
- •Міністерство освіти та науки України в.В. Литвин, н.Б. Шаховська Проектування інформаційних систем
- •Передмова наукового редактора серії підручників «комп’ютинґ»
- •1.1. Складність програмного забезпечення
- •1.2. Структура складних систем
- •1.2.1. Приклади складних систем
- •1.2.2. П'ять ознак складної системи
- •1.2.3. Організована і неорганізована складність
- •1.3. Методи подолання складності
- •1.3.1. Роль декомпозиції
- •1.3.3. Роль абстракції
- •1.3.4. Роль ієрархії
- •1.4. Про проектування складних систем
- •1.4.1. Інженерна справа як наука і мистецтво
- •1.4.2. Сенс проектування
- •4. Методи подолання складності.
- •2.1. Базові означення
- •2.2. Методи проектування інформаційних систем
- •2.3. Види інформаційних систем
- •2.4. Рівні моделей даних
- •3. Види інформаційних систем.
- •3.1. Методологія процедурно-орієнтованого програмування
- •3.2. Методологія об'єктно-орієнтованого програмування
- •3.3. Методологія об'єктно-орієнтованого аналізу і проектування
- •3.4. Методологія системного аналізу і системного моделювання
- •4.1. Передісторія. Математичні основи
- •4.1.1. Теорія множин
- •4.1.2. Теорія графів
- •4.1.3. Семантичні мережі
- •4.2. Діаграми структурного системного аналізу
- •4.3. Основні етапи розвитку uml
- •3. Семантичні мережі.
- •5.1. Принципи структурного підходу до проектування
- •5.2. Структурний аналіз
- •5.3. Структурне проектування
- •5.4. Методологія структурного аналізу
- •5.5. Інструментальні засоби структурного аналізу та проектування
- •6.1. Основні елементи
- •6.2. Типи зв’язків
- •6.3. Техніка побудови
- •6.4. Діаграма бізнес – функцій
- •6.4.1. Призначення діаграми бізнес-функцій
- •6.4.2. Основні елементи
- •7.1. Призначення діаграм потоків даних та основні елементи
- •7.1.1. Зовнішні сутності
- •7.1.2. Процеси
- •7.1.3. Накопичувачі даних
- •7.1.4. Потоки даних
- •7.2. Методологія побудови dfd.
- •8.1. Діаграма «сутність-зв’язок»
- •8.2. Діаграма атрибутів
- •8.3. Діаграма категоризації
- •8.4. Обмеження діаграм сутність-зв’язок
- •8.5. Методологія idef1
- •9.1. Основні елементи
- •9.2. Типи керуючих потоків
- •9.3. Принципи побудови
- •10.1. Структурні карти Константайна
- •10.2. Структурні карти Джексона
- •11.1. Призначення case-технологій
- •11.2. Інструментальний засіб bPwin
- •11.2.4. Інші діаграми bpWin
- •11.2.5. Моделі as is і to be
- •11.3.1. Основні властивості
- •11.3.2. Стандарт idef1x
- •11.4. Програмний засіб Visio
- •12.1. Системний аналіз області наукових досліджень
- •12.1.1. Аналіз предметної області
- •12.2. Системний аналіз біржі праці
- •12.2.1. Дерево цілей
- •12.2.2. Опис об’єктів предметної області
- •12.2.3. Концептуальна модель
- •14.1. Еволюція об'єктної моделі
- •14.1.1. Основні положення об'єктної моделі
- •14.2. Складові частини об'єктного підходу
- •14.2.1. Парадигми програмування
- •14.2.2. Абстрагування
- •14.2.3. Інкапсуляція
- •14.2.4. Модульність
- •14.2.5. Ієрархія
- •14.2.7. Паралелізм
- •14.2.8. Збереженість
- •14.3. Застосування об'єктної моделі
- •14.3.1. Переваги об'єктної моделі
- •14.3.2. Використання об'єктного підходу
- •14.3.3. Відкриті питання
- •15.1. Природа об'єкта
- •15.1.1. Що є й що не є об'єктом?
- •15.1.2. Стан
- •15.1.3. Поведінка
- •15.1.4. Ідентичність
- •Void drag(DisplayItem I); // Небезпечно
- •15.2. Відношення між об'єктами
- •15.2.1. Типи відношень
- •15.2.2. Зв'язки
- •15.2.3. Агрегація
- •15.3. Природа класів
- •15.3.1. Що таке клас?
- •15.3.2. Інтерфейс і реалізація
- •15.3.3. Життєвий цикл класу
- •15.4. Відношення між класами
- •15.4.1. Типи відношень
- •15.4.2. Асоціація
- •15.4.3. Успадкування
- •15.4.4. Агрегація
- •15.4.5. Використання
- •15.4.6. Інсталювання (Параметризація)
- •15.4.6. Метакласи
- •15.5. Взаємозв'язок класів і об'єктів
- •15.5.1. Відношення між класами й об'єктами
- •15.5.2. Роль класів і об'єктів в аналізі й проектуванні
- •16.1. Важливість правильної класифікації
- •16.1.1. Класифікація й об’єктно-орієнтовне проектування
- •16.1.2. Труднощі класифікації
- •16.2. Ідентифікація класів і об'єктів
- •16.2.1. Класичний і сучасний підходи
- •16.2.2. Об’єктно-орієнтований аналіз
- •16.3. Ключові абстракції й механізми
- •16.3.1. Ключові абстракції
- •16.3.2. Ідентифікація механізмів
- •17.1. Призначення мови uml
- •17.2. Загальна структура мови uml
- •17.3. Пакети в мові uml
- •17.4. Основні пакети мета-моделі мови uml
- •17.5. Специфіка опису мета-моделі мови uml
- •17.6. Особливості зображення діаграм мови uml
- •18.1. Варіант використання
- •18.2. Актори
- •18.3. Інтерфейси
- •18.4. Примітки
- •18.5. Відношення на діаграмі варіантів використання
- •18.5.1. Відношення асоціації
- •13.5.2. Відношення розширення
- •18.5.3. Відношення узагальнення
- •18.5.4. Відношення включення
- •18.6. Приклад побудови діаграми варіантів використання
- •18.7. Рекомендації з розроблення діаграм варіантів використання
- •19.1. Клас
- •19.1.1. Ім'я класу
- •19.1.2. Атрибути класу
- •19.1.3. Операція
- •19.2. Відношення між класами
- •19.2.1. Відношення залежності
- •19.2.2. Відношення асоціації
- •19.2.3. Відношення агрегації
- •19.2.4. Відношення композиції
- •19.2.5. Відношення узагальнення
- •19.3. Інтерфейси
- •19.5. Шаблони або параметризовані класи
- •19.6. Рекомендації з побудови діаграми класів
- •20.1. Автомати
- •20.2. Стан
- •20.2.1. Ім'я стану
- •20.2.2. Список внутрішніх дій
- •20.2.3. Початковий стан
- •20.2.4. Кінцевий стан
- •20.3. Перехід
- •20.3.2. Сторожова умова
- •20.3.3.Вираз дії
- •15.4. Складений стан і підстан
- •20.4.1. Послідовні підстани
- •20.4.2. Паралельні підстани
- •15.5. Історичний стан
- •20.6. Складні переходи
- •15.6.1. Переходи між паралельними станами
- •20.6.2. Переходи між складеними станами
- •20.6.3. Синхронізуючі стани
- •20.7. Рекомендації з побудови діаграм станів
- •21.1. Стан дії
- •21.2. Переходи
- •21.5. Рекомендації до побудови діаграм діяльності
- •22.1.1. Лінія життя об'єкта
- •22.1.2. Фокус керування
- •22.2. Повідомлення
- •22.2.1. Розгалуження потоку керування
- •22.2.2. Стереотипи повідомлень
- •22.2.3. Тимчасові обмеження на діаграмах послідовності
- •22.2.4. Коментарі або примітки
- •22.3. Приклад побудови діаграми послідовності
- •22.4. Рекомендації з побудови діаграм послідовності
- •23.1. Кооперація
- •23.2.1. Мультиоб'єкт
- •23.2.2. Активний об'єкт
- •23.2.3. Складений об'єкт
- •23.3. Зв'язки
- •23.3.1. Стереотипи зв'язків
- •23.4. Повідомлення
- •23.4.1. Формат запису повідомлень
- •23.5. Приклад побудови діаграми кооперації
- •23.6. Рекомендації з побудови діаграм кооперації
- •24.1. Компоненти
- •24.1.1. Ім'я компоненту
- •24.1.2. Види компонент
- •24.2. Інтерфейси
- •24.3. Залежності
- •24.4. Рекомендації з побудови діаграми компонент
- •25.1. Вузол
- •25.2. З'єднання
- •25.3. Рекомендації з побудови діаграми розгортання
- •26.1. Загальна характеристика case-засобу Rational Rose
- •26.2. Особливості робочого інтерфейсу Rational Rose
- •26.1.1. Головне меню програми
- •26.1.2. Стандартна панель інструментів
- •26.1.3. Вікно браузера
- •26.1.4. Спеціальна панель інструментів
- •26.1.5. Вікно діаграми
- •26.1.6. Вікно документації
- •26.1.7. Вікно журналу
- •26.3. Початок роботи над проектом у середовищі Rational Rose
- •26.4. Розроблення діаграми варіантів використання в середовищі Rational Rose
- •26.5. Розроблення діаграми класів у середовищі Rational Rose
- •26.6. Розроблення діаграми станів у середовищі Rational Rose
- •26.7. Розроблення діаграми послідовності в середовищі Rational Rose
- •26.8. Розроблення діаграми кооперації в середовищі Rational Rose
- •26.9. Розроблення діаграми компонентів у середовищі Rational Rose
- •26.10. Розроблення діаграми розгортання в середовищі Rational Rose
18.5.1. Відношення асоціації
Відношення асоціації є одним з фундаментальних понять в мові UML і в тому або іншому ступені використовується під час побудови всіх графічних моделей систем у формі канонічних діаграм.
Стосовно діаграм варіантів використання воно служить для позначення специфічної ролі актора в окремому варіанті використання. Іншими словами, асоціація специфікує семантичні особливості взаємодії акторів і варіантів використання в графічній моделі системи. Таким чином, це відношення встановлює, яку конкретну роль відіграє актор під час взаємодії з екземпляром варіанту використання. На діаграмі варіантів використання, так само як і на інших діаграмах, відношення асоціації позначається суцільною лінією між актором і варіантом використання. Ця лінія може мати додаткові умовні позначення, такі, наприклад, як ім'я і кратність (рис. 18.6).
Рис. 18.6. Приклад графічного представлення відношення асоціації між актором і варіантом використання
Кратність (multiplicity) асоціації вказується поряд з позначенням компоненту діаграми, який є учасником даної асоціації. Кратність характеризує загальна кількість конкретних екземплярів даного компоненту, які можуть виступати як елементи даної асоціації. Стосовно діаграм варіантів використання кратність має спеціальне позначення у формі однієї або декількох цифр і, можливо, спеціального символу "*" (зірочка).
Примітка
Повертаючись до загальної теорії множин, основи якої були розглянуті в розділі 4, слід відмітити, що кратністю є потужність множини екземплярів сутності, що бере участь в даній асоціації. Що стосується самого поняття асоціації, то це одна з найзагальніших форм відношень у мові UML.
Для діаграм варіантів використання найпоширенішими є чотири основні форми запису кратності відношення асоціації:
Ціле невід’ємнене число (включаючи цифру 0). Призначене для вказівки кратності, яка є строго фіксованою для елементу відповідної асоціації. У цьому випадку кількість екземплярів акторів або варіантів використання, які можуть виступати як елементи відношення асоціації, в точності дорівнює вказаному числу.
Прикладом цієї форми запису кратності асоціації є вказівка кратності "1" для актора "Клієнт банку" (рис. 18.6). Цей запис означає, що кожний екземпляр варіанту використання "Оформити кредит для клієнта банку" може мати в якості свого елементу єдиний екземпляр актора "Клієнт банку". Іншими словами, при оформленні кредиту в банку необхідно мати на увазі, що кожний конкретний кредит оформляється на єдиного клієнта цього банку.
Два цілі невід’ємні числа, розділені двома крапками й записані у вигляді: "перше число .. друге число". Даний запис у мові UML відповідає нотації для множини або інтервалу цілих чисел, яка застосовується в деяких мовах програмування для позначення меж масиву елементів. Цей запис слід розуміти як множина цілих невід’ємних чисел, що слідують у послідовно зростаючому порядку:
{перше_число, перше_число+1, перше_число+2 ..., друге_число]. Очевидно, що перше число має бути строго менше другого числа в арифметичному сенсі, при цьому перше число може дорівнювати 0.
Приклад такої форми запису кратності асоціації – "1..5". Цей запис означає, що кількість окремих екземплярів даного компоненту, які можуть виступати як елементи даної асоціації, дорівнює деякому заздалегідь невідомому числу з множини цілих чисел {1, 2, 3, 4, 5}. Ця ситуація може мати місце, наприклад, коли актор – клієнт банку, а варіант використання – процедура відкриття рахунку в банку. При цьому кількість окремих рахунків кожного клієнта в даному банку, виходячи з деяких додаткових міркувань, може бути не більше 5. Ці додаткові міркування якраз і є зовнішніми вимогами по відношенню до проектованої системи і визначаються її замовником на початкових етапах ООАП.
Два символи, розділені двома крапками. При цьому перший з них є цілим невід’ємним числом або 0, а другий – спеціальний символ "*". Цей символ "*" означає довільне кінцеве ціле невід’ємне число, значення якого невідоме на момент задання відповідного відношення асоціації.
Приклад такої форми запису кратності асоціації – "2..*". Запис означає, що кількість окремих екземплярів даного компоненту, які можуть виступати як елементи даної асоціації, дорівнює деякому заздалегідь невідомому числу з підмножини натуральних чисел: {2, 3, 4}.
Єдиний символ "*", який є скороченням запису інтервалу "0..*". У цьому випадку кількість окремих екземплярів даного компоненту відношення асоціації може бути будь-яким цілим невід’ємним числом. При цьому 0 означає, що для деяких екземплярів відповідного компоненту дане відношення асоціації може зовсім не мати місця.
Як приклад цьому запису можна привести кратність відношення асоціації для варіанту використання "Оформити кредит для клієнта банку" (рис. 13.6). Тут кратність "*" означає, що кожний окремий клієнт банку може оформити для себе декілька кредитів, при цьому їх загальне число заздалегідь невідоме й нічим не обмежується. При цьому деякі клієнти можуть зовсім не мати оформлених на своє ім'я кредитів (варіант значення 0).
Якщо кратність відношення асоціації не вказана, то за замовченням вона рівна 1.
Детальніший опис семантичних особливостей відношення асоціації буде розглянуто в інших діаграм у подальших розділах.