Матеріальний баланс виробництва і споживання продукції

Регіо-ни виве­дення	Залишки на початок плано­вого року	Вироб­ництво	Спожи­вання	Залиш­ки на кінець року	Під­лягає виве­зенню	Види транспорту
						за-ліз-нич-ний	вод­ний	авто-мо-біль-ний	авіа­цій­ний
1
2
3

Аналогічний баланс складають як з вивезення, так і з уве­зення продукції в конкретні регіони. Споживачів до постачаль­ників прикріплюють з таким розрахунком, щоб максимально зе-

431

кономити транспортні витрати. Для цього складають так звану шахову таблицю (табл. 12.10).

Таблиця 12.10

Шахова таблиця

Проте такий спосіб вибору (закріплення) постачальників до споживачів є досить трудомістким, оскільки районів вивезення і ввезення продукції є багато. А незначна помилка, зроблена у та­ких розрахунках, зрештою спричинює значні суми збитків.

В Україні із сотень тисяч вантажів, які щорічно перевозять, державні плани перевезень складають лише щодо дев'яти голов­них видів вантажів: кам'яне вугілля, нафта і нафтопродукти, за­лізна руда, чорні метали, хлібні вантажопотоки, вантажі лісу, бу­дівельні матеріали, мінеральні добрива. Частка цих перевезень становить близько 80 % від усього обсягу, і її обчислюють за до­помогою шахової таблиці. З інших, не масових, вантажів (20%) виконують, головно, лише орієнтовні розрахунки.

_____

* Тут зазначають вартість одиниці перевезеної продукції, грн. Наприклад, якщо йдеться про ліс, то вартість перевезеного метра кубічного із регіону виве­зення (1) в регіон увезення (1в) розраховують у гривнях на метр кубічний. При­пустимо, що в першому випадку вона становила 20 грн/м³, а у другому випад­ку (1 до 2в) - 25 грн/м³ в третьому (1 до Зв) - 18 грн/м³. Отже, маючи такі розрахунки, можна закріпити споживачів до постачальників із найменшими затратами.

432

12.3.5. Планування пасажирообігу великого міста

Одним із завдань органів державного регулювання економі­ки та місцевого самоврядування є планування перевезень паса­жирів. У процесі планування обсягу пасажирських перевезень у великих містах, зокрема в обласних центрах, треба використати дані про кількість населення міста, його рухомість, а також гро­шові доходи. Показник рухомості населення визначають як кількість перевезень у пасажиро-кілометрах, що припадає на од­ного жителя за рік.

Для визначення кількості пасажирів, яких перевозитиме внутрішньоміський транспорт, крім планової кількості населення міста, треба знати середню кількість поїздок усіма видами міського транспорту з розрахунку на одного жителя за рік. Цей показник називають показником транспортної рухомості міського населен­ня. Його розраховують на підставі фактичних даних про середню кількість поїздок за минулі роки, планових змін у соціальному складі і кількості населення, площі території міста та зміні його інфраструктури тощо. Періодичні обстеження пасажиропотоків використовують для визначення змін середньої відстані поїздок у містах.

У великих містах замовником транспортних послуг є міськви­конком, він же визначає маршрути, вид транспорту. "Маршрут" передбачає поняття напряму і довжини, швидкість та інтервал руху транспортних засобів, режим їхньої роботи та ін.

Щоб розробити маршрутну схему за попитом пасажирів, по­трібно цей попит вивчити, провести обстеження, опрацювати інформацію, виконати розрахунки варіантів. У цьому разі одним із варіантів регулювання є передача маршрутів для обслуговуван­ня населення на конкурсних засадах різним транспортом підприєм­ствам і власникам транспортних засобів. Організацію цієї коор­динаційної роботи в таких випадках покладають на самостійні організації, адміністративне й фінансове незалежні від виконав­ця перевезень.

Наступним етапом після визначення ринку транспортних

433

потреб є розрахунок вартості усіх пасажироперевезень. Для цьо­го треба створити нормативну базу розрахунків за аналітичним методом¹:

ЦМКм = В/МКм,

де ЦМКм - ціна місце-кілометра; В - витрати на експлуатацію транспортної системи; МКм - місце-кілометри.

Експлуатаційні витрати приймають з огляду на базу звітних даних попереднього періоду, місце-кілометри - з маршрутної схе­ми за формулою

де q - номінальна місткість автобуса; Zⁱ - кількість рейсів на i-му маршруті; Lⁱ_m - довжина маршруту.

Пасажирський транспорт формально збитковий навіть у біль­шості розвинутих країн (дотації держави становлять близько 40-60 % від суми експлуатаційних витрат), оскільки інакше він не був би доступний усім верствам населення. У більшості міст Ук­раїни робота пасажирського транспорту також збиткова- галузі потрібні дотації у розмірі близько 50-70 % від експлуатаційних витрат.

12.3.6. Планування матеріально-технічної бази транспорту

Потреба транспорту у рухомому складі розраховують залеж­но від плану перевезень та норм використання його окремих одиниць.

Поряд з розрахунком рухомого парку планують ремонтний резервний парк, який використовують, особливо залізничний, в осінній період, коли виникає додаткова потреба у перевезенні сільськогосподарської продукції.

_____

¹ Гурченко В. Проблеми фінансування автобусних перевезень пасажирів // Еконо­міка України. 1995. №5. С. 81.

434

Потребу транспорту у пально-мастильних матеріалах обчис­люють залежно від обсягу і середньої норми витрат на одиницю роботи. На залізничному транспорті таку потребу визначають в одиницях умовного пального на 10 тис. т-км брутто, тобто з ура­хуванням пробігу вагонів порожняком.

Залізничний транспорт України в цілому забезпечує потреби народного господарства і населення у перевезеннях. Водночас збитковість пасажирських і приміських перевезень, низький рівень тарифів на перевезення вантажів призвели до того, що залізниці не можуть своєчасно розраховуватися за паливно-енергетичні ре­сурси, забезпечувати своєчасну виплату заробітної плати.

Одним з додаткових чинників економічного зростання в Ук­раїні може стати використання переваг її транспортно-географіч­ного положення як транзитної держави.Умовою цього є модерні­зація її транспортної інфраструктури, створення мережі транспорт­но-складських центрів на зразок інтерпортів, які ефективно фун­кціонують у країнах Західної Європи.

12.4. Державне регулювання капітального будівництва

12.4.1 Капітальне будівництво

Будівництво - це галузь національної економіки, що ство­рює основні фонди (виробничі і невиробничі) для національного виробництва.

Визначення капітального будівництва, будівельного вироб­ництва, їхньої технологічної структури є в багатьох працях.¹

Капітальне будівництво є багатогалузевою господарською си­стемою матеріального виробництва, в якій інвестиції перетворю­ються в уречевлений капітал у вигляді будівель і споруд. У сукуп­ності з машинобудуванням воно становить матеріальну основу інве­стиційної діяльності та забезпечує формування й розвиток вироб-

_____

¹ Див., зокрема, Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. К., 1997.С.64-73.

435

ничого потенціалу суспільства і його інфраструктури на відповід­ному науково-технічному рівні. Функціональне призначення капі­тального будівництва полягає у спрямуванні інвестицій на ство­рення нових, розширення та реконструкцію діючих виробничих та невиробничих об'єктів і на їх подальше технічне переоснащення.

Результатом функціонування капітального будівництва є ре­алізація інвестиційної політики суспільства, визначення народ­но-господарських пропорцій, масштабів та темпів розвитку окре­мих галузей і продуктивних сил на кожній території, а також темпів науково-технічного прогресу та ефективності інвестицій у всіх га­лузях економіки.

Технологічна структура системи капітального будівництва зображена на рис. 12.8. Вона складається з шести функціональ-

Рис. 12.8. Структурно-технологічна схема системи капітального будівництва.

436

них взаємопов'язаних блоків: управління, організації, плануван­ня, проектування, ресурсного забезпечення, будівельного вироб­ництва. Вплив попередніх блоків на подальші - проектування -ресурсне забезпечення - будівельне виробництво - має керівний характер, а вплив подальших блоків на попередні відбувається за законом зворотного зв'язку і є регулівним.

Будівельне виробництво - це комплекс будівельних та мон­тажних робіт, які виконують у технологічній послідовності, на­слідком їх є готова продукція у вигляді будівель та споруд. Буді­вельне виробництво в системі будівельної галузі є головною лан­кою інвестиційного циклу.

Різнорідні елементи об'єднують у суцільну систему капіталь­ного будівництва відповідно до їхнього функціонального призна­чення з метою найліпшого кінцевого результату. У реальних умо­вах уже сформувалась та функціонує система капітального будів­ництва, структура якої відображає наукові досягнення, багаторіч­ний позитивний досвід і одночасно враховує недоліки сучасного управління великомасштабними системами.

Основою організації функціональних систем є результати си­стемного аналізу, який дає змогу побачити створювану систему як суцільний комплекс взаємопов'язаних елементів, об'єднаних спільною метою, розкрити інтегральні властивості системи, її внутрішні та зовнішні зв'язки і, відповідно, ефективне управлін­ня інвестиціями.

12.4.2. Показники, що характеризують завдання з обсягу капітального будівництва

Приклад кризового стану економіки України останніми ро­ками особливо засвідчує та підтверджує те, що без інвестицій вий­ти з кризи неможливо. Тому проблеми планування капіталь­ного будівництва, його регулювання повинна контролювати держава.

Розробка індикативних планів передбачає планування: капі-тальних вкладень, проектно-розшукових робіт і робіт проектних

437

організацій, будівельного виробництва та розвитку потужностей будівельно-монтажних організацій.

Головні показники плану капітальних вкладень такі:

введення в дію виробничих потужностей, окремих об'єктів і будов виробничого призначення, об'єктів інфраструктури (шкіл, лікарень тощо), житла;

приріст виробничих потужностей на підприємствах, що пра­цюють, шляхом технічного переозброєння й організаційно-техніч­них заходів;

введення в дію основних виробничих і невиробничих фондів;

обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт (БМР);

обсяг незавершеного будівництва.

У процесі планування названих показників одночасно наво­дять узагальнювальні розрахунки ефективності капіталовкладень.

Загальний обсяг капітальних вкладень передбачає таке:

Затрати на будівельно-монтажні роботи (підготовка май­данчика, закладання фундаменту, спорудження коробки будівлі. благоустрій території тощо).

У середньому в будівельному комплексі України на будівель­но-монтажні роботи витрачають 70% усіх інвестицій, а в житло­вому будівництві - до 95%.

Затрати на обладнання. Є два види обладнання, яке вводять у кошторисну вартість будівництва: будівельного призначення і технологічне. Перше передають будівельникам для його встанов­лення і монтажу; це, головно- обладнання електро- і санітарно-технічного призначення: водогрійні котли, вентилятори, калори­фери, світильники тощо. Друге, яке безпосередньо використову­ють у виготовленні продукції, монтує замовник: це можуть бути різні верстати, пристрої та механізми.

Третій вид обладнання, яке не входить у кошторисну вартість будівництва, - це немонтоване обладнання, а саме: усі види транс­портних засобів і рухомої техніки - машини, локомотиви, вагони, рухомий склад сільгосптехніки тощо.

Інші витрати можна розділити на три групи:

438

які сплачують проектантам;

які сплачують будівельникам;

які витрачають на замовника.

Проектантам сплачують їхні витрати на виконання розшуко­вик робіт і за розробку проектно-кошторисної документації. Роз­шукові роботи виконують для визначення геолого-кліматичних особливостей району будівництва і безпосередньо будівельного майданчика - виду грунтів, висоти грунтових вод тощо. Проект­но-кошторисна документація включає розробку будівельних, тех­нологічних креслень і розрахунків, а також комплекту кошторис­ної документації - локальні, об'єктні та зведений кошториси. Ці витрати можуть становити від 1 до 7% від загальної кошторисної вартості будівництва.

Будівельникам сплачують додаткові витрати за виконання робіт у зимовий період, за роз'їзний характер робіт і відряджен­ня. на акордну оплату праці тощо.

У випадках, коли будують нове підприємство, виникає потре­ба утворювати "дирекцію створюваного підприємства", яка скла­дається з директора, бухгалтера і працівників технагляду за будів­ництвом. Кошти на їхнє утримання, а також на підготовку кадрів також входять в інші витрати. Загальний обсяг інших витрат може становити до 10% від кошторисної вартості будівництва.

12.4.3. Механізм планування капітального будівництва

Планування капітального будівництва передбачає таке: роз­робку планів введення в дію виробничих потужностей та об'єктів, визначення обсягів капіталовкладень, будівельно-монтажних робіт, матеріально-технічних та трудових ресурсів, розрахунок вартості проектно-розшукових робіт, визначення обсягу підряд­них робіт.

Схема процесу планування капітального будівництва пока­зана на рис. 12.9.

Потреби щодо введення в експлуатацію нових виробничих

439

Р ис. 12.9. Схема процесу планування капітального будівництва.

потужностей розраховують шляхом розробки балансів виробни­чих потужностей або основних фондів.

Питання щодо потреби і технічної можливості будівництва об'єкта в конкретному місці, заданої потужності, у визначені тер­міни, незалежно від власності (державний чи приватний), відоб­ражені у техніко-економічному обгрунтуванні (ТЕО).

Інформацію про фінансування та державне кредитування ка­пітального будівництва, яке ведуть на території України, запису­ють у перелік важливих будов (табл. 12.11).

440

Таблиця 12.11

Перелік важливих будов виробничого призначення (природоохоронних об'єктів), передбачених Державною програмою, які споруджують із залученням дер­жавних централізованих капітальних вкладень по

_________________________________________________________________

^{(назва міністерства, іншого центрального або місцевого органу виконавчої влади)}

на 200 ___ рік

(тис. грн. у діючих цінах)

Будова та її місцезнаходжен­ня. Потужність, одиниця ви­мірювання	Рік почат­ку і закін­чення будів­ництва	Про­ектна потуж­ність (зали­шок на і січня 200г,	Буді­вель на готов­ність пуско­вого комп­лексу,	200 p.				Вико­навець робіт (під­рядна орга­ніза­ція, госп-спо-сіб)
				уве­ден­ня по-туж-ності (квар­тал)	перед­бачено капіта­ловкла­день за раху­нок усіх джерел фінан­сування	з них централізо­вані капіталовкла­дення
						дер­жавні бюд­жетні асиг­ну­вання	бюд­жетні по­зички
Всього по міністерству, іншому центральному або місцевому органу виконав­чої влади.
у тому числі
І Пускові будови та об'єкти
ІІ. Перехідні будови та об'єкти
ІІІ Будови та об'єкти, спо-рудження яких заново розпо-чинають
IV Будови та об'єкти за пере­ліком міністерств, узгодженим з Мінекономіки

Капітальне будівництво, яке ведуть коштом державних цен­тралізованих капіталовкладень державного бюджету фінансують Міністерство фінансів, Головне управління державного скарбництва шляхом перечислення коштів міністерствам, іншим централь­ним та місцевим органам виконавчої влади згідно з планами фінан­сування (табл. 12.12).

Важливим документом плану капітального будівництва є титульні списки, в яких конкретизують планові завдання капіталь-

441

Таблиця 12.12