39.. Аграрна політика п.Столипіна в Україні та її наслідки

У Росії з 1906 по 1911 рр. З ініціативи Столипіна здійснювалася аграрна реформа,ка передбачала –

знищенн общинного землекористування і перетворення селн на індивідуальних власників землі-фермерів

– ліквідація аграрної перенаселеності європейської частини країни шляхом переселення селян у східні райони

Росії. У цілому по Росії реформа не досягла поставлених цілей. Але саме в Україні вона мала найбільший успіх –

з общин вийшла майже половина селнських господарств, що сприяло розвитку капіталізму на селі. Україна дала

найбільшу кількість переселенців до Сибіру.(біл 1 млн.)

Зросли посівні площі,валовий збір зернових,товарність сільського господарства.

Але реформа не змогла послабити соціальну напруженість на селі. У 1914 кількість малоземельних селн сягнула 2 млн.

Біднцькі господарства залишились малопродуктивними і малотоварними.

49Павло Скоропадський виражав інтереси буржуазії та поміщиків які були не

задоволенні соціалістичними реформами центральної ради тому селянство

робітники не підтримали. Частим явищем в Україні стало селянське повстання

очолювалось на Пд який очолив Нестор Махно, Скоропадський на відмінно від

центральної влади створив недемократичну форму правління а скоріш монархічну.

Скоропадський багато зробив у галузі українізації ( школи, академії наук України яку

очолив В.Вернадський) В листопаді 18р. Німецькі війська почали покидати Україну.

Прагнули підтримкою білогвардійців Скоропадський видав декларацію відновлення

федеративного союзу з Росією. Це не сподобалося колишнім лідером центральної ради

вони створили директорію і почали збирати війська. Очолив директорію Винниченко.

Входили також Петлюра,Швець. Петлюру оголосили головним отаманом в Україні. Він

зібрав селянських отаманів і вирушив на Києм. Частину гетьманських військ було розбито

інші перейшли на сторону Петлюри 14 грудня директорія захопила Київ гетьман втік у Німеччину

50. Після першої світової війни волею країн Антанти частина українських земель залишилася за межами УРСР Румунія окупувала Північну Буковину і придунайські землі, під владою Польщі опинилася Західна Україна, з складу Чехословаччини увійшло Закарпатті. Переважна більшість українців, що становлять три чверті населення Західної України, жили в селах, значна частина з них були безземельними. Більшість населення було неписьменним. У краї було мало українських шкіл, в офіційних документах заборонялося вживати навіть назву "Україна" чи "українець". У 1924 р. був прийнятий закон про усунення української мови з державних та самоврядних установ Західної України. У пошуках кращої долі тисячі українців емігрували в Північну і Південну Америку, в Австралію. У визвольній боротьбі трудящих західноукраїнських земель брали участь різні політичні сили, що відображали інтереси різних класів і соціальних груп. Це трудова, радикальна та ін партії. У 1925 р. різні функції трудової партії та ін політичні угруповання об'єдналися і утворили Українську національно-демократичне об'єднання (УНДО) під проводом Д.Лівіцкого. УНДО користувалося серед українців значним авторитетом. Воно робило ставку на завоювання незалежності Україна. В кінці 30-х рр.. а умовах наростання загрози світової війни і агресивної політики Німеччини, також експансіоністських штанів СРСР Західна Україна опинилася в сфері геополітичних інтересів цих держав. У 20-х рр.., Коли в УРСР стали помітними успіхи в здійсненні НЕПу, проведенні політики українізації, досить значна частина населення западкоукраінскіх земель виступала за возз'єднання з радянською Україною. На цьому тлі зросла популярність комуністичних партій регіону та їх союзників - Української партії праці, Українського селянського робочого соціалістичного об'єднання та ін, хоча їх вплив на суспільно-політичне життя було значно менше, ніж УНДО .. Пізніше авторитет комуністів і привабливість ідеї возз'єднання з радянською Україною стали падати у зв'язку зі згортанням політики українізації, колективізацією, голодомором, масовими репресіями. На значну частину українського населення істотний вплив чинили різні націоналістичні угрупування, зокрема Організація українських націоналістів (ОУН), утворена в 1929 р. у Відні та очолена Є. Коновальцем. Свою діяльність вона підпорядкувала антипольської боротьби, духовному відродженню нації та її історичних традицій, освіти суверенної української держави. ОУН виступила за трудову приватну власність, підприємництво в промисловості і торгівлі, розвиток кооперації. Українське Закарпаття, яке було під владою Чехословаччини, жило кілька краще. Українські селяни володіли тут земельними наділами. На відміну від Польщі та Румунії тут не проводилася відкрита дискримінація українців. Українська інтелігенція, яка емігрувала до Чехословаччини після ліквідації УНР, заснувала в Празі український університет, який готував українські кадри.

51директорія відновила політику соціалістичного спрямування. Буржуазія поміщики були

позбавленні виборчих прав. Крім того позиції директорії послаблювались внаслідок протиріч

між Винниченком і Петлюрою. Незабаром Винниченко пішов у відставку і УНР очолив Петлюра.

В січні 1919 більшовики захопили Харків і проголосили утворення УСРР після цього на початок

лютого більшовики захопили Київ директорія відступила на правобережну Україну 52. 1. Історична обстановка напередодні утворення ЗУНР.

Напередодні поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні активізувався національно-визвольний рух у

західноукраїнських землях.

Переговори делегації Центральної Ради з представниками країн Четверного союзу в Бресті завершилися зобов'язанням

Австро-Угорщини і Німеччини передати велику частину Холмщини і Підляща УНР, а іншим західноукраїнським землям

надати автономію, перетворивши їх в окремий край.

Тривалий час австро-угорський уряд відмовлялися виконувати це зобов'язання, і тільки 16 жовтня 1918 р., коли імперія

була вже приречена, з'явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», що обіцяв федеративну перебудову

держави. Відповідно до положень цього документа, 18 жовтня 1918р. українські парламентарії з Галичини і Буковини. керівники

політичних партій і церковних ієрархів створили у Львові орган представницької влади - Українську Національну Раду. 19 жовтня

Українська Національна Рада оголосила про намір об'єднати всі західноукраїнські землі (Галичину, Північно-Західну Буковину і

Закарпаття) в єдину українську державу, створену мирним шляхом.

Рішучими супротивниками цих планів виступили польські державні кола, що спиралися на численне польське населення, сконцентроване

в основному в містах. 28 жовтня в Кракові була створена Польська ліквідаційна комісія, що повинна була 1 листопада 1918р. прибути у Львів,

щоб прийняти від австрійського намісника влада над цим краєм.

Частина молодих українських офіцерів, що вважали, що в рамках законів, що діяли, домогтися визнання Української держави мирним шляхом не

удасться, ще у вересні 1918 р. створили Центральний військовий комітет. Коли про плани Польської ліквідаційної комісії стало відомо у Львові,

на терміново зібраному засіданні Центрального військового комітету було вирішено підняти повстання.

2. Утворення ЗУНР.

• У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918р. українські військові частини взяли під свій контроль усі головні пункти Львова, над ратушею був піднятий

синьо-жовтий національний прапор. 1 листопада Українська Національна Рада узяла владу у свої руки в Станіславі, Раві-Руській, Коломиї й інших містах

Східної Галичини. У той же день австрійські урядовці у Львові погодилися на передачу влади країнській Національній Раді. Подальшому росту її авторитету

сприяли обіцянки демократичних прав і свобод, аграрної реформи, введення 8-годинного робітника дня.

11 листопада 1918р. у Львові Українською Національною Радою був створений виконавчий орган влади - Державний секретаріат. Його головою став К. Л

евицький, членами - В. Панейко. Л. Цегельський, Д. Витовський, С. Голубович і ін.

13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий основний закон, відповідно до якого за знову створеною Українською

державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР став Є.

Петрушевич, главою уряду - Державного секретаріату - залишився К. Левицький. ЗУНР займала територію 70 тис. кв. км, її населення на 71% було українським.

3. Основні заходи внутрішньої політики були наступними:

1. Була створена ефективна система керування: центральні органи спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого керування, що мала

авторитет серед українського населення.

2. В умовах конфлікту з польськими військами життєво важливе значення мало створення регулярних військ ЗУНР - Української Галицької Армії (УГА), у

ряди якої швидко й організовано були покликані десятки тисяч чоловік.

3. Приймалися заходи для виведення економіки з кризи:

• була встановлена державна монополія на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкір, худоби, свиней, заборонений вивіз нафти:

• введена в обіг власна валюта - гривня і карбованець;

• відновлювалися залізниці.

4. За законом від 14 квітня 1919 р. ліквідувалося поміщицьке землеволодіння, а земля розподілялася між безземельними і малоземельними селянами.

5. Була затверджена державність української мови, але національним меншостям гарантувалося право на користування своїми мовами. Публічні школи

проголошувалися державними.

4. Основні цілі зовнішньої політики ЗУНР:

1) боротьба за міжнародне визнання ЗУНР, насамперед країнами Антанти:

2) припинення війни з Польщею, що не відмовилася від своїх домагань на Східну Галичину.

22 січня 1919 а. у Києві був проголошений «Акт об'єднання (Злуки)» Української Народної Республіки і Західноукраїнської

Народної Республіки в єдину соборну Україну.

53директорія відновила політику соціалістичного спрямування. Буржуазія поміщики були

позбавленні виборчих прав. Крім того позиції директорії послаблювались внаслідок протиріч

між Винниченком і Петлюрою. Незабаром Винниченко пішов у відставку і УНР очолив Петлюра.

В січні 1919 більшовики захопили Харків і проголосили утворення УСРР після цього на початок

лютого більшовики захопили Києм директорія відступила на правобережну Україну . В боротьбі

за Україну втрутилась ще одна сила білогвардійців на чолі з Динікиним. Ситуація ускладнилась

втручанням України інтервентів (іноземне вторгнення). Крім того зовсім самостійну політику

проводили селянські отамани найвпливовішими з яких були Махно, Григор’єв в загалом цей період

має назву «Війна всіх проти всіх» на кінець 1919р. більшовики контролювали більшу частину України .

Білогвардійці вкріпилися в Криму. А Петлюра опинився на Правобережній Україні так званий

«Трикутник смерті».

Армія УНР здійснює так званий перший похід по тилу більшовиків а потом відступають на територію

контрольованого поляків