72. Економічну оцінку кормових культур доцільно провадити за такими показниками:

• вихід поживних речовин (ц к. од., кг п. п.) з 1 га посіву культури або групи споріднених культур;

• собівартість 1 ц к. од. і п. п. (грн.);

• затрати праці на 1 ц к. од. і п. п. (люд.-год.).

Важливим показником економічної оцінки кормових культур є їх урожайність, оскільки одержання максимальної кількості кормів з одиниці площі дає змогу виробляти корми на відносно меншій площі, а це скорочує витрати на обробіток, догляд і т. ін.

Показників економічної оцінки кормових культур, а саме:

• вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву (ц);

• собівартість 1 ц кормопротеїнових одиниць (грн.);

• затрати праці на 1 ц кормопротеїнових одиниць (люд.-год.).

Кормопротеїнова одиниця є умовним показником і в зоотехнічній практиці не використовується, оскільки в годівлі тварин 1 к. од. і 100 г перетравного протеїну не рівноцінні. Проте вихід кормопротеїнових одиниць з гектара посіву характеризує поживну якість кормів з урахуванням енергетично-протеїнового співвідношення і тому дозволяє більш об'єктивно оцінювати і порівнювати ефективність кормових культур. У 1 ц корму, що забезпечує оптимальне співвідношення кормових одиниць і перетравного протеїну, міститься 1 ц кормопротеїнових одиниць.

Показники економічної оцінки кормових культур для більшої достовірності розраховують у середньому за три роки. Порівняння показників оцінки різних кормів дає змогу виявити найбільш економічно вигідні з них, а також обґрунтувати раціональну структуру посівної площі кормових культур.

73. Проблеми ефективності кормовиробництва зараз надзвичайно актуальні. Комплекс організаційно-технічних заходів спрямований на планування кормовиробництва (на основі розрахунку потреби в кормах),внесення оптимальних доз органічних і мінеральних добрив під посівикормових культур, меліоративні заходи (вапнування, гіпсування,осушення, зрошення, поліпшення і окультурення пасовищ та ін).

Впровадження оптимальних посівних площ дозволить збільшитивиробництво кормів на 40%. Одним із шляхів збільшення виробництва кормів в польовомукормовиробництві є розширення повторних післяукісних іпіслязбиральних посівів, а також впровадження посівів багатокомпонентних сумішейтрав.

Інтенсифікація кормовиробництва передбачає впровадження прогресивнихтехнологій збору, зберігання та приготування кормів. Це дає можливістьзбільшення якості кормових раціонів і значно скоротити втратипоживних речовин.

Важливе значення в поліпшенні кормової бази та якості заготовляєтьсягрубих кормів має виробництво трав'яного борошна. Одним із резервів збільшення кормових ресурсів є використання відходів харчової промисловості. Підприємства харчової промисловості,переробляли сільськогосподарську сировину, отримують велику кількістьвідходів (жом, шрот, макуха, меляса, м'ясо-кісткове борошно), які єдуже цінними кормами для тварин.

74. Показники економічної ефективності с/г виробництва: затрати праці на одиницю продукції; собівартість продукції, рівень рентабельності чи збитковості; чистий дохід на одиницю продукції, затрати на її виробництво, гектар посівної площі; грошові доходи господарства від реалізації с/г продукції, їх розподіл і використання, темпи розширеного відтворення, рівень оплати праці, доходів сільського населення його життєвого рівня.

Розвиток скотарства і рівень його економічної ефективності визначається за допомогою впровадження досягнень науково-технічного прогресу, які забезпечують інтенсифікацію молочного і м’ясного скотарства та кормо виробництва. Головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів’я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняка на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних

Одним із напрямів збільшення виробництва і підвищення економічної ефективності птахівництва є подальший розвиток спеціалізації і концентрації та переведення галузі на індустріальну основу. Основним напрямком розвитку бджільництва і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва, що базується на прогресивній технології і забезпечує збільшення виходу продукції і поліпшення її якості.

75. До економічних факторів належать:

1. Інтенсифікація сільського господарства.

2.Прискорений науково-технічний прогрес, розвиток виробничої інфраструктури.

3. Розвиток спеціалізації й концентрації на базі сільськогосподарської кооперації й агропромислової інтеграції.

4. Удосконалювання економічних відносин і умов роботи в сільському господарстві.

5. Удосконалювання взаємин між сільськогосподарськими, промисловими й заготівельними підприємствами всіх галузей, що входять до складу АПК, підвищення їхньої взаємної відповідальності за збільшення виходу кінцевої продукції й зниженню витрат на її виробництво.

6. Суворе дотримання режиму економії, зниження собівартості продукції, підвищення її якості.

7. Основним напрямком підвищення економічної ефективності виробництва є ріст продуктивності тварин при ощадливому витрачанні матеріально-грошових коштів на вирощуванні тварин.

Підвищення економічної ефективності тваринництва немислимо без подальшого росту рівня комплексної механізації всіх технологічних процесів. Необхідно повністю механізувати роздачу кормів, збирання гною на фермах і подачу води. Великим резервом підвищення рентабельності продукції тваринництва є поліпшення якості продукції. Важливе значення в підвищенні економічної ефективності виробництва продукції тваринництва приділяється вдосконаленню форм організації й матеріального стимулювання праці. Активна інтеграція сільськогосподарських товаровиробників з переробними підприємствами й фінансовою підтримкою з боку останніх сприяють модернізації виробничої бази.