Характеристика роботи автотранспорту України

	Роки
	1990	1996	1996 до 1990, в%
Автобусний транспорт
Кількість автобусів
усього, тис од.	132.8	134.4	101.2
у тім числі АТЗК*	54.3	26.1	48.0
Маршрутні автобуси
усього, тис од.	39.2	28.8	73.5
у тім числі АТЗК	39.2	28.8	73.5
Обсяги перевезень
усього, млн пас.	8995.9	3805.2	42.3
V тім числі АТЗК	8331	3305.0	39.7
Пасажирообіг
усього, млрд пас.-км	108.0	37.55	34.8
у тім числі АТЗК	90.3	34.8	38.5
Вантажний транспорт
Кількість вантажних автомобілів
усього, тис од.	918.9	924.6	100.6
у тім числі АТЗК	99.8	59.6	59.7
Обсяги перевезень вантажів
усього, млн т.	4896.3	1254.5	25.6
у тім числі АТЗК	1052.8	115,3	10.9
Вантажообіг
усього, млрд т-км	79.7	22.2	27.9
v тім числі АТЗК	14.8	2.0	13.5

* АТЗК- автотранспорт загального користування (у системі Мінавтотрансу).

419

пасажирообіг - майже в три рази; в 1.5 раза зменшилася кількість рейсів за постійними автобусними маршрутами, суттєво збільшив­ся середньодобовий інтервал руху.¹ Водночас загальна кількість автопарку дещо збільшилася зі зменшенням частки автотранспор­ту загального користування в системі Мінтрансу України з 54.3 до 26.1%. Зменшення перевезень пасажирів - явище закономірне, адже багато підприємств припинили або значно скоротили свою діяльність, крім того знизився життєвий рівень населення, що зу­мовило зменшення кількості побутових поїздок.

Морському транспорту за вантажообігом належить третє місце після трубопровідного і залізничного, проте за кількістю відправлених вантажів він значно відстає (близько 1%). Перева­жають обсяги закордонних перевезень, причому їхня частка за ос­танні 10 років стабільно зростає і тепер становить понад 95%. Головні вантажі - мінеральні добрива, будівельні матеріали.

Річковий транспорт хоча й не відіграє визначальної ролі в обсягах вантажних і пасажирських перевезень, однак значно ви­переджає всі інші види транспорту за рівнем доходів, головно, за рахунок закордонних перевезень вантажів. Географія функціону­вання річкового транспорту є усталеною й обмежена басейнами річок Дніпра та Дунаю, з також прибережними водами Чорного моря. Це дає змогу доставляти вантажі і пасажирів у річкові та морські порти країн Центральної та Південно-Східної Європи. Проте ефективність функціонування річкового транспорту Украї­ни значно нижча (близько 20%) порівняно з розвиненими держа­вами, що мають такі ж ресурси для цього виду транспорту.

Повітряний транспорт не відіграє суттєвої ролі в загально­му обсязі вантажних і пасажирських перевезень, хоча він поза кон­куренцією серед інших видів транспорту щодо швидкості достав­ки пасажирів і термінових вантажів на великі відстані.

Трубопровідний транспорт протягом останніх десяти років стабільно нарощує свою частку в загальному обсязі транспорт­них вантажів, яка становить тепер понад 23%. За вантажообігом

_____

¹ Автомобільний транспорт. 1998. .№ 1. С. 2-4.

420

у 1997 p. він вийшов на перше місце (47% від загального обсягу), випередивши постійного лідера - залізничний транспорт. Трубо­провідний транспорт має достатні виробничі потужності для за­безпечення України енергоносіями - нафтою і газом, а також для транзиту російської нафти і газу в країни Європи.

12.3.2 Загальна характеристика механізму державного регулювання роботи транспорту

Форми та механізми державного регулювання розвитку-транспорту зумовлені низкою чинників, зокрема: рівнем розвит­ку національної економіки та роллю транспорту в забезпеченні її ефективного функціонування: розвитком різних видів транспор­ту та їхньою порівняльною конкурентоспроможністю: наявністю та перспективами розвитку транспортних мереж: питомою вагою приватної власності в різних видах транспорту

Сучасні тенденції у співвідношенні видів транспорту в ме­жах транспортних систем розвинутих держав є наслідком зміни їхньої порівняльної конкурентоспроможності в різних сферах використання за умов науково-технічного прогресу, політики мо­нополій і держави.

Зокрема, для транспортної системи США характерним є широке застосування змішаних перевезень, тоді як у країнах За­хідної Європи переважають перевезення "від дверей до дверей" одним видом транспорту. Передумовою цього є порівняно неве­ликі відстані перевезень, розгалужена мережа залізниць і ще гус­тіша мережа автомобільних доріг високої якості.

Динаміка вантажообігу окремих видів транспорту нерівно­мірна: відбувається перерозподіл їхньої питомої ваги у сумарно­му вантажообігу, що зумовлено потребою зменшити час достав­ки вантажу і знизити витрати на перевезення.

Автомобільний транспорт США і ФРН має високу частку (80% і більше) міжміських сполучень. Збільшенню кількості ав­томобільних перевезень сприяє спеціалізація автопарку і широке використання автопоїздів.

421

В умовах надлишку провізних спроможностей транспорт­них систем рухомий склад транспорту США і ФРН оновлюється (амортизаційний період експлуатації вантажних транспортних засобів становить 4-5 років; автобусів і легкових автомобілів -4-6 років).

Витрати на утримання і експлуатацію доріг у США станов­лять понад 3%, у ФРН - 3.7% національного доходу, більшу час­тину цієї суми (у США - половина) спрямовують на будівництво автомагістралей вищого типу і реконструкцію доріг.

Багато форм і методів організації автомобільних вантажних перевезень, що діють у розвинутих державах, частково викорис­товують в Україні. Відмінності полягають більше у виборі опти­мальних, вигідних з погляду споживачів транспортних послуг та економних з погляду перевізників форм і методів перевезення конкретного вантажу в конкретній ситуації.

У країнах Західної Європи структуру, сферу діяльності, фор­ми організації праці, кількість персоналу транспортні фірми виз­начають самостійно на підставі логічних ділових розрахунків.

Держава, зазвичай, не втручається у виробничу і фінансово-господарську діяльність фірм. Державні органи (Міністерство транспорту, транспортні комітети та ін.) обмежують свою діяльність розробкою транспортного законодавства, видачею ліцензій на право водіння автотранспортними засобами, запро­вадженням правил руху, технічних норм обслуговування і конт­ролем за їхнім дотриманням. Важливішим завданням цих органів є організація будівництва, експлуатації і планування мережі доріг, яка у більшості випадків є власністю держави. Проте у всіх цих країнах прийняті відповідні законодавчі норми, які регулюють порядок створення і ліквідації фірм, їхні права, обов'язки і відпо­відальність.

Фірма обов'язково повинна бути зареєстрована у відповід­них державних органах. Що стосується транспортних фірм, то вони повинні мати дозвіл на організацію комерційних перевезень:

на міські перевезення такий дозвіл дає міська влада, на приміські - власті штату, департаменту, на міжміські - центральні органи

422

влади. Щоб одержати відповідний дозвіл компанія (фірма) повинна відповідати конкретним вимогам, зокрема, мати таке: відповідну суму активів, власний або орендований автомобільний парк, од­ного або декількох поручителів про "надійність" компанії та ін.

Дозвіл на комерційні перевезення покладає на автобусну (ван­тажну) компанію такі обов'язки: повністю задовольняти потреби у перевезеннях пасажирів (вантажів), дотримуватись у комерційній діяльності відповідного рівня рентабельності, частоти руху, якості перевезень тощо.

Вищим органом управління великою транспортною фірмою є рада директорів, у яку входять директори всіх важливіших підрозділів, а також директори банків, юридичних закладів, про­мислових фірм, що надають відповідні послуги транспортній фірмі.

Розвиток і вдосконалення галузі транспорту в Україні відбу­вається відповідно до національної програми з урахуванням пріо­ритету та на підставі досягнень науково-технічного прогресу.

Згідно з Законом України "Про транспорт"¹ державне регу­лювання в цій галузі повинне забезпечувати таке:

своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони Ук­раїни;

захист прав громадян під час їхнього транспортного обслу­говування;

безпечне функціонування транспорту;

додержання потрібних темпів і пропорцій розвитку націо­нальної транспортної системи;

захист економічних інтересів України, законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспорт­них послуг;

створення однакових умов для розвитку господарської діяль­ності підприємств транспорту;

обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

_____

¹ Відомості Верховної Ради України. 1994. №51. C.1305-1315.

423

координацію роботи різних видів транспорту;

ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

охорону довкілля від шкідливого впливу транспорту. Державне управління діяльністю транспорту провадять за допомогою економічної (податкової, фінансово-кредитної, тариф­ної. інвестиційної) та соціальної політики, зокрема, наданням до­тацій на пасажирські перевезення.

Державне регулювання в галузі транспорту ведуть Міністер­ство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені органи залежно від їхньої компетенції.

Відповідно до "Положення про Міністерство транспорту України", затвердженого Указом № 1186/95 Президента України від 22 грудня 1995 p.. Міністерство транспорту України керує транспортно-дорожнім комплексом, відповідає за його розвиток. координує роботу об'єднань, підприємств, установ та організацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту та шляхового господарства через Державний депар­тамент автомобільного транспорту України ("Укравтотранс"), що є органом державної виконавчої влади, підвідомчим Міністерству транспорту України. Функції "Укравтотрансу" затверджені поста­новою № 261 Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 p.

До сфери управління "Укравтотрансу" належать об'єднан­ня, підприємства, установи й організації автомобільного транс­порту за переліком Міністерства транспорту України. Схема уп­равління автомобільним транспортом України показана на рис. 12.7.

"Укравтотранс", виконуючи покладені на нього обов'язки, взаємодіє безпосередньо або через територіально-виробничі об'єднання автотранспорту з центральними та місцевими органа­ми державної виконавчої влади, органами виконавчої влади АР Крим, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, а також відповідними органами інших держав у межах вимог чинного законодавства.

У межах своїх повноважень на підставі законодавства Украї­ни "Укравтотранс" видає накази, організовує та контролює їх вико-

424

Рис. 12.7. Схема управління автомобільним транспортом.

нання. Державна акціонерна автомобільна компанія "Укравтотранс" є правонаступником колишнього "Совтрансавто" і координує ро­боту регіональних автотранспортно-експедиційних комбінатів.

Відносини підприємств транспорту загального користуван­ня з центральними та місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування побудовані на підставі по­датків, податкових пільг, запроваджених нормативів та інших еко­номічних засобів відповідно до чинного законодавства України.

Втручання у господарську діяльність підприємств транспор-

425

ту, відволікання їхнього експлуатаційного персоналу на інші ро­боти місцевими органами влади і самоврядування недопустима, крім випадків, передбачених законами України.

Органи управління транспортом сприяють органам влади і самоврядування у виконанні ними своїх повноважень щодо со­ціального та економічного розвитку транспорту, спільно з ними виконують програми захисту довкілля, розробляють узгоджені за­ходи для забезпечення безперебійної роботи транспорту у разі сти­хійного лиха, аварій, катастроф та під час ліквідації їхніх наслідків. координують роботу щодо запобігання аваріям і правопорушен­ням на транспорті, а також організовують взаємодію різних видів транспорту з метою ефективнішого їх використання, підвищення якості обслуговування.

Місцеві органи влади і самоврядування у межах своїх по­вноважень надають допомогу підприємствам і організаціям транс­порту у поліпшенні їхньої діяльності, об'єднують кошти підприємств, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, кооперативів (за їхньою згодою), а такж бюджетні та позабюджетні кошти для вдосконалення транспортної мережі, будівництва вокзалів, шляхо­проводів, інших об'єктів транспорту.

Будівництво вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, пасажирських платформ, метрополі­тенів, придбання пасажирського рухомого складу, утримання й упорядкування шляхів сполучення та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням пасажирів і перевезенням вантажів, викону­ють за кошти державного і місцевих бюджетів та підприємств транспорту у порядку, передбаченому законодавством України, а також з залученням добровільних внесків підприємств та органі­зацій усіх форм власності й громадян.

Підприємства транспорту виконують перевезення та надають послуги на підставі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів та вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту.

426

Комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з відправленням і одержанням вантажів, надають експедиторські організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Економічні відносини підприємств транспорту грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту запроваджують з метою:

гарантування безпеки і надійності роботи транспорту;

обмеження монополізму та розвитку конкуренції;

створення однакових умов для розвитку господарської діяль­ності підприємств транспорту.

Ліцензії на ведення транспортної діяльності видають Міністерство транспорту України та інші уповноважені на це орга­ни в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповід­ний сертифікат.

Питання безпеки руху транспортних засобів на території України, пов'язані з діяльністю транспорту інших держав, перед­бачені нормами, прийнятими в Україні, та міжнародними догово­рами України.

Діяльність усіх видів транспорту координує Міністерство транспорту України, у межах регіонів - комісії з координації ро­боти транспорту, створені органами місцевої влади і самовряду­вання. Вони діють відповідно до положення, затвердженого Ка­бінетом Міністрів України.

12.3.3. Головні розділи плану роботи транспорту

У процесі розробки плану роботи транспортного виробни­чого підприємства потрібно враховувати, що план є розгорнутою програмою всієї виробничої, господарської і соціальної діяльності колективу підприємства; спрямованою на виконання (річного, квартального і місячного) завдань з найбільш повним і раціональ­ним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

427

План роботи транспорту складається з розділів, кожен з яких характеризує певний бік діяльності транспортних підприємств. Конкретний план має такі розділи.

1. План перевезень вантажів і пасажирів - це своєрідна ви­робнича програма транспорту. Її розробляють на підставі планів промислового і сільськогосподарського виробництва, капітального будівництва, товарообігу і матеріально-технічного постачання.

План перевезень є основою для розробки решти розділів пла­ну роботи транспорту. Для розробки такого плану транспортні підприємства уточнюють обсяги перевезень з підприємствами й організаціями, що їх обслуговуватимуть у плановому періоді. З ними укладають угоди щодо перевезення вантажів на рік, по квар­талах, зазначають способи і пункти завантаження, розвантажен­ня, відстані перевезень.

У процесі розробки плану пасажирських перевезень деталь­но вивчають і аналізують звітні матеріали, дані обстежень, які періодично виконують на підприємствах, а також враховують по­яву нових підприємств, будівель, житлових масивів, очікуваний приріст населення, використання нових або розвиток наявних видів транспорту.

2. Виробнича програма і план експлуатації транспортних засобів. Для виконання плану перевезень, вантажообігу, пасажирообігу розраховують провізні спроможності транспортних за­собів, що їх можуть досягти транспортні підприємства в плано­вому році у разі максимального використання матеріальних і тру­дових ресурсів.

3. План технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. Розділ плану з технічного обслуговування і ремонту транс­портних засобів розробляють у такій послідовності: розрахову­ють кількість капітальних ремонтів, технічних обслуговувань;

сезонного обслуговування транспортних засобів; визначають тру­домісткість технічних обслуговувань і поточних ремонтів за ти­пами транспортних засобів.

4. Планування показників підвищення економічної ефектив­ності виробництва. Для транспортних виробничих підприємств

428

ефективність виробництва планують за системою показників, згру­пованих у такі головні групи: загальні показники підвищення еко­номічної ефективності виробництва; показники підвищення ефек­тивності використання трудових ресурсів; показники підвищен­ня ефективності використання основних виробничих фондів, обі­гових коштів і капітальних вкладень; показники підвищення еко­номічної ефективності використання матеріальних ресурсів і транспортних засобів; показники якості перевезень вантажів і пасажирів; показники економічної ефективності нової техніки.

5. Розробка плану капітальних вкладень і капітального бу­дівництва. Головним завданням розробки плану капіталовкладень є конкретизація й уточнення річних завдань плану капітального будівництва з нарощення виробничих потужностей і основних фондів, потрібних для виконання обсягу перевезень вантажів, його розвиток, підвищення якості обслуговування споживачів та удос­коналення технології організації виробництва, а також будівниц­тво житла та інших об'єктів невиробничого призначення. У плані потрібно передбачити організаційні, технічні й економічні захо­ди. спрямовані на найефективніше використання капіталовкла­день, поліпшення їхньої структури, технічне переозброєння і ре­конструкцію основних фондів; поліпшення пропорцій, концент­рацію засобів на пускових будівлях і об'єктах, скорочення обсягу незавершеного будівництва.

6. Планування матеріально-технічного постачання. Процес матеріально-технічного постачання є обов'язковою умовою ви­робництва і значно впливає на нього. Від якості цього плануван­ня залежать і важливіші економічні показники: виконання плану перевезень вантажів і пасажирів; продуктивність праці робітників, собівартість і рентабельність перевезень; прискорення обіговості коштів.

Вихідні дані для розробки плану матеріально-технічного постачання такі: розрахункові обсяги перевезень вантажів і паса­жирів та інші показники плану з експлуатації транспортних за­собів; обсяги робіт з технічного обслуговування, поточного ре­монту та капітального будівництва; нормативна база підприєм-

429

ства, а також дані технічних паспортів транспортних засобів, у яких зазначені номенклатура запасних частин, сорти пального і мастильних матеріалів тощо.

7. Планування кадрового забезпечення. Передбачає таке:

підвищення продуктивності праці; кількість працівників на підприємстві; заробітна плата; підготовка і підвищення кваліфі­кації кадрів.

8. Планування собівартості транспортних робіт. Під час розробки цього плану потрібно вирішити такі завдання: аналіз вартісних показників виробничої діяльності підприємства у по­точному році та за попередній рік; виявлення можливостей зни­ження собівартості перевезень у плановому періоді порівняно з попереднім, складання калькуляції собівартості перевезень; оцін­ка впливу на собівартість окремих техніко-експлуатаційних по­казників.

9. Фінансовий план - це план доходів та розподілу фінансо­вих ресурсів підприємства. Його завдання - визначити показники руху коштів підприємства, його доходи і витрати, формування прибутку та його розподіл, обсяг і джерела капіталовкладень, об­сяг обігових коштів, розрахунково-фінансові відносини. Вартісне вираження обсягів перевезень та інших робіт і послуг, розрахова­не за тарифами є загальним обсягом доходів, визначеним у плані як сума доходів від перевезень, які розраховують окремо щодо кожного виду.

У результаті всієї фінансово-господарської діяльності транс­портне підприємство отримує балансовий прибуток, який розра­ховують як суму прибутку (збитків): від перевезень (як різниця між доходами від перевезень і витратами на перевезення); від ви­конання транспортно-експлуатаційних робіт; навантажувально-розвантажувальних операцій, інших робіт та послуг; від плано­вих доходів і витрат, крім збитків від діяльності житлово-кому­нального господарства і витрат на утримання культурно-освітніх організацій, які вираховують з прибутку.

10. План соціального розвитку колективу. Його розробляють на підставі перспективних і річного планів роботи підприємства.

430

В цих планах виробничо-транспортних підприємств передбачені заходи щодо вирішення найактуальніших для колективу завдань соціального розвитку, поліпшення умов праці, відпочинку і побу­ту, що охоплюють таке: зміну соціально-демографічної структу­ри виробничого колективу; заходи з поліпшення умов та охорони праці, здоров'я, соціально-культурних і житлово-побутових умов тощо.

Чимало транспортних організацій мають свої підсобні підприємства (ремонтні майстерні, кар'єри), на залізничних стан­ціях функціонують ресторани, торгові точки, магазини. Такі підсобні підприємства мають свої плани.

12.3.4. Планування обсягу вантажних перевезень

Кількість вантажів, які підлягають перевезенню, можна виз­начити двома способами:

за допомогою коефіцієнтного методу;

шляхом з'ясування кількості вантажів за допомогою матері­альних балансів виробництва і споживання окремих видів про­дукції. Приклад такого балансу наведено в табл. 12.9.

Таблиця 12.9