- •Міністерство освіти та науки України в.В. Литвин, н.Б. Шаховська Проектування інформаційних систем
- •Передмова наукового редактора серії підручників «комп’ютинґ»
- •1.1. Складність програмного забезпечення
- •1.2. Структура складних систем
- •1.2.1. Приклади складних систем
- •1.2.2. П'ять ознак складної системи
- •1.2.3. Організована і неорганізована складність
- •1.3. Методи подолання складності
- •1.3.1. Роль декомпозиції
- •1.3.3. Роль абстракції
- •1.3.4. Роль ієрархії
- •1.4. Про проектування складних систем
- •1.4.1. Інженерна справа як наука і мистецтво
- •1.4.2. Сенс проектування
- •4. Методи подолання складності.
- •2.1. Базові означення
- •2.2. Методи проектування інформаційних систем
- •2.3. Види інформаційних систем
- •2.4. Рівні моделей даних
- •3. Види інформаційних систем.
- •3.1. Методологія процедурно-орієнтованого програмування
- •3.2. Методологія об'єктно-орієнтованого програмування
- •3.3. Методологія об'єктно-орієнтованого аналізу і проектування
- •3.4. Методологія системного аналізу і системного моделювання
- •4.1. Передісторія. Математичні основи
- •4.1.1. Теорія множин
- •4.1.2. Теорія графів
- •4.1.3. Семантичні мережі
- •4.2. Діаграми структурного системного аналізу
- •4.3. Основні етапи розвитку uml
- •3. Семантичні мережі.
- •5.1. Принципи структурного підходу до проектування
- •5.2. Структурний аналіз
- •5.3. Структурне проектування
- •5.4. Методологія структурного аналізу
- •5.5. Інструментальні засоби структурного аналізу та проектування
- •6.1. Основні елементи
- •6.2. Типи зв’язків
- •6.3. Техніка побудови
- •6.4. Діаграма бізнес – функцій
- •6.4.1. Призначення діаграми бізнес-функцій
- •6.4.2. Основні елементи
- •7.1. Призначення діаграм потоків даних та основні елементи
- •7.1.1. Зовнішні сутності
- •7.1.2. Процеси
- •7.1.3. Накопичувачі даних
- •7.1.4. Потоки даних
- •7.2. Методологія побудови dfd.
- •8.1. Діаграма «сутність-зв’язок»
- •8.2. Діаграма атрибутів
- •8.3. Діаграма категоризації
- •8.4. Обмеження діаграм сутність-зв’язок
- •8.5. Методологія idef1
- •9.1. Основні елементи
- •9.2. Типи керуючих потоків
- •9.3. Принципи побудови
- •10.1. Структурні карти Константайна
- •10.2. Структурні карти Джексона
- •11.1. Призначення case-технологій
- •11.2. Інструментальний засіб bPwin
- •11.2.4. Інші діаграми bpWin
- •11.2.5. Моделі as is і to be
- •11.3.1. Основні властивості
- •11.3.2. Стандарт idef1x
- •11.4. Програмний засіб Visio
- •12.1. Системний аналіз області наукових досліджень
- •12.1.1. Аналіз предметної області
- •12.2. Системний аналіз біржі праці
- •12.2.1. Дерево цілей
- •12.2.2. Опис об’єктів предметної області
- •12.2.3. Концептуальна модель
- •14.1. Еволюція об'єктної моделі
- •14.1.1. Основні положення об'єктної моделі
- •14.2. Складові частини об'єктного підходу
- •14.2.1. Парадигми програмування
- •14.2.2. Абстрагування
- •14.2.3. Інкапсуляція
- •14.2.4. Модульність
- •14.2.5. Ієрархія
- •14.2.7. Паралелізм
- •14.2.8. Збереженість
- •14.3. Застосування об'єктної моделі
- •14.3.1. Переваги об'єктної моделі
- •14.3.2. Використання об'єктного підходу
- •14.3.3. Відкриті питання
- •15.1. Природа об'єкта
- •15.1.1. Що є й що не є об'єктом?
- •15.1.2. Стан
- •15.1.3. Поведінка
- •15.1.4. Ідентичність
- •Void drag(DisplayItem I); // Небезпечно
- •15.2. Відношення між об'єктами
- •15.2.1. Типи відношень
- •15.2.2. Зв'язки
- •15.2.3. Агрегація
- •15.3. Природа класів
- •15.3.1. Що таке клас?
- •15.3.2. Інтерфейс і реалізація
- •15.3.3. Життєвий цикл класу
- •15.4. Відношення між класами
- •15.4.1. Типи відношень
- •15.4.2. Асоціація
- •15.4.3. Успадкування
- •15.4.4. Агрегація
- •15.4.5. Використання
- •15.4.6. Інсталювання (Параметризація)
- •15.4.6. Метакласи
- •15.5. Взаємозв'язок класів і об'єктів
- •15.5.1. Відношення між класами й об'єктами
- •15.5.2. Роль класів і об'єктів в аналізі й проектуванні
- •16.1. Важливість правильної класифікації
- •16.1.1. Класифікація й об’єктно-орієнтовне проектування
- •16.1.2. Труднощі класифікації
- •16.2. Ідентифікація класів і об'єктів
- •16.2.1. Класичний і сучасний підходи
- •16.2.2. Об’єктно-орієнтований аналіз
- •16.3. Ключові абстракції й механізми
- •16.3.1. Ключові абстракції
- •16.3.2. Ідентифікація механізмів
- •17.1. Призначення мови uml
- •17.2. Загальна структура мови uml
- •17.3. Пакети в мові uml
- •17.4. Основні пакети мета-моделі мови uml
- •17.5. Специфіка опису мета-моделі мови uml
- •17.6. Особливості зображення діаграм мови uml
- •18.1. Варіант використання
- •18.2. Актори
- •18.3. Інтерфейси
- •18.4. Примітки
- •18.5. Відношення на діаграмі варіантів використання
- •18.5.1. Відношення асоціації
- •13.5.2. Відношення розширення
- •18.5.3. Відношення узагальнення
- •18.5.4. Відношення включення
- •18.6. Приклад побудови діаграми варіантів використання
- •18.7. Рекомендації з розроблення діаграм варіантів використання
- •19.1. Клас
- •19.1.1. Ім'я класу
- •19.1.2. Атрибути класу
- •19.1.3. Операція
- •19.2. Відношення між класами
- •19.2.1. Відношення залежності
- •19.2.2. Відношення асоціації
- •19.2.3. Відношення агрегації
- •19.2.4. Відношення композиції
- •19.2.5. Відношення узагальнення
- •19.3. Інтерфейси
- •19.5. Шаблони або параметризовані класи
- •19.6. Рекомендації з побудови діаграми класів
- •20.1. Автомати
- •20.2. Стан
- •20.2.1. Ім'я стану
- •20.2.2. Список внутрішніх дій
- •20.2.3. Початковий стан
- •20.2.4. Кінцевий стан
- •20.3. Перехід
- •20.3.2. Сторожова умова
- •20.3.3.Вираз дії
- •15.4. Складений стан і підстан
- •20.4.1. Послідовні підстани
- •20.4.2. Паралельні підстани
- •15.5. Історичний стан
- •20.6. Складні переходи
- •15.6.1. Переходи між паралельними станами
- •20.6.2. Переходи між складеними станами
- •20.6.3. Синхронізуючі стани
- •20.7. Рекомендації з побудови діаграм станів
- •21.1. Стан дії
- •21.2. Переходи
- •21.5. Рекомендації до побудови діаграм діяльності
- •22.1.1. Лінія життя об'єкта
- •22.1.2. Фокус керування
- •22.2. Повідомлення
- •22.2.1. Розгалуження потоку керування
- •22.2.2. Стереотипи повідомлень
- •22.2.3. Тимчасові обмеження на діаграмах послідовності
- •22.2.4. Коментарі або примітки
- •22.3. Приклад побудови діаграми послідовності
- •22.4. Рекомендації з побудови діаграм послідовності
- •23.1. Кооперація
- •23.2.1. Мультиоб'єкт
- •23.2.2. Активний об'єкт
- •23.2.3. Складений об'єкт
- •23.3. Зв'язки
- •23.3.1. Стереотипи зв'язків
- •23.4. Повідомлення
- •23.4.1. Формат запису повідомлень
- •23.5. Приклад побудови діаграми кооперації
- •23.6. Рекомендації з побудови діаграм кооперації
- •24.1. Компоненти
- •24.1.1. Ім'я компоненту
- •24.1.2. Види компонент
- •24.2. Інтерфейси
- •24.3. Залежності
- •24.4. Рекомендації з побудови діаграми компонент
- •25.1. Вузол
- •25.2. З'єднання
- •25.3. Рекомендації з побудови діаграми розгортання
- •26.1. Загальна характеристика case-засобу Rational Rose
- •26.2. Особливості робочого інтерфейсу Rational Rose
- •26.1.1. Головне меню програми
- •26.1.2. Стандартна панель інструментів
- •26.1.3. Вікно браузера
- •26.1.4. Спеціальна панель інструментів
- •26.1.5. Вікно діаграми
- •26.1.6. Вікно документації
- •26.1.7. Вікно журналу
- •26.3. Початок роботи над проектом у середовищі Rational Rose
- •26.4. Розроблення діаграми варіантів використання в середовищі Rational Rose
- •26.5. Розроблення діаграми класів у середовищі Rational Rose
- •26.6. Розроблення діаграми станів у середовищі Rational Rose
- •26.7. Розроблення діаграми послідовності в середовищі Rational Rose
- •26.8. Розроблення діаграми кооперації в середовищі Rational Rose
- •26.9. Розроблення діаграми компонентів у середовищі Rational Rose
- •26.10. Розроблення діаграми розгортання в середовищі Rational Rose
23.4.1. Формат запису повідомлень
Кожне повідомлення може бути помічене рядком тексту, який має наступний формат:
< Попередні повідомлення> < [Сторожова умова] >
<Вираз послідовності>
<Повернене значення– ім'я повідомлення> <Список аргументів>
Розглянемо кожний з цих елементів детальніше.
Попередні повідомлення – є розділені комами номери повідомлень, записані перед похилою рискою:
<Номер повідомлення ','>< Номер повідомлення,'> '/'
Якщо список номерів повідомлень порожній, то весь запис, включаючи похилу риску (слеш), опускається. Кожний номер повідомлення може бути виразом послідовності без рекурсивних символів. Вираз повинен визначати номер іншого повідомлення в цій же послідовності.
Примітка
Відмітимо, що самі номери послідовності повідомлень з однаковим префіксом утворюють відношення впорядкованості і, відповідно, неявно вказують на попередні повідомлення. Таким попереднім повідомленням буде повідомлення з номером, найправіша цифра якого на одиницю менша, ніж у даного повідомлення. Наприклад, для повідомлення з номером "3.1.4.6" попереднім є повідомлення з номером "3.1.4.5".
Сенс вказівки попередніх повідомлень полягає в тому, що це повідомлення не може бути передане, поки не будуть передані своїм адресатам всі повідомлення, номери яких записані в даному списку.
Приклад запису попередніх повідомлень:
A3, В4/ С5: помилка запису (сектор).
Сторожова умова є звичайним булевим виразом і призначена для синхронізації окремих „ниток” потоку керування. Записується в квадратних дужках і може бути опущена, якщо вона відсутня у цьому повідомленні. Семантика сторожової умови забезпечує передачу повідомлення тільки в тому випадку, якщо ця умова приймає значення "істина".
Приклад запису сторожових умов без номерів попередніх повідомлень:
[(х>=0)&(х<=255)] 1.2: відобразіть_на_екрані_колір(х)
[кількість цифр номера = 7] 3.1: набрати_телефонний_номер()
Вираз послідовності – є розділений крапками список окремих термів послідовностей, після якого записується двокрапка:
<Терм послідовності'.'><Терм послідовності'.'>':'
Кожний з термів представляє окремий рівень процедурної вкладеності у формі закінченої ітерації. Найбільш верхній рівень відповідає найлівішому терму послідовності. Якщо всі потоки керування паралельні, то вкладеність відсутня. Кожний з термів послідовності має такий синтаксис:
[Ціле число| Ім'я] [Символ рекурентності].
Ціле число вказує на порядковий номер повідомлення в процедурній послідовності верхнього рівня. Повідомлення, номери яких відрізняються на одиницю, слідують підряд один за іншим.
Наприклад, повідомлення з номером "3.1.4" слідує за повідомленням з номером "3.1.3" в процедурній послідовності "3.1".
Ім'я використовується для специфікації паралельних „ниток” керування. Повідомлення, які відрізняються тільки іменем, є паралельними на цьому рівні вкладеності. На одному рівні вкладеності всі „нитки” керування еквівалентні в сенсі пріоритету передачі повідомлень.
Наприклад, повідомлення з виразами "3.1а" і "3.1б" є паралельними в процедурній послідовності "3.1".
Символ рекурентності використовується для вказання умовного або ітеративного виконання. Семантика рекурентності представляє нуль або більше повідомлень, які повинні бути виконані залежно від записаної умови. Можливі два випадки запису рекурентності:
'*' '['Пропозиція-ітерація']' для запису ітеративного виконання відповідного виразу. Ітерація представляє послідовність повідомлень одного рівня вкладеності. Пропозиція-ітерація може бути опущена, якщо умови ітерації ніяк не специфікуються. Найчастіше пропозиція-ітерація записується на деякому псевдокоді або мові програмування. У мові UML формат запису цієї пропозиції не визначений. Наприклад, "*[/:=/..n]" означає послідовну передачу повідомлення з параметром /, який змінюється від 1 до деякого цілого числа n з кроком 1.
'['вираз-умова’]’ для запису розгалуження. Цю умову представляє таке повідомлення, передача якого по даній гілці можлива тільки при істинності цієї умови. Найчастіше пропозицію-умову записують на деякому псевдокоді або мові програмування, оскільки в мові UML формат запису цієї пропозиції не визначений. Наприклад, [х>у] означає, що повідомлення по деякій гілці буде передано тільки в тому випадку, якщо значення х більше значення у.
Примітка
Відмітимо, що умова записується так само, як і ітерація, але без зірочки. Це можна розуміти як деяку однокрокову ітерацію. При цьому передбачається, що ітерація виконується послідовно. Якщо необхідно відзначити можливість паралельного виконання ітерації, в мові UML використовується символ "*||". Ітерація не розповсюджується на вкладені рівні цього потоку або нитки. Кожний рівень повинен мати своє власне подання для ітеративного повторення процедурної послідовності.
Повернене значення представляється у формі списку імен значень, що повертаються після закінчення комунікації або взаємодії в повній ітерації цієї процедурної послідовності. Ці ідентифікатори можуть виступати як аргументи в подальших повідомленнях. Якщо повідомлення не повертає ніякого значення, то ні значення, ні оператор присвоєння на діаграмі кооперації не вказуються.
Наприклад, повідомлення
1.2.3: р:= знайти_документ (специфікація_документа)
означає передачу вкладеного повідомлення із запитом пошуку в базі даних потрібного документа за його специфікацією, причому джерелу повідомлення повинен бути повернений знайдений документ.
Ім'я повідомлення, записане в сигнатурі після значення, що повертається означає ім'я події, яка ініціюється об'єктом-одержувачем повідомлення після його прийому. Найчастіше такою подією є виклик операції об'єкту. Це може бути реалізовано різними способами, один з яких – виклик операції. Тоді відповідна операція повинна бути визначена в тому класі, якому належить об'єкт-одержувач.
Список аргументів розділені комами і взяті в круглі дужки є дійсно параметрами тієї операції, виклик якої ініціюється даним повідомленням. Список аргументів може бути порожнім, проте дужки все одно записуються. Для запису аргументів також може бути використаний деякий псевдокод або мова програмування.
Так, в наведеному вище прикладі повідомлення
1.2.3: р:= знайти_документ (специфікація_документа)
аргумент знайти_документ є іменем повідомлення, а специфікація_документа – списком аргументів, що складається з єдиного дійсного параметра операції. При цьому ім'я повідомлення означає звернення до операції знайти_ документ, яка повинна бути визначена у відповідному класі об'єкту-одержувача.
Примітка
На діаграмі кооперації при записі повідомлень також можуть використовуватися стереотипи, розглянуті раніше під час побудови діаграми послідовності (див. розділ 21). Їх семантика і синтаксис залишаються без зміни, оскільки визначені в нотації мови UML