План фінансування

капітального будівництва, що провадять за рахунок державних централізованих капітальних вкладень, по

__________________________________________________________________

^{(назва міністерства, іншого центрального або місцевого органу виконавчої влади - замовника)}

на 200 _ рік

копія

__________________________________________________________________

Міністерство, інший центральний, місцевий орган виконавчої влади

__________________________________________________________________

(центральна установа банку) тис. грн.

Джерела фінансування	Обсяги фінансування	У тому числі за кварталами
		І	II	III	IV
Усього за рахунок державних централізованих капітальних вкладень з них:
І. Державний бюджет
ІІ. Бюджетні позички

ного будівництва з уведення в дію виробничих потужностей, ос­новних фондів, об'єктів інфраструктури, обсяги капіталовкладень і БМР.

Крім загальних титульних списків будов, складають внутрішньобудівельні титульні списки на поточний рік. Приклад такого ТС наведено в табл. 12.13.

Складання титульних списків зумовлене необхідністю узго­дити загальну потребу в будівельних об'єктах регіону (міста, ра­йону) з реальними можливостями будівельної індустрії.

В умовах перехідної економіки головним обмежувальним по­казником з будівництва нових об'єктів є відсутність фінансових ресурсів.

442

Таблиця 12.13

Внутрішньобудівельний титульний список на 200___ рік

(тис. грн.)

Будова, пусковий ком­плекс, об'єкт будівниц­тва та види витрат

Базисно-кошторисна вартість

Виконано з початку будівництва

Залишок кошторисної вартості на початок року

Капітальні вкладення на рік (розрахункова кош­торисна вартість буцівництва)

Вартість будівництва

Ре­зервні кошти замов­ника

усього

у тому числі

усього

у тому числі

усього

у тому числі

усього

у тому числі

Договірна ціна

Вит­рати за­мов­ника

буді­вель­не мон­тажні ро­боти

облад­нання, устат­куван­ня, меблі, інвен­тар

буді-вель но-мон­тажні ро­боти

облад­нання, устат­куван­ня, меблі, інвен­тар

буді­вель­но-монтажні ро­боти

облад­нання, устат­куван­ня. меблі, інвен­тар

буді-вель но-мон­тажні ро­боти

облад­нання, устат­куван­ня, меблі, інвен­тар

між замов­ником і ген­підряд­ником

між замов­ником і ген-проек-туваль-ником

Усього по будові (пуско­вому комплексу об'єкту будівництва)

Витрати на відведення ділянки, знесення (пере­несення) будов і споруд, зелених насаджень, винесення трас

Авторський нагляд, технагляд, радіаційний контроль

Витрати на перераху­нок зведеного кошто­рису, локальних кошто­рисів

Непередбачені витра­ти

Проектно-розшукові роботи

Пусконалагоджувальні роботи

Премія за введення об'єкта

Індекс подорожчання

443

12.4.4. Регулювання розвитку будівельної індустрії

Будівельна індустрія складається із системи таких організацій і підприємств:

підрядні будівельні і монтажні організації;

підприємства будіндустрії;

організації, що виконують пусконалагоджувальні роботи;

організації з виконання ремонтних робіт;

організації для буріння і буровибухових робіт.

Підрядні будівельні й монтажні організації - це спеціалізо­вані організації всіх форм власності. За видом спеціалізації їх поді­ляють на загальнобудівельні і спеціалізовані. До загальнобудівельних належать ті, які виконують найпоширеніші види будівельно-монтажних робіт (спорудження фундаменту- стін тощо). Спеціалі­зованими є ті, які виконують окремі види спеціальних робіт - мон­таж ліфтів, санітарно-технічні, електромонтажні роботи тощо. За видом виконуваних робіт загальнобудівельні організації поділяють на будівельні (БО) і будівельно-монтажні (БМО). Перші викону­ють головні види робіт - земляні роботи, мурування стін, оздоблю­вальні й опоряджувальні роботи тощо. Другі займаються ще й мон­тажем конструкцій та обладнання. За видом укладених угод орга­нізації бувають генпідрядні і субпідрядні. Генпідрядною, зазвичай, є загальнобудівельна організація, яка виконує головний обсяг буді­вельно-монтажних робіт. Вона і замовник укладають генеральну угоду. Субпідрядні організації - це спеціалізовані організації, які виконують окремі види робіт: санітарно-технічні, електромонтажні, монтаж обладнання тощо. Субпідрядні організації укладають уго­ди на виконання робіт із генпідрядною організацією.

Підрядним способом виконують до 90% всіх будівельно-мон­тажних робіт, тоді як господарським, тобто силами самих замов­ників (промисловими, транспортними і сільськогосподарськими підприємствами і організаціями, у структурі яких є невеликі буді­вельні підрозділи - цех, бригада, ланка тощо) - лише близько 10%.

Будівництво підрядним способом має переваги: підрядні бу­дівельні організації оснащені потужною будівельною технікою, мають висококваліфіковані кадри і здатні виконувати будівельно-

444

монтажні роботи у порівняно короткі терміни і з високою якістю.

Підприємства будіндустрії виготовляють усі головні види будівельних матеріалів (цемент, цеглу, вапно тощо), конструкцій і виробів. Конструкції і вироби поділяють на три головні види: за­лізобетонні, металеві і дерев'яні. Останнім часом широко засто­совують будівельні конструкції і вироби з пластмас.

Перед введенням промислового об'єкта в експлуатацію ви­конують пусконалагоджувальні роботи, головним видом яких у цей період є регулювання контрольно-вимірювальних приладів (КВП) та автоматики й випробовування технологічного процесу. Це виконують спеціалізовані організації.

Державне регулювання будівельної індустрії полягає в ком­плексному і системному підході до розвитку всіх елементів ре­сурсного забезпечення галузі будівництва. Схема ресурсного за­безпечення капітального будівництва показана на рис. 12.10.

Рис. 12.10. Технологічна схема процесу ресурсного забезпечення капітального будівництва.

445

Потреби будівництва у матеріалах розраховують для кожно­го конкретного об'єкта на підставі робочих креслень і норматив­них витрат матеріалів щодо окремого виду робіт. Для укрупнених або попередніх розрахунків використовують "Середні норми вит­рат будівельних матеріалів на 1 млн. грн", розроблені для різних галузей національної економіки. Для житлового будівництва роз­роблені подібні норми витрат матеріалів на 1000 м² загальної зве­деної площі.

Наприклад, потреба в деревині у житловому будівництві вища. ніж у промисловому; потреба в цементі вища у гідротехніч­ному будівництві (гідроелектростанції); потреба у збірному залі­зобетоні вища у промисловому будівництві.

12.4.5. Джерела інвестицій у капітальне будівництво. Особливості інвестування житлового будівництва в Україні

Головними джерелами інвестування у капітальне будівницт­во є такі:

власні нагромадження підприємств;

амортизаційні відрахування;

держбюджетні надходження;

надходження з перерозподілу засобів (вільні залишки);

надходження з використання кредитів держбюджету (довго-і короткотермінових), продажу невикористовуваного обладнання;

надходження за рахонок коштів від здавання в оренду зайво­го будівельного майна та ін.

У подальшому пропозиції будівельних організацій (як при­ватних, так і державних) будуть зростати більше, ніж замовлення (як, зокрема в Японії, де на виконання одного будівельного об'єкта припадає 4-5 конкуруючих будівельних організацій).

За даними Міністерства статистики України станом на 1 квітня 1996 p. житловий фонд України становив 975 млн. м², з яких 65% перебувало у приватній власності, 30-у державній, 5 % - у колективній. Технічний стан значної його частини незадо-

446

вільний. Понад 4 млн. м² - це загальна площа аварійних і старих державних будинків, а понад 40 млн. м² загальної площі потре­бує невідкладного капітального ремонту та реконструкції. Близь­ко 13 % населення не мають окремого житла (мешкають у гурто­житках чи наймають квартири), 116 тис. квартир - комунальні. На обліку щодо поліпшення житла перебуває 2,4 млн. сімей. Кож­ного року черга на одержання житла збільшується на 200 тис. сімей.

Зменшуються обсяги будівництва житла саме за рахунок дер­жавного бюджету, частка якого з 60 % у попередні роки знизи­лась до 37 %. Крім того, нема чіткої державної політики та зако­нодавчих актів, які регулюють житлові відносини в умовах пере­ходу до ринку, що також погіршує ситуацію. Йдеться, насампе­ред, про потребу прийняття нового Житлового кодексу, пакета законодавчих актів з питань фінансування та кредитування жит­лового будівництва, реконструкції наявного житлового фонду, за­лучення коштів населення для таких цілей.

12.4.6. Досвід інвестування житлового будівництва в іноземних державах

Житлове будівництво - це галузь довготермінових інвес­тицій, а саме житло - це капітал, надбання, що передається з по­коління в покоління як частина багатства будь-якої країни. У жит­ловій політиці країн Заходу було два етапи. Перший охопив пері­од після другої світової війни. Тоді головним завданням житлової політики країн Західної Європи та Північної Америки було збільшення кількості житла, оскільки його нестача була значною, її відчували всі категорії населення. Уряди використовували жит­лове будівництво як каталізатор піднесення економіки. З одного боку, вони вирішували проблему стимулювання галузі шляхом надання значних дотацій у вигляді податкових пільг і субсидій для всіх учасників будівельного комплексу і споживачів, а з іншо­го, було запроваджено суворий контроль за ціною на житло та орендною платою. Узагальнюючи методи впливу на ринки житла

447

в розвинутих країнах у цей період, можна виділити одну подібну для всіх закономірність - зростання державного втручання у по­рядок ринкових процесів. Наприклад, у США була організована кредитно-ощадна система, яку забезпечували державні гарантії. Швеція надавала державні кредити на придбання житла. Вели­кобританія пішла шляхом розвитку муніципального житлового будівництва. Кожен з цих методів виправдав себе - житлове будів­ництво зросло та досягло максимуму в 70-ті роки, дефіцит житла було ліквідовано.

Після подолання нестачі у житлі настав другий етап, який характеризувався підвищенням якості будівництва. У цей період настала стабілізація і навіть спад у житловому будівництві. Були зменшені витрати бюджету на житлове будівництво, частково зняті податкові пільги, послаблено контроль за цінами на житло, знято обмеження на орендну плату. Водночас було вжито заходів щодо ремонту та реконструкції житлового фонду.

Сьогодні у більшості європейських країн фактично немає потреби збільшувати житлову площу - вона становить 35-45 м² на людину. Проте з підвищенням якості житла у багатьох краї­нах з'явилася специфічна проблема зникнення дешевих квартир, доступних малозабезпеченим верствам населення. Тому держав­на житлова політика розвинутих країн полягає, передусім, у підтримці окремих сімей, які не можуть забезпечити собі нор­мальні житлові умови. З цією метою вживають такі заходи: скоро­чення бюджетних витрат на житлове будівництво та детальний кон­троль за ними; зменшення розмірів загальних дотацій у житловому секторі та перехід до адресних дотацій бідним сім'ям; використан­ня нових типів кредитів з регулюванням відсоткових ставок.

За жодних умов житлова політика розвинутих країн не була без пріоритетної уваги держави, а забезпечення громадян житлом - без державної допомоги. Характерно, що така увага корисна як державі (зміцнює її економіку та стабільність), так і її громадя­нам (підвищує їхній життєвий рівень). Навіть у розвинутих краї­нах більшість сімей не змогли б забезпечити собі нормальні жит­лові умови без підтримки урядових програм.

448

12.4.7. Проблеми житлового будівництва в Україні та шляхи їх вирішення

В Україні уже виникли перші приватні будівельні фірми, підприємства, які займаються проектуванням, будівництвом, об­слуговуванням та ремонтом житла. Однак діяльність цих струк­тур не регулює чинне законодавство, що призводить до порушень та зловживань. Тому нагальною є потреба розробити відповідні документи.

Положення Концепції державної житлової політики Кабіне­том Міністрів уже розроблені. Цей документ передбачає посту­пове послаблення ролі держави у безпосередньому фінансуванні житлового будівництва, відхід від монопольної функції власника на житло, перехід від безоплатного надання житла до переважно платного. Проте у цьому випадку держава залишає за собою функції сприяння громадянам пільгових категорій у вирішенні їхніх житлових проблем. Для них збережено державне забезпе­чення житлом у межах запроваджених норм. Їхнє право на одер­жання державного житла потрібно зберігати. Однак у нинішніх '.'мовах, коли держава не може повністю фінансувати житлове бу­дівництво, таким категоріям громадян доцільно надавати субсидії, пільгові кредити для придбання чи будівництва житла або одер­жання його v власність на виплату.

Залученню коштів учасників будівництва житла та реконструкції житлового фонду сприятиме система надання приватним забудівникам пільг і кредитів, стимулювання їхньої ініціативи. Це створить умови для участі у цих процесах більшої кількості фізичних та юри­дичних осіб і, відповідно, дасть змогу збільшити житловий фонд.

Шляхи вирішення житлової проблеми, на думку окремих учених¹, це, насамперед, створення сприятливих умов для діяльності підприємств та організацій, які займаються проектуванням, будів­ництвом і реконструкцією житла, виготовленням будівельних ма­теріалів та устаткування для житлового будівництва, а також об­слуговуванням і ремонтом житлового фонду. Ці умови передбача-

_____

¹ Задорожна О. Соціальні аспекти інвестування житлового будівництва // Еконо­міка України. 1997. №3. С. 91.

449

ють удосконалення системи кредитування та залучення позабюд­жетних джерел фінансування житлового будівництва, зокрема, коштів комерційних структур, підприємств та населення. Ство­рення бірж, інвестиційних та інших фондів, іпотечних і житло­вих банків, страхових компаній, інших ринкових структур, які можуть забезпечити фінансування житлового будівництва, є еле­ментами житлової політики. Сюди ж треба віднести і новий поря­док організації системи оплати за користування державним жит­лом, зокрема, перехід до системи оплати житла з урахуванням його якісних показників. У цьому разі зберігається обов'язковість вип­лати адресних субсидій окремим категоріям громадян.

Найважливіше значення для виходу інвестиційної сфери з кризового стану має роздержавлення підприємств, створення не­великих приватних фірм з виробництва окремих видів будівель­них матеріалів, виробів і конструкцій.

У повному обсязі реалізувати нову житлову політику неможли­во без попереднього реформування системи заробітної плати, ство­рення умов для зацікавленості населення у використанні своїх до­ходів і заощаджень на будівництво, придбання та оренду житла. Нове житлове законодавство повинно сприяти поліпшенню забезпечення людей житлом, поєднавши систему ринкових відносин і державне регулювання. Водночас пропонують реалізувати нові підходи до організації управління на місцевому рівні¹, а саме: створити на доб­ровільній основі Асоціацію з промисловості будівельних матеріалів "Укрбудматеріали", до якої залучити підприємства цементної про­мисловості, полімерних, покрівельних і теплоізоляційних матеріалів, керамічної, санітарно-технічної та неметалорудної промисловості. Асоціація може забезпечити ведення єдиної науково-технічної по­літики, маркетинг, вивчення кон'юнктури ринків тощо.

Надійне будівельне забезпечення інвестиційної політики, що грунтується на широкому спектрі джерел інвестування, сприяти­ме розвиткові національного виробництва України та формуван­ню майбутньої моделі післякризової економіки.

_____

¹ Кухленко О. Будівельний комплекс України в умовах нової інвестиційної по­літики//Економіка України. 1996. № 12. С. 40-41.

450

Додатки до теми 12

Додаток 1. Показники загальної оцінки ріллі¹

Області	Площа на 1.11.87р., тис га	Показники оцінки за:
		валовою продукцією		окупністю витрат	диферен-ційним доходом
		бал	переведено на кадастро­вий гектар	бал	бал
АР Крим	1314,9	41	2,35	70	33
Вінницька	1684.6	46	2,63	71	37
Волинська	627,8	47	2,69	66	35
Дніпропетровська	2054,4	35	2,01	76	30
Донецька	1611,2	39	2,21	72	32
Житомирська	1195,4	34	1,96	60	23
Закарпатська	161,2	58	3,29	44	23
Запорізька	1915,5	30	1,68	83	27
Івано-Франківська	344,0	47	2,70	53	28
Київська	1323,8	50	2,84	68	39
Кіровоградська	1746,6	35	1,99	73	29
Луганська	1408,9	28	1,60	68	22
Львівська	765,7	47	1,66	60	32
Миколаївська	1694,0	28	1,60	67	22
Одеська	2031.0	32	1,83	65	24
Полтавська	1750,0	41	2,32	71	33
Рівненська	605,0	52	2,94	63	37
Сумська	1325,2	42	2,37	70	33
Тернопільська	880.8	53	3,03	68	41
Харківська	1896,2	37	2,09	74	31
Херсонська	1716,2	36	2,04	63	26
Хмельницька	1281,5	46	2,62	72	38
Черкаська	1196,7	52	2,99	78	45
Чернівецька	301,7	60	3,40	60	41
Чернігівська	1454,7	40	2,27	74	33
Україна	32287,0	39	2,24	70	31

_____

¹Державний комітет України з земельних ресурсів//Державний земельний ка­дастр України станом на І січня 1994р. К., 1994.

451

Додаток 2. Розрахунок нормативної ціни сільськогосподарських земель в областях України¹

Області	Рілля		Багаторічні насадження		Сінокоси		Пасовища
	бал оцінки земель за ДД2	норма­тивна ціна, дол. США за 1 га	бал оцінки земель за ДД	норма­тивна ціна, дол. США за 1 га	бал оцінки земель за ДД	норма­тивна ціна, Дол. США за 1 га	бал оцінки земель заДД	норма­тивна Ціна, дол. CШA. за 1 га
1 Авт. Респ. Крим	33	2629	146	1633	-	-	2	159
Вінницька	37	2948	153	12191	4	319	2	159
Волинська	З5	2789	40	3187	18	1434	13	1036
Дніпропетровська	30	2390	47	3745	3	239	3	239
Донецька	32	2550	104	8286	6	478	4	319
Житомирська	23	1833	156	12430	13	1036	8	637
Закарпатська	23	1833	57	4542	10	797	6	478
Запорізька	27	2151	58	4621	6	478	3	232
Івано-Франківська	28	2231	20	1594	5	398	3	239
Київська	29	3107	140	11155	13	1036	5	398
Кіровоградська	29	2311	28	2231	4	319	3	239
Луганська.	22	1753	111	8844	6	478	3	239
Львівська	32	2550	23	1833	6	478	7	558
Миколаївська	22	1753	87	6932	3	239	3	239
Одеська	24	1912	99	7888	5	398	3	239
Полтавська	33	2629	75	6976	8	637	3	239
Рівненська	37	2948	42	3346	17	1354	8	637
Сумська	33	2629	58	4621	10	797	4	319
Тернопільська	41	3267	41	3267	9	717	4	319
Харківська	31	2470	117	9322	5	398	2	159
Херсонська	26	2072	94	7490	2	159	2	159
Хмельницька	38	3028	101	8047	7	558	4	319
Черкаська	45	3585	102	8127	13	1036	2	159
Чернівецька	41	3267	114	9083	6	478	2	159
Чернігівська	33	2629	34	2709	12	856	2	159
Україна	31	2470	107	8525	10	797	4	319

_____

¹ Проблеми земельного кадастру та застосування його даних в умовах ринкової економіки. За ред. Д.І.Гнатковича. Львів, 1996. С.39. ² ЦД- диференціальнім дохід

452

Додаток 3. Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, чинне на території України з 10 жовтня 1996 p., № 588/1613. Основні терміни

Капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів.

Державні капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансуван­ня яких є кошти державного бюджету, державних підприємств та організацій, а також місцевих бюджетів.

Державні централізовані капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів які фінан­сують з коштів державного бюджету та бюджетних позичок.

Недержавні капітальні вкладення - інвестиції, які фінансу­ють з коштів інвесторів з недержавними формами власності, а саме:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, аморти­заційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихій­ного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юри­дичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора;

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян і юри­дичних осіб);

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань органі­зацій, підприємств і громадян;

коштів іноземних інвесторів (іноземні інвестиції, як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити).

Капітальні трансферти - інвестування капітальних вкла­день шляхом переведення іноземної валюти в Україну та передачі права володіння іноземними цінними паперами.

Змішані капітальні вкладення — інвестиції, спрямовані на

453

створення і відновлення основних фондів, у загальному- обсязі яких є частка державних коштів.

Будова - сукупність будівель та споруд (об'єктів), будівниц­тво, розширення та реконструкцію яких ведуть, зазвичай, за єди­ною проектно-кошторисною документацією зі зведеним кошто­рисним розрахунком вартості будівництва, на які у визначеному порядку затверджують титул будови.

Черга будівництва - частина будови, визначена проектом (ро­бочим проектом), що забезпечує випуск продукції або надання послуг. Може складатися з одного або декількох пускових комп­лексів.

Пусковий комплекс - сукупність об'єктів (або їхніх частин) основного, підсобного та обслуговуючого призначення, енерге­тичного, транспортного і складського господарства, зв'язку, інже­нерних комунікацій, охорони довкілля, благоустрою, що забезпе­чують випуск продукції або надання послуг, передбачених проек­том (робочим проектом) для конкретного пускового комплексу, та санітарно-побутові умови праці згідно з чинними нормами.

Об'єкт будівництва - окрема будівля або споруда (з усім устаткуванням, інструментом і реманентом, галереями, естакада­ми, внутрішніми інженерними мережами водопостачання, кана­лізації, газопроводу, теплопроводу, електропостачання, радіофі­кації- підсобними і допоміжними надвірними будівлями, благоус­троєм та іншими роботами і витратами), на будівництво, реконст­рукцію або розширення якої потрібно складати окремий проект і кошторис.

Якщо на будівельному майданчику за проектом (робочим про­ектом) споруджують тільки один об'єкт основного призначення, без будівництва підсобних і допоміжних об'єктів, то поняття "об'єкт будівництва" збігається з поняттям "будова".

До об'єктів виробничого призначення належать об'єкти, які після завершення будівництва будуть функціонувати у сфері ма­теріального виробництва: у промисловості, сільському госпо­дарстві й заготівлях, водному й лісовому господарствах, на транс-

454

порті та в зв'язку, у будівництві, торгівлі та громадському харчу­ванні, матеріально-технічному забезпеченні й збуті.

Об 'єктами невиробничого призначення є об'єкти житлового та комунального господарства, заклади охорони здоров'я, фізкуль­тури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідні та інші організації, пов'язані з розвитком науки.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію будуть на самостійному балансі, яке ведуть на нових площах із метою створення нової виробничої потужності.

Якщо будівництво підприємства або споруди намічено вести чергами, то до нового будівництва належать перша і наступні черги до введення в дію усіх запроектованих потужностей на повний розвиток підприємства (споруди).

Новим будівництвом є також будівництво на новій площі підприємства такої ж або більшої потужності (продуктивності, пропускної спроможності, місткості будівлі або споруди) замість підприємства, яке ліквідують, подальшу експлуатацію якого за тех­нічними та економічними умовами визнано недоцільною, а та­кож у зв'язку з потребою, зумовленою виробничо-технологічни­ми або санітарно-технічними умовами.

До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а та­кож будівництво нових і розширення наявних окремих цехів та об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них приляга­ють, з метою створення додаткових або нових виробничих потуж­ностей.

Розширенням діючих підприємств є також будівництво філій та виробництв, що входять до їхнього складу, які після введення в експлуатацію не будуть на самостійному балансі.

455

До реконструкції діючих підприємств належить переоблад­нання діючих цехів та об'єктів основного, підсобного й обслуго­вуючого призначення, звичайно, без розширення наявних будівель і споруд основного призначення, пов'язане з удосконаленням ви­робництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на базі досягнень науково-технічного прогресу та ведене в цілому з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції, головно, без збільшення кількості працівників з одночасним поліпшенням умов їхньої праці та охорони довкілля.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня ок­ремих виробництв, цехів та дільниць на засадах впровадження передової техніки та технології, механізації й автоматизації ви­робництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношено­го устаткування новим, продуктивнішим, а також щодо удоскона­лення загальнозаводського господарства та допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств виконують, за­звичай, без розширення виробничих площ за проектами і кошто­рисами на окремі об'єкти або види робіт, які розробляють на підставі техніко-економічного обгрунтування.

Замовник - юридична (фізична) особа, яка видає замовлен­ня, укладає контракт, контролює хід будівництва, приймає закін­чені роботи.

Забудівник, титулодержатель - юридична особа, яка освоює капітальні вкладення, виділені на будівництво, та веде його підряд­ним або господарським способом.

Інвестор - юридична (фізична) особа, яка приймає рішення про вкладання власних, позичкових або залучених коштів у формі капітальних вкладень в об'єкти будівництва.

Фінансування капітального будівництва - забезпечення кош­тами підприємств, організацій та інших суб'єктів підприємниць­кої діяльності для ведення ними будівництва.

456