
- •34. Загальнодієслівна категорія виду, засоби її вираження. Творення корелятивної видової пари.
- •35. Загальнодієслівна категорія перехідності/неперехідності.
- •37.Категорія способу та часу дієслова ( способи та засоби творення )
- •38.Дієслівна категорія особи дієслова. Особові та неособові форми дієслова
- •39. Система дієвідмінювання дієслів. Способи визначення дієвідміни дієслова.
- •40.Інфінітив – неозначена форма дієслова. Синтаксична функція інфінітива.
- •41.Безособові дієслова: загальна характеристика.
- •42.Дієприкметник – особлива форма дієслова. Творення дієприкметникових форм. Правопис частки не з дієприкметниками, розділові знаки при дієприкметниковому звороті.
- •43. Дієприслівник – особлива форма дієслова. Творення дієприслівникових форм. Правопис частки не з дієприслівником, розділові знаки при дієприслівниковому звороті.
- •44.Прислівник як частина мови: семантичні, морфологічні, синтаксичні, словотвірні особливості.
- •45.Розряди прислівників за значенням. Модальні та безособово – предикативні прислівники як дискусійне питання у мовознавстві.
- •Означальні прислівники:
- •Обставинні прислівники:
- •46.Загальна характеристика прийменника як частини мови.
- •47.Сполучник як частина мови. Сурядні та підрядні сполучники.
- •48.Частка як службова частина мови. Класифікація часток за роллю слів у реченні. Правопис часток.
- •49.Вигук як особливий лексико-граматичний розряд слів.
- •50.Синтаксис як розділ граматики. Основні синтаксичні одиниці.
- •51.Поняття про словосполучення. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова, за семантико-синтаксичними відношеннями між компонентами, за будовою.
- •52.Типи підрядного зв’язку слів у словосполученні.
- •53.Речення як синтаксична одиниця. Основні ознаки речення. Поняття про предикативність як найважливішої ознаки речення.
- •54.Класифікація речень як основної синтаксичної одиниці.
- •З відокремленими членами
- •55.Предикативний центр простого двоскладного речення.
- •56.Типи підметів у сучасній українській мові.
- •57.Типи присудків у сучасній українській мові.
- •58.Поширювачі структурної схеми речення, їхні типи.
- •59.Односкладні речення та їх класифікація в мовознавчій науці.
- •60.Неповні та еліптичні речення. Слова речення.
- •61.Просте ускладнене речення. Форми ускладнення простого речення.
- •62.Основні типи складних речень. Засоби поєднання частин складного речення.
- •63.Складно сурядне речення в сучасній українській мові.
- •Складносурядне речення з єднальними сполучниками
- •Складносурядне речення з протиставними сполучниками
- •Складносурядне речення з розділовими сполучниками
- •64.Складнопідрядні речення, особливості їх будови. Класифікація складнопідрядних речень.
- •65.Безсполучникові складні речення.
49.Вигук як особливий лексико-граматичний розряд слів.
Вигук- це службова частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини (о! гей! ой!).
Це незмінювані слова, які не виступають членами речення. Але на місці самостійного слова вигук набирає конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке змінює (напр., у реченні А собака отой гав та гав!.. вигук гав (та)гав виступає як присудок).
Інколи вигуки можуть навіть заміняти собою цілі речення.
За значенням вигуки поділяються на чотири розряди:
Емоційні вигуки виражають почуття, переживання, настрій або здивування розповідача (О, подивись, як тут цікаво!): о! на! ой! ех! овва! от тобі і на!
Спонукальні (вигуки волевиявлення) виражають наказ, спонукання до дії (Киць- киць, моя кішечка; Гей, всі до мене!): агов! гей! геть! киць- киць! тпру!
Вигуки етикету (що є словами ввічливості) виражають привітання, прохання, подяку, побажання, сподівання або прощання. Сюди можуть також входити і цілі сполуки слів (добридень, будьте ласкаві! дякую! ласкаво просимо! добраніч! будь ласка! на все добре!): прощай, спасибі, перепрошую
Звуконаслідувальні вигуки є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті (Ха-ха-ха!- зареготав Миколка): гав-гав! кукаріку! хрясь! цок-цок!
За походженням вигуки поділяються на первинні і похідні, структура яких збігається з формами повнозначних слів (рятуйте! жах! бувай!):
Первинні: ох! а! е! ой! ох! га! пхе! гей! ану!
Похідні: гвалт! леле! боже! лихо! отакої!
50.Синтаксис як розділ граматики. Основні синтаксичні одиниці.
Синтаксис (від гр. syntaxis- побудова, порядок)- розділ мовознавства, що вивчає будову речень і словосполучень, їх значення та роль мовлення.
Основні синтаксичні одиниці:
|
1.Словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран).
Словосполучення можуть входити в склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують.
2. Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).(просте і складне)
Речення - основна одиниця синтаксису.
Речення - комунікативна одиниця (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації).
Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності.
3.Синтаксема – це мінімальна синтаксична одиниця.
4.Складне синтаксичне ціле (надфразна єдність)
51.Поняття про словосполучення. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова, за семантико-синтаксичними відношеннями між компонентами, за будовою.
Словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох або більше повнозначних частин мови на основі підрядного зв’язку та тих відношень які породжує цей зв'язок (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран).
Словосполучення поділяються на лексичні і синтаксичні.
Лексичні словосполучення існують у мові в готовому вигляді і завжди називають одне і те ж поняття (бабине літо, за тридев'ять земель).
Синтаксичні (вільні) словосполучення виникають у процесі мовлення при збереженні лексичного значення слів, від яких вони утворюються (мамина казка, говорити пошепки).
До складу словосполучення завжди входять головне і залежне слово.
Головним є слово, від якого ставиться питання.
Залежним- слово, яке відповідає на це питання.
Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, словосполучення поділяються на: іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні, прислівникові.
Словосполучення поділяються на:
сурядні: рука і серце; ніч і день; то я , то ти
підрядні: забутий щоденник, старий дідуган
Сурядне словосполучення - це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично рівноправних.
Підрядне словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично нерівноправних: одне з них- головне, інше- залежне (старий будинок, маленька красуня).
Між словами в сурядному словосполученні виникає три види сурядного зв'язку:
розділовий: то дощ, то сніг; зима або весна
єднальний: земля і небо; я і ти; ми і вона
протиставний: не я, а ти; не любов, а сон
Словосполучення також можуть бути:
простими: новорічна ялинка, малиновий чай
складними: чудовий осінній день, блакитнозелені очі моєї дівчини
Просте словосполучення утворюється поєднанням двох повнозначних.
Складне словосполучення - поєднанням трьох і більше повнозначних слів.
За характером синтаксичних відношень між компонентами словосполучень виокремлюємо:
1.Атрибутивні словосполучення (дитячі голоси);
2,Обєктні відношення (пишатися сином);
3.Обставинні (перебуває дома);
4.Апозитивні (дівчина-красуня) – виступають прикладкою.