовано в Придніпровську.

В 1963 році уведена бальна оцінка стану контактної мережі, а у 1967 було запроваджено дистанційне керування роз’єднувачами; поступово виконується встановлення малогабаритних секційних ізоляторів контактної мережі.

У 1974 році робітники ЕЧК виконують перелаштування контактної мережі ст. Дніпропетровськ для будівництва нового моста через р. Дніпро. Починаючи з 80-х років проводиться масова реконструкція тягових підстанцій з впровадженням новітніх технологій. Енергодільницю перейменовано в дистанцію електропостачання, дистанції контактної мережі – в райони.

З 1987 року починається впровадження системи телеуправління «Лісна» по І-му і ІІ-му колу на зміну ЕСТ-62. У 1990 році вже застосовується дванадцятипульсова схема випрямлення на тягових підстанціях.

Починаючи з 1993 року робота дистанції характеризується загальним спадом виробництва та інфляції: з’явилася бракована продукція (деталі к.м., особливо струмоприймачі); стрімко збільшилися крадіжки, в першу чергу кольорових металів (провід групового заземлення Сухачівка – Карнауховка); бракувало деталей контактної мережі; взагалі робітники погано засвоювали і виконували роботу. З кожним роком бальна оцінка стану контактної мережі зменшувалась. Заробітня платня виплачувалася із запізненням у 2-3 місяці, що призвело до втрати деяких робітників.

Загалом до цього моменту ситуація в країні, а отже і в Укрзалізниці, стабілізувалася, але не покращилася. Більшість обладнання всіх дистанцій електропостачання Придніпровської дороги – це є обладнання, запроваджене ще у 80-х роках; проводять тільки його підтримку і ремонт. Де-не-де виконують невеликі реконструкції ділянок контактної мережі, прилеглих ліній електропередач.

Зараз в господарство служби електропостачання Придніпровської залізниці входять 7 дистаніцій електропостачання. Це ЕЧ-1 Нікополь, ЕЧ-2 Нижньодніпровськ-Вузол, ЕЧ-3 Верхівцеве, ЕЧ-4 Запоріжжя, ЕЧ-5 Сімферополь, ЕЧ-6 Кривий Ріг, ЕЧ-7 Павлоград. Експлуатаційна довжина електрифікованих ділянок по залізниці становить 1894,7 км. Управління роботою господарства в межах дистанції здійснюється через енергодиспетчерські пункти.