60. Прокурорський нагляд за додержанням законів у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Статтею 4 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та ст. 155 КПК України встановлено, що установами для попереднього ув’язнення є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України . З метою поліпшення умов тримання та розміщення осіб, узятих під варту, наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30.12.2003 року № 280 утворено дільниці слідчих ізоляторів на територіях виправних колоній.

Підставою для тримання особи у слідчому ізоляторі є вмотивована постанова суду про обрання міри запобіжного заходу - взяття під варту, постанова про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, або вирок, винесені відповідно до кримінального і кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.

Крім того, слід враховувати, що за результатами перевірок, проведених органами прокуратури України у слідчих ізоляторах Державного кримінально-виконавчої служби України, виявлено невідповідність вимогам закону окремих положень нормативно-правових актів, які регламентують питання прийому та тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у СІЗО.

Завдання прокурорів щодо здійснення нагляду за додержанням законів у слідчих ізоляторах, як установах для попереднього ув’язнення, регламентовані галузевим наказом Генерального прокурора України від 06.04.2011 року № 7 гн „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” і полягають у забезпеченні законності:

- при прийомі, триманні та звільненні осіб із СІЗО;

- щодо ізоляції та роздільного тримання різних категорій взятих під варту осіб;

- щодо прав осіб, взятих під варту, їх матеріально-побутового, медичного забезпечення, харчування та виконання покладених на них обов’язків;

- повноту реєстрації, додержання вимог законодавства при розгляді та вирішенні заяв і повідомлень про злочини, а також поміщенні ув'язнених і засуджених до карцеру;

- застосування дисциплінарних стягнень до осіб, взятих під варту;

- залучення до праці осіб, взятих під варту в порядку запобіжного заходу;

- визначення засудженим виду виправної колонії, своєчасність їх направлення із слідчих ізоляторів для відбування покарання;

- залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування;

- застосування умовно-дострокового звільнення від покарання або заміни невідбутої частини покарання до осіб, залишених для роботи з господарського обслуговування установи;

- наказів, розпоряджень та постанов начальника слідчого ізолятора;

- розгляду та вирішення адміністрацією СІЗО звернень взятих під варту та засуджених осіб. Організація їх особистого прийому, своєчасність направлення відповідним адресатам звернень та оголошення відповідей на них;

- застосування до ув’язнених фізичної сили та спеціальних засобів, а також запобігання злочинам та іншим правопорушенням.

Для виконання зазначених завдань прокурори наділені повноваженнями, передбаченими статтями 20, 44, 45 Закону України “Про прокуратуру”:

- у будь-який час відвідувати місця попереднього ув’язнення, ознайомлюватись з документами, на підставі яких осіб затримано, взято під варту або засуджено;

- перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

- прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях попереднього ув’язнення.

Відповідно до п.4 галузевого наказу безпосередній нагляд за додержанням законів у СІЗО покладений на відділи (старших помічників і помічників прокурорів) обласного рівня. Згідно з п.9 наказу перевірки додержання законів у цих установах проводяться щомісячно. У відповідності до п. 9.1 наказу комплексні перевірки проводяться один раз на півріччя, до яких необхідно залучати працівників відповідних структурних підрозділів органів прокуратури, спеціалістів, у тому числі щодо участі у них представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських та правозахисних організацій.

83. Стаття 117. Виконання примусового лікування

1. До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають хворобу,

що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та тих, які не

пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього,

адміністрацією колонії застосовуються призначені судом примусові

заходи медичного характеру або примусове лікування.

2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що

засуджений має хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я інших

осіб, та відмовляється від лікування, адміністрація колонії

вносить до суду подання про застосування до такої особи

примусового лікування.

84. Стаття 94. Структурні дільниці виправних і виховних колоній

1. У виховних колоніях створюються такі дільниці: карантину,

діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації.

У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки

створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу;

ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації.

У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються

такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації;

посиленого контролю.

Вказані дільниці ізолюються одна від одної.

2. У дільниці карантину, діагностики і розподілу тримаються

всі новоприбулі до колонії засуджені.

3. У дільниці ресоціалізації тримаються засуджені, які

направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також

переведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом.

4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які

під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу

виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і

потяг до продовження протиправної поведінки, а також засуджені,

які не проявили готовності до самокерованої соціально-правомірної

поведінки і переведені з інших дільниць у порядку, встановленому

цим Кодексом.

У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця

посиленого контролю не створюється.

5. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які

правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та

праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців.

6. У дільниці соціальної реабілітації тримаються засуджені,

які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а

також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку,

встановленому цим Кодексом.

7. Організація роботи дільниць виправних і виховних колоній

регламентується цим Кодексом і нормативно-правовими актами

центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.