7. Улюблені сторінки «Вишневих творів»

Остап Вишня увійшов в літературу як талановитий гуморист та спостережливий художник слова. Крім того, письменник створив принципово новий жанр в українській літературі — усмішку. Усмішка як жанр — прозовий твір невеликого обсягу, в якому з добрим гумором та іронією зображено певну ситуацію або життєве явище. Мене здивував великий цикл «Мисливські усмішки», описи картин із народного життя. Звертається Остап Вишня і до опису національного характеру.

Цикл «Мисливські усмішки» Остапа Вишні зображує картини полювання, змальовує природу рідного краю. Зі щоденникових записів Остапа Вишні дізнаємось, що у «Мисливських усмішках» нема нічого вигаданого — усе з реального життя, — але яка спостережливість, який тонкий доброзичливий гумор, яка оригінальна манера викладу звичайних, на перший погляд, подій!

Читаючи «Мисливські усмішки» Остапа Вишні, я зауважив, наскільки письменник любив природу.

«Такими теплими й доброзичливими інтонаціями сповнена гумореска Остапа Вишні «Зенітка». Вона побудована як діалог авгора-опо-відача з головним героєм - дідом Свиридом, якому, як він сам каже, «чи сімдесят дев’ять чи вісімдесят дев’ять років. У цьому образі втілено ікращі риси українського народу - безмежну відданість і любов до рідної.землі, кмітливість, винахідливість, щирість і дотепність. Недаремно письменник акцентує увагу читача на вікові героя, тим самим стверджуючи думку про героїзм і непереможність народу, який від малого до старого піднявся на боротьбу з ворогом.

8. Поетичнва творчість Дмитра Павличка

Народився Дмитро Васильович Павличко 28 вересня 1929 року в селі Стопчатові Яблунівського району на Івано-Франківщині. У перших збірках Павличка — «Любов і ненависть» (1953), «Моя земля» (1955), «Бистрина» (1959), «Днина» (1960) тощо трапляються речі, оцінювані неоднозначно. Проте на честь поета слід сказати, що він один із перших розібрався в складних і політичних, і літературних перипетіях післяста-лінського періоду. 1958 року виходить у Львові збірка поезій Дмитра Павличка «Правда кличе!» Подальші збірки «Бистрина» (1959), «Днина» (1960), «Пальмова віть», «Жест Нерона» (1962), «Пелюстка і лоза» (1964) розширили художньо-тематичні обрії творчості Д. Павличка, засвідчили його подальше зростання. Чимало поезій Павличка покладено на музику, а славнозвісна пісня «Два кольори» за популярністю конкурує з Малишковим «Рушником». Великою заслугою Д. Павличка є введення в літературне життя України творчості видатного поета-лемка, до цього у нас майже не знаного, Богдана-Ігоря Антонича, книгу якого «Пісня про незнищенність матерії» він упорядкував і видав ще 1967 року, супроводивши її ґрунтовною вступною статтею. Утім, Павличко не обмежує рамки досліджень лише рідною літературою: його перу належать статті про Хосе Марті й Христо Ботева, про Шолом-Алейхема й Шолохова, про багатьох польських, білоруських, російських письменників.