8. Умови і принципи організації безготівкового платіжного обороту. Форми безготівкових розрахунків, їх переваги і недоліки.

Безготівковий грошовий обіг – це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержанням товарів та оплатою їх.

Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні: прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів; значно скорочується суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівкові розрахунки – розрахунки що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно відносини між банками та між клієнтами банків. Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів – основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народно господарського обороту.

Принципи безготівкових розрахунків – це вихідні положення, які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюються також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи. Виділяють такі основні принципи організації безготівкових розрахунків: 1) Грошові кошти всіх господарських суб’єктів(як власні, такі залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків. 2)Грошові розрахунки і платежу підприємств(організацій) усіх форм власності здійснюються через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. 3)Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності та послуги провадяться, як правило після відпуску продукції або надання послуг.; 4) Платежі за товари та послуги з рахунка підприємства здійснюється, як правило, за згодою(акцептом) платника(власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. 5)Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту(банківського чи комерційного).; 6)Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника.; 70Постачальникиі покупці(споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів або договорів підряду.

в Україні безготівкові розрахунки можуть здійснюватись за такими формами: Платіжними дорученнями; Платіжними вимогами-дорученнями; Акредитивами; Векселями; Пластиковими картками та ін.

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами. Банк на договірній основі здійснює касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, списує грошові кошти з рахунків підприємств у черговості, яку визначає керівник підприємства згідно з Положенням "Про безготівкові розрахунки в господарському обігу України". Документи, оміцильований і недоміцильований, надані в банку, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунку в банку, число, місяць, рік виписки.

Платіжне доручення – письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідні суми зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів. Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку. крім доручень на перерахування до бюджету сум податків. зборів, обов’язкових платежів і внесків до державних цільових фондів. Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків: відносно простий і швидкий документооборот. прискорення руху коштів, можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних платежів.

Платіжні вимоги-доручення – комбінований розрахунковий документ. який складається з двох частин. Верхня частина – вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця(платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Позитивні якості цієї форми полягають у тому, що вона більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.

Чек – письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунку пред’явник чека відповідну грошову суму. Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і не лімітованих книжок. Переваги: відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.

Акредитив – розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за вантажний товар. Існує кілька видів акредитивів: покритий, непокритий, відзивний, безвідзивний. Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачений.

Вексельна форма розрахунків – розрахунки між постачальником і покупцем з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем. Вексель – письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк у відповідному місці. Існують такі види векселів: казначейські та приватні, фінансові та товарні, простий та переказний, забезпечений та незабезпечений, на пред’явника та строковий.