87. Правовий статус, організаційна структура, управління нбу згідно зу “Про нбу”

Основи правового статусу НБУ як центрального банку України визначено Конституцією України. Згідно з Основним Законом держави Національному банку надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління.

Стрімкий розвиток банківської системи, необхідність посилення незалежності центрального банку від владних структур у проведенні монетарної політики і водночас необхідність підвищити відповідальність центрального банку за забезпечення монетарної стабільності обумовили необхідність прийняття у 1999 році окремого закону “Про національний банк України”. Згідно з законом Національний банк є особливим центральним органом державного управління, основним завданням якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні. Національний банк сприяє забезпечення стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень, і цінової стабільності.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом державної власності та перебуває у його повному господарському відданні. Статутний капітал є державною власністю і слугує для забезпечення зобов’язань банку.

Згідно з чинним законодавством передбачена така система Національного банку: центральний апарат, територіальні управління в областях та автономній республіці Крим, розрахункові палати, банкнотомонетний двір, фабрика банк нотного паперу, Державна скарбниця, центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.

Закон передбачає дворівневу систему управління центральним банком Рада НБУ і правління НБУ, що відповідає світовій банківській практиці.

Рада НБУ складається із 15 осіб, сім членів Ради призначаються Верховною Радою, а сім — Президентом України строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу за посадою. До компетенції ради належить:

- Розроблення основних засад грошово-кредитної політики;

- Розроблення рекомендацій правлінню банку щодо методів та інструментів грошово-кредитного регулювання;

- Затвердження кошторису доходів і витрат банку;

- Право застосування викладацького вето щодо окремих рішень Правління банку;

- Інші повноваження.

Правління НБУ — другий керівний орган банку. До його компетенції належить забезпечення реалізації монетарної політики через відповідні монетарні інструменти, організація діяльності банку та інші повноваження, які випливають із функцій банку, передбачених у законі. Голову НБУ призначає Верховна Рада строком на 5 років за поданням Президента України. Голова НБУ керує діяльністю банку і одноособно несе за неї відповідальність.

88. Функції нбу, інструменти і механізм їх реалізації.

Головне призначення Центрального банку — забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання і координація грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності Центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.

Центральні банки поєднують і собі окремі риси банківських установ: кредитування комерційних банків, операції з цінними паперами на відкритому ринку, операції з валютою, але не з метою одержання прибутку, а для управління грошовим ринком.

Призначення Центрального банку обумовлює його функції (основні напрями діяльності):

Емісійний центр готівкового обігу: емітує гривні та копійки та має повноваження щодо організації та регулювання готівкового грошового обігу;

Банку банків — забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків;

Органі банківського регулювання та нагляду: через вплив на обсяг і структуру банківських резервів та рівень процентних ставок: регламентацію діяльності банків через законодавчо ухвалені положення у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Під банківським наглядом розуміють моніторинг процентів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування. Як банкір і фінансовий агент уряду центральні банки тісно взаємодіють з фінансовими органами, щодо вирішення загальних питань монетарної і фіскальної політики та повсякденного виконання фінансових операцій. Центральний банк веде рахунок Міністерства фінансів, касове виконання державного бюджету та виступає агентом уряду при розміщенні державних цінних паперів на ринку цінних паперів.

Провідника монетарної політики — центральний банк приймає участь в її розробці та вибору інструментів щодо експансивного та деструкційного впливу на грошову сферу. Крім того центральний банк здійснює аналіз і прогнозування економічної ситуації в країні на макрорівні, моніторинг реального сектору економіки на макрорівні, складає банківську та монетарну політику.