3. Дьогтьові в'яжучі речовини.

Дьогті — це в'язкі рідини чорного чи бурого кольору, які складаються з вуг­леводнів та їхніх сірчаних, азотних і кисневих похідних, одержаних конденсаці­єю пароподібних продуктів, що утворюються при розкладанні органічних матері­алів в умовах високої температури без доступу повітря.

За вихідною сировиною дьогті поділяють на

• кам'яновугільні,

• торф'яні,

• дерев­ні

• сланцеві

Залежно від методу переробки сировини на:

• коксові

• газові

З урахуванням технології отримання на:

• сирі,

• відігнані

• складені.

Кам'яновугільний дьоготь, у свою чергу, поділяють на два види:

а) низькотемпературний первинний. Це в'язка темно-бура рідина густиною 850... 1000 кг/м³, яка складається з насичених і ненасичених вуглеводнів та фенолу;

б) високотемпературний. Це чорна в'язка рідина або в'язкотвердий продукт густиною 1120... 1280 кг/м³ з температурою розм'якшення 40...70°С.

При високотемпературній деструкції 1 т вугілля одержують 700...750 кг коксу, 300...350 м³ газу, 12...15 л бензолу, до 3 кг аміаку та 30...40 кг кам'яновугільної сирої високотемпературної смоли. Залишковим продуктом перегонки цієї смоли є кам'яновугільний пек — продукт чорного кольору густиною 1200...1280 кг/м³, що представлений сумішшю висококонденсованих карбо- і гетероциклічних сполук, продуктів ущільнення, що відрізняються за ступенем ароматичності та вмістом вільного вуглецю (8...30%). Пек разом з антраценовим маслом використовують при виробництві кам'яновугільних дьогтів.

Кам'яновугільний дьоготь не розчиняється в жодному з відомих розчинників і відрізняється підвищеною біостійкістю.

Торф'яні дьогті одержують у спеціальних генераторах або в коксувальних пе­чах. Вони належать до типу низькотемпературних смол і містять у своєму складі до 10... 15% фенолу а також твердого парафіну (до 10%); густина їх при 20°С становить 1030...1050 кг/м³, мають меншу тепло- та атмосферостійкість, ніж кам'яновугільні, відрізняються кращою адгезією до кам'яних матеріалів.

Деревні дьогті виготовляють із деревних низькотемпературних смол, які одержують із хвойних та листяних порід у період вуглевипалювання в газогенераторних установках.

Атмосферостійкість дьогтьових матеріалів нижча порівняно з бітумними. Нестійкість дьогтів до процесів старіння пов'язана з випаровуванням летких складових з дьогтю навіть при слабкому нагріванні на сонці, зміна складу та структуру, що призводить до появи тріщин, крихкості та втрати водовідштовхувальних властивостей.

Однак дьогті відзначаються підвищеною адгезією до інших матеріал Вони мають вищу біостійкість. Дьогті використовують у тих самих галузях будівниці що й бітуми, але їхнє застосування більш доцільне там, де є загроза виникнення біокорозії.

4. Асфальто- та дьогтьобетони.

Асфальтовим бетоном називається суміш мінеральних матеріалів різної крупності (піску, щебеню або гравію розмірами від 5 до 30 мм, тонкомелених вапняків) та бітуму. Залежно від максимального розміру заповнювача асфальто­бетони поділяють на

• крупнозернисті (розмір заповнювача до 40 мм),

• середньо­зернисті (розмір заповнювача до 25 мм),

• дрібнозернисті (розмір заповнювача до 15 мм) та піщані (заповнювач - пісок).

Асфальтобетон може бути укладений у гарячому або холодному стані та ущільнений котками. Підстеляючий шар під асфальтобетонне покриття називається біндером.

Асфальтобетонні суміші залежно від в'язкості бітуму та температури при ук­ладанні в дорожнє полотно поділяють на

• гарячі,

• теплі

• холодні.

Крупнозернисті суміші застосовують тільки для влаштування нижнього шару покриття, шорстка та пориста поверхня якого дає міцне зчеплення з верхнім шаром.

Дрібнозернисті суміші використовують для верхнього шару покриття п значному поздовжньому нахилі в період інтенсивного руху. Такі покриття мають підвищену жорсткість, що забезпечує добре зчеплення з автомобільними шинам

Піщані суміші, виготовлені на подрібненому піску і використовують для верхнього шару дорожнього покриття із середньою інтенсивністю руху та на ділянках, де необхідно створення водонепроникного шару.

Дьогтьобетон - це штучний будівельний матеріал, отриманий ущільненням суміші дьогтю, щебеню, піску та мінерального порошку. Залежно від в'язкості дьогтю дьогтьобетонні суміші поділяють на гарячі та холодні.

Залежно від крупності зерен щебеню дьогтьобетони поділяють на

• крупнозернисті (розмір зерен до 40 мм)

• дрібнозернисті (розмір зерен менше 20 мм).

Зростання в бетоні кількості щебеню сприяє підвищенню його щільності, водостійкості, корозійної стійкості та стійкості проти старіння.

За показником пористості дьогтьобетони поділяють на

• щільні (загальна пористість до 5%)

• пористі (загальна пористість — 6... 12%).

Важливим структуроутворюючим компонентом дьогтьобетону є дисперсний мікронаповнювач — мінеральний порошок, який отримують подрібненням вапняко­вих порід або доломітів. Введення мікронаповнювача сприяє підвищенню щіль­ності, міцності, водостійкості та морозостійкості штучного каменю. Як наповню­вачі також використовують подрібнене кам'яне вугілля .