Лекція №2. Тема. Сутність та с особливості використання технік в психологічному консультуванні.

План 1.Емоційні техніки в психологічному консультуванні.

2. Техніка мовчання (паузи) в психологічному консультуванні.,

3. Техніка структурування і керівництва в психологічному консультуванні.

4. Техніка конфронтації.

І.Емоційні техніки в психологічному консультуванні.

Емоційні техніки орієнтовані в першу чергу на емоційну, а не на інтелектуальну сферу клієнта й містить у собі аналіз його емоційних переживань. До емоційних технік відносять: 1 .Підбадьорення й заспокоєння клієнта. Техніка має характерні риси:

• формування й зміцнення консультативного контакту через підтримку клієнта;

• спонукання клієнта до більш поглибленої розповіді, тому що підбадьорення й підтримка формують довіру клієнта й сприяють його розкриттю;

• створення в клієнта відчуття безпеки, що допомагає застосовувати нові форми поведінки та взаємодії, а також змінювати себе;

• професійне використання цієї техніки консультантом визначає їх дозування і надає клієнту самостійності у висловлені своїх тверджень;

• процес змін і особистісного росту пов'язаний з тривожністю та відчуттям невизначеності, клієнт повинен навчитися знаходити підтримку й ресурси у середині себе.

2.Відбиття (відображення) почуттів. Ця техніка одна з найважливіших у психологічному консультуванні, так як викликає в клієнта відчуття того, що його розуміють, що у свою чергу⁷ сприятливо позначається на терапевтичному контакті і сприяє змінам клієнта. Техніка відбиття почуттів має наступні характеристики:

• спрямована на розуміння почуттів та емоцій клієнта;

• допомагає клієнту в усвідомленні своїх почуттів у повному й інтенсивному їх проживанні;

• консультант виступає у ролі дзеркала, у якому клієнт може побачити свої почуття з боку і ефективне відображення їх допомагає йому розібратися в проблемах, що стоять за цими почуттями.

Консультант повинен звертати увагу на:

- емоційні реакції клієнта, викликані тими чи іншими питаннями, висловленнями консультанта;

- невербальні прояви клієнта (емоційне, звукове забарвлення голосу, позу, жести,ю міміку), щонайчастіше спостерігається в контексті всієї розповіді клієнта;

- вербальні прояви клієнта, що мають глибокий прихований зміст.

3. Саморозкриття консультанта. Ця техніка тісно пов'язана із прийомом відбиття почуттів і має наступні специфічні особливості:

• вираження консультантом власних почуттів - це реакція на розповідь клієнта;

• через вираження своїх почуттів консультант розкривається перед клієнтом, тобто показує своє відношення до подій;

почуття консультанта можуть інтерпретуватися й вноситися в консультативній простір для спільного аналізу, тобто консультант може бути «дзеркалом» для клієнта;

• важливо для консультанта вміти контролювати свої почуття й при цьому не заперечувати їх, а використовувати яе терапевтичний вплив і матеріал для аналізу;

• емоційна участь консультанта повинна служити інтересам самого клієнта, він повинен усвідомлювати мотиви, за' яких він відвертий із ним;

• своєчасність і адекватність саморозкриття консультанта. Психолог повинен вчасно використати цей прийом, а також розуміти і аналізувати бажання клієнта довідатися що не -будь про його почуття.

Саморозкриття консультанта поділяється на:

• позитивне, коли відвертість консультанта носить характер підтримки й схвалення клієнта;

• негативне, коли саморозкриття консультанта засновані на конфронтації із клієнтом і мають на меті показати не логічність його поведінки або нещирість стосовно власних почуттів і емоцій;

Техніка саморозкриття використовується тоді, коли між клієнтом та консультантом сформовані довірливі відносини, що як правило відбувається на пізніх етапах консультування.